Search
Close this search box.

Музей Корсаків запрошує на презентацію виставкового проєкту Сергія Гричанюка «Індивідуалізація»

Вже завтра, 30 вересня, о 17.00 у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відбудеться презентація мистецького проєкту Сергія Гричанюка «Індивідуалізація», що стартує у межах молодіжної арт-платформи «ENTER».

Вхід вільний (маска+дистанція).

До слова, із серії «Відривання» це послідовна форма висловлювання, що до внутрішньої проблеми відірваної естетики. Вона відокремлена, вона сама в собі.

Відриваючи частину однієї площини, відкривається цілий спектр запитань до своєї діяльності, які потрібно зрозуміти і також відірвати разом з тим, що знаходиться перед тобою.

Дуже детально спостерігати, очікувати потрібного моменту, послухати, що вона розповість тобі про тебе ж самого.

Самопізнання через створення чогось, що завдає тобі проблем і змушує думати.

Вхід в абстракцію і обмеження себе у кольорі, з одного боку відкриває масу можливостей до пізнання, але,  водночас, ставить тебе у рамки.

Червоний як нова проблема до дискусії!

Сергій Гричанюк (1999) про себе:

Рідне місто Луцьк, у якому закінчив повну середню освіту і Луцьку художню школу.

Зараз навчаюся у Польщі м.Люблін в Університеті Марії Кюрі Склодовської .

Факультет – Художній

Спеціальність – Комп’ютерна графіка

Виставки:

02.09.2017 Спільна виставка з Тарасом Дацюком «БЕТАБРАК» в арт кафе «Виноград» м.Луцьк

01.09.2018 Спільна виставка фотографій «Укриття сушка» м.Луцьк  РЦ «Промінь»

21.09.2018 Персональна виставка «КОЛІР» галерея «КОРИДОР» м.Луцьк рц.Промінь

26.09.2018 Спільна виставка «Молода Волинь» в Галереї Мистецтв м.Луцьк

05.04.2019 Персональна виставка «Живописець душить графіка»

(pol. Malarz dusi grafika), Польща, галерея «KONT» м.Люблін

30.08.2019 Спільна виставка «Це Арт!?» м.Львів (Фест репаблік)

03.10.19 відзнака на конкурсі «Вірш+картина» (pol. Wierz+Obraz), Польща, м.Сопот

20.12.2019  персональна виставка “Відривання”

м.Львів, галерея «Музей ідей»

24.08.2020 спільна виставка «Антиципація+Імунітет» м.Луцьк, МСУМК

У Музеї Корсаків відкрили виставку урбаністичних картин

Вечір п’ятниці зібрав поціновувачів прекрасного у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків на відкриття мистецького проєкту Андрія Блудова під назвою «Соціополіс».

Про це пише «Таблоїд Волині».

Керівна партнерка МСУМКу Леся Корсак традиційно привітала гостей виставки та розповіла коротку біографію автора.

Отож український живописець Андрій Блудов народився 17 березня 1962 року в Уссурійську. У 1982 році закінчив Київський художньо-промисловий технікум, у 1990 – графічний факультет Київського державного художнього інституту.

У цьому ж році став членом Спілки художників України. Також закінчив аспірантуру та став викладачем живопису в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Мешкає та працює у Києві.

Персональні виставки Блудова проходили в Україні (від 1994), Москві (1994), Утрехті (1996, Ні­дерланди), Цюриху (1998, 2001, 2003), Бадені (1998, Швейцарія), Ґреноблі (2000, 2002, Франція) та інших містах.

Роботи Блудова знаходяться в музеях Києва, Сум, Хмельницького, а також у галереях та приватних колекціях в Україні, Швейцарії, Бельгії, США, Нідерландах, Австрії, Франції, Іспанії.

До Луцька митець привіз виставку «Соціополіс», в яку заклав теми урбаністики, переживань сучасного міста, глобалізації та людей в екранах гаджетів.

«Нарешті ці картини зібралися докупи, дякуючи гостинності Музею сучасного українського мистецтва Корсаків. Частина робіт приїхала з Китаю, частина – з приватних збірок, тому навіть я сьогодні почуваюся глядачем, розглядаючи власні роботи в такому просторі. Я щасливий, що можу показати цей проєкт, головною ідеєю якого є сучасне місто, його життя мовою живопису. Хотів вписати в роботи так зване «чорне дзеркало», якусь антиутопію життя, де люди існують в комп’ютерних програмах на моніторах. Для того, щоб рухатися далі, треба зупинитися і подивитися довкола. Сьогодні я це зробив», – розповів художник.

Мистецтвознавиця Зоя Навроцька висловила сподівання, що твори Андрія Блудова невдовзі з’являться і в постійній експозиції Музею.

«Це блискуча колекція творів, які спонукають до мислення, до роздумів, до уяви. Цікаві формати, яскраві кольори, неймовірні світи, ніби ти потрапив всередину кадру вистави або фантастичного кіно. Сподіваюся, це лише перша виставка автора в нашому Музеї», – поділилася пані Зоя.

Виставка традиційно триватиме місяць, а вже у жовтні відкривати творчий проєкт до Луцька приїде мистецьке подружжя з Ужгорода Віктор Мельничук та Беата Корн.

https://history.rayon.in.ua/news/299394-u-muzeyi-korsakiv-vidkrili-vistavku-urbanistichnih-kartin?fbclid=IwAR1oAYQzl8TMnbIu78W1WwdLWj3iHCfzXzhwYvEzCn_kr_qkKquPV0RzWVM

Від лампи з Дартом Вейдером до велетенської вивіски: волинський «Арт-Хаус» здійснює найшаленіші мрії замовників

На задньому дворі культурно-розважального центру «Адреналін Сіті» заховалося дуже цікаве виробництво, продукти роботи якого волинянам точно траплялися неодноразово. Однак, ймовірно, пересічні жителі могли не знати, що зробили їх саме тут.

Вже сім років на ринку рекламних послуг Західної України працює рекламно-виробнича студія «Арт-Хаус», яка може запропонувати клієнтам дуже широкий спектр послуг, лише сувенірної продукції мають понад 1000 найменувань. Тут можна замовити будь-які товари: від номерків на ключі до велетенських вивісок із підсвіткою на магазин.

Про розвиток підприємства та роботу у карантин розповів директор студії Roman Rublyuk, який знає всі тонкощі виробництва, адже працює тут з моменту відкриття й піднявся кар’єрними сходинками від монтажника до очільника «Арт-Хаусу».

– Ви на ринку вже тривалий час і міцно стоїте на ногах. Розкажіть, будь ласка, як і з чого все розпочиналося?

– Сім років тому у компанії VolWest Group вирішили створити підприємство, яке закриє потребу корпорації у виготовленні вивісок, банерів та іншої рекламної продукції. Це і був наш початок. Фірма починалася з трьох людей: директор, головний інженер і я – монтажник. Моїм завданням був безпосередньо монтаж, головний інженер займався виготовленням реклами, директор відповідав за формування замовлень.

Для того, щоб налаштувати виробництво, ми відразу купили два принтери. Через рік придбали фрезер (використовується для гравіювання та порізки, – авт.) По трохи ми придбали всю техніку, яка була нам потрібна.

– З того часу ви суттєво розширилися. Таке масштабне виробництво, напевно, потребує багато робітників. Скільки ви маєте працівників?

– Штат працівників у нас змінювався від трьох до 30. У період кризи ми вимушено скоротили штат, оскільки не було великих об’ємів замовлень. Зараз у нас працює десять людей: директор, керівниця відділу продажів сувенірної продукції, інженер, дизайнер, оператор фрезерного станка й оператор лазерного устаткування, також головний з виробництва і, звичайно, бухгалтерка.

Наразі у нас маленький, але дружний колектив, ми один одного розуміємо, жартуємо, допомагаємо. У нас немає чужої роботи. Керівниця відділу продажів може без проблем допомогти пакувати та відправляти товар. Намагаємося працювати так, щоб у колективі все було злагоджено.

– Розкажіть трохи про ваших клієнтів. Хто вони?

– Першими клієнтами «Арт-Хаусу» були магазини «Наш край» та «Колібріс». Через декілька років коло охочих співпрацювати із нами значно розширилося. До нас за послугами почали звертатися інші підприємці. Головним нашим клієнтом і досі є інвестиційні проєкти VolWest Group.

Згодом у компанії запустили ще відділ, який займається виготовленням сувенірної продукції. Але це вже зовсім інша історія. Якщо говорити про сувенірну продукцію, звертаються переважно фізичні особи, які на подарунок або для себе щось замовляють. Якщо взяти рекламу, то здебільшого це підприємці та магазини.

Наша база нараховує більше тисячі клієнтів. Це і підприємці, і магазини, і люди, які в нас купують сувенірну продукцію.

Ми можемо втілити в життя 99% того, що хоче клієнт. Запросто можемо забезпечити усю рекламну продукцію для магазину: вивіски, банери, вказівники, брелоки, номерки на ключі, сувеніри з логотипом та багато інших дрібничок. Також самі розробляємо проєкт та втілюємо його у життя.

– Для більшості бізнесів карантин відчутно вдарив по доходах. Як ви підлаштовувалися до карантинних вимог і чи сильно обмеження вплинули на діяльність підприємства?

– На початку карантину однозначно був спад виробництва, адже закривалося усе. Але, зважаючи на те, що головний наш клієнт – супермаркети, які майже не закривалися, це дало нам змогу втриматися і продовжувати роботу.

Проте ми відчули незручності обмежувальних заходів. Як виробництво ми не могли сидіти на повному карантині, бо просто не вижили б. У нас велике приміщення, тож виводили на роботу тільки тих людей, які працюють за станками. Я особисто їздив і збирав працівників на роботу, адже тоді транспорт не курсував.

У мене перед початком карантину захворіло дві людини, і я змушений був закрити виробництво на тиждень. Потім, коли стало зрозуміло, що це не коронавірус, почали відновлювати роботу.

– У карантин замовлення були такі, як завжди? Чи, можливо, виникли нові запити у клієнтів?

– Так, був новий запит – захисні екрани. Як я вже казав, ми працюємо з мережами магазинів. І в той період головна потреба була у якісних засобах захисту.

«Арт Хаус» – основний підрядник «Нашого краю» та «Спару», тому вони відразу звернулися до нас. І ми почали шукати рішення, як виготовити захисні екрани, тестувати їх… Було багато варіантів, та нам було важливо, щоб наш продукт справді захищав людей. На підприємстві знайшли такий варіант, який відповідає усім критеріям захисту й одночасно є зручним для постійного використання, та почали його виробництво.

Проте, у той період був дуже великий ажіотаж на матеріал, який був потрібний для виготовлення захисних щитків. Ми його скуповували в Рівному, Львові, адже всі в один момент захотіли виготовляти цей продукт. Тоді ми змогли закупити потрібну кількість матеріалів та виготовили понад 300 екранів.

Знаєте, пандемія дала мені розуміння того, що COVID-19 – це стрибок вище себе, це виклик, який не всі готові прийняти.

– Знаю, що крім виробництва банерів, афіш, вивісок різної складності, ви ще й займаєтеся виробництвом сувенірної продукції. І у вас дуже широкий спектр таких товарів. Розкажіть детальніше про цю частину вашої роботи.

– Так, це правда, ми можемо запропонувати покупцям понад 1000 варіантів різноманітних сувенірів. Це картини (фото на полотні), ліхтарі, годинники, різні цікаві речі для дизайну та багато іншого.

Наприклад, ми виготовляємо нічники – це повністю handmade, бо ж купуємо усі складники від шнурочка до патрона та акрилу. А далі все складаємо самі. Тут виграємо якістю та дизайном. Маємо понад 500 варіантів дизайну таких ліхтариків.

Як народжується новий продукт? Все дуже просто: у нас є інженер і дизайнер, які займаються розробкою новинок та удосконаленням вже наявних товарів.

Багато чого ми робимо під замовлення. Людина може надіслати ескіз, який би дизайн вона хотіла годинника, ліхтарика, і ми це втілимо в життя. Такий товар буде один на весь світ.

Ще ми займаємося друком фото на полотнах. На цю послугу маємо підвищений попит. Це вже стало трендом, тому таке у нас замовляють дуже часто.

Також деякий час робили кастомні годинники. Ще маємо годинники з ефектом 3D, називаються «Вулики».

Цікава розробка – наша новинка – колонки, підсилювачі звуку. Є різної форми. Збільшується звук за допомогою акустики й, звичайно, фізики. Цей товар також має підвищений попит. Дуже зручно, адже немає дротів і нічого додатково використовувати не треба, просто поставити на підставку, і пісня гратиме значно гучніше.

– Чи легко працювати у цій ніші? І з якими проблемами ви стикаєтеся у роботі з сувенірною продукцією?

– Наші сувеніри мають високу конкуренцію, тому дуже хочеться знайти той унікальний продукт, який матиме широкий попит серед покупців.

Часто люди не розуміють, що таке вініловий годинник, бо наша молодь не знає, що таке вінілова платівка взагалі. Тому, шукаємо підходи, аби більше знайомити покупців з нашими виробами.

Дуже багато питань у людей щодо нічника, вони не розуміють, що це таке, як він може світитися, чому у нього різні кольори. Залюбки розповідаємо про цей оригінальний сувенір.

На жаль, в українців досить маленький поріг фінансів. Люди готові віддавати за якусь сувенірну штучку не більше 200 гривень. Все, що дорожче, продається значно гірше.

Саме тому ми постійно в пошуку, у нас постійно з’являється нова продукція.

Спілкувалася Наталія ГОЛОДЮК
Фото Ірини КАБАНОВОЇ

https://business.rayon.in.ua/topics/6991-art-haus

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків покажуть «Соціополіс» Андрія Блудова

Наприкінці вересня МСУМК запрошує відвідувачів на відкриття цікавої виставки відомого сучасного митця Андрія Блудова.

Відкриття мистецького проєкту під назвою «Соціополіс» відбудеться 25 вересня, традиційно о 17.00. Вхід вільний (маска+дистанція).

Довідка:

Український живописець Андрій Блудов народився 17 березня 1962 року.

У 1982 році закінчив Київський художньо-промисловий технікум; у 1990-у – графічний факультет Київського державного художнього інституту

З 1988 року — учасник мистецьких виставок.

З 1990-о — член Спілки художників України.

Викладач живопису в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Мешкає та працює в Києві.

***

Персональні виставки Блудова проходили в Україні (від 1994), Москві (1994), Утрехті (1996, Ні­дерланди), Цюриху (1998, 2001, 2003), Бадені (1998, Швей­царія), Ґреноблі (2000, 2002, Франція) та інших містах.

У творах худож­ника поєднуються елементи міфологічності, сюрреалізму й авангарду.

Творчість Андрія Блудова — помітна сторінка в книзі «київського естетизму», куди вписали свої рядки і інші талановиті сучасники. З ними він доклав руку до креації зразків графіки, відео, режисування перформансів та художніх свят на мальовничих схилах міста.

Роботи Блудова знаходяться в музеях Києва, Сум, Хмельницького, а також у галереях та приватних колекціях в Україні, Швейцарії, Бельгії, США, Нідерландах, Австрії, Франції, Іспанії.

Третю літературну премію імені Івана Корсака здобув Юрій Винничук

У Луцьку втретє відбулася урочиста церемонія вручення літературної премії імені Івана Корсака. Премію видатного українського письменника та журналіста три роки тому спільно з видавництвом «Ярославів Вал» заснувала родина відомого українця.

У Музеї Сучасного Українського Мистецтва Корсаків 15 вересня зібралися лучани, поціновувачі творчості та митці, аби вшанувати пам’ять Івана Феодосійовича Корсака. Вручення премії присвятили до Дня народження видатного журналіста.

«Ми не можемо забути великого українця, великого патріота, великого письменника Івана Корсака, тому ця премія є і, я переконаний, що вона буде», – зазначив син письменника, очільник інвестиційної групи VolWest Group Віктор Корсак.

Нагородження відбулось за участі голови журі, відомого письменника, директора видавництва «Ярославів Вал» Михайла Слабошпицького, фундатора премії, доктора економічних наук Віктора Корсака, першого лауреату конкурсу – Петра Кралюка та інших високоповажних членів журі.

«Це подія масштабу не тільки Луцька чи Волині, це подія, яка має принципове значення в наш час якоїсь тотальної деморалізації, соціальної кризи, в час нарікань та скарг. Я знову і знову тішусь думкою від того, що родина Корсаків установила цю премію. Це найкраще що можна було зробити пам’яті Івана Феодосійовича Корсака», – зазначив Михайло Слабошпицький.

Цього року лауреатом премії став львівський письменник Юрій Винничук за історичні романи «Аптекар» та «Сестри крові». У романах описано історичні події 17 століття, що відбувалися у Львові.

У своїй роботі письменник користувався тогочасними історичними джерелами: листами, щоденниками та записками. Головна героїня – львів’янка, яка задля навчання в Падуанському медичному університеті змушена переодягатися у хлопця та жити тим життям.

У другій частині вона повертається до Львова, де працює та боронить місто від поляків. Юрій Винничук планує створити третю частину.

«Я змушений писати продовження. Впродовж того коли я писав роман, є одна з головних героїнь, яка закінчила Падуанський університет. Поки писав цей роман, я в неї закохався…Я почав її ревнувати і я не дав їй зійтися з жодним іншим героєм», – ділиться своїми почуттями автор.

Зі словами подяки виступили представники обласної та місцевої влади.

«Особливо хочу подякувати пану Юрію, тому ще це титанічна праця. Ця нагорода більш ніж заслужена, вона вистраждана. Вистраждана всім своїм життям, всім своїм талантом, всім що було покладено на ці хиткі терези.

Саме так працював Іван Корсак, почесний громадянин міста Луцька. І те, що сьогодні саме така літературна премія, – це продовження того величезного вкладу, який Іван Феодосійович вклав в наше місто, область, літературу.

Те що Ви, Віктор Іванович та ваша родина, продовжуєте цю справу, це свого роду синівський подвиг», – зазначив виконувач обов’язків міського голови Григорій Пустовіт.

На заході також були присутні родина Корсаків, київська поетеса Валентина Давиденко, близький друг Михайло Ватуляк, режисер Михайло Ткачук та інші. Окрім того, знавчиня творчості Леся Ковальчук підготувала цікаву доповідь про особливості прози Івана Корсака.

Завершення заходу ознаменувалося презентацією пісень на слова Івана Корсака у виконанні народної артистки України Світлани Мирводи. Відвідувачі змогли насолодитися такими композиціями як «Недоспівана пісня», «Літа» та «Місто моє».

Джерело: https://lutsk.rayon.in.ua/news/295804-vtrete-vruchili-literaturnu-premiiu-imeni-ivana-korsaka?fbclid=IwAR0QZOY8BolMCFY9hCISniyfA53DzcGrMc5D1Xv_F_tfP1-7GI6oi7j59sc

Перезавантаження: як змінився «Адреналін Сіті» під час пандемії

Культурно-розважальний центр «Adrenaline City», як і весь світ, тільки починає оговтуватися від жорстких карантинних заходів, що майже на пів року зачинили двері для відвідувачів.

Адже розважальна індустрія найбільше постраждала від коронавірусу і ніхто не береться давати прогнози, як вона «переродиться». Пандемія оголила всім усе: проблеми, переваги, нерви і дала час для переосмислення. У підсумку «Адреналін Сіті» вкотре у своїй історії змінюється.

Роздумами про те, як в умовах глобальної катастрофи «вижив» і «перероджується» один з найбільших КРЦ Західної України, поділилася його директорка Galina Shotik. Вона на власні очі бачила, як завод синтетичних шкір трансформувався у культурно-розважальний центр. Впродовж 45 років у її трудовій книжці – величезна кількість записів, але всі за однією адресою – Карбишева,1, куди 1975 року прийшла працювати технологом.

Інтерв’ю для Бізнес.Району з Галиною Шотік ми записували у нових локаціях Адреналін Сіті. Розпочинаємо з оновленого Музею науки і техніки, який запрацював у першу хвилю послаблення карантину наприкінці травня і став одним із перших, хто прийняв відвідувачів.

– Галино Миколаївно, що це за новий Музей?

Так. Назва нова – Музей науки і техніки. Створений він на базі Академії розвитку та пізнання «Робологікум» та єдиного на той момент Музею технічного прогресу. Крім того, ми доповнили колекцію і збільшили кількість кафедр, відтак з’явилися нові кафедри – правил дорожнього руху, механіки, робототехніки тощо. Цікавинками є експонати на медичній кафедрі, які дозволяють повправлятися як правильно надавати першу допомогу, штучне дихання.

А загалом, звідки взялася ця унікальна колекція техніки?

– У 2013 році виникла ідея створити Музей технічного прогресу і ми зібрали експонати десь за місяць! Все це була різноманітна техніка часів Радянського Союзу.

Де ми тільки не шукали експонати: самі їздили по селах Волині, давали оголошення в газеті й на радіо, що збираємо телефони, гучномовці, патефони, телевізори. Люди позносили за винагороду все, що тримали у гаражах, підвалах, на горищах.

От на компонування експозиції уже більше часу пішло. Згодом до зразків радянського виробництва ми вже брали і закордонні експонати, наприклад, є польські й німецькі, 1940-60-их років.

Ця колекція поповнюється і до сьогодні. Наприклад, недавно нам зателефонував чоловік з Ківерців, запитав, чи можна привезти до нас трохи техніки. Виявилося, що це півсотні екземплярів кіноапаратури, магнітофонів та іншого. Усе запаковане, нове і справне. Це обладнання збирав його закордонний родич, але як помер, рідні вирішили не просто позбутися експонатів, а передати їх у фонд нашого музей для майбутніх поколінь.

До слова, новий Музей функціонує на місці колишнього арт-кафе «Стоп-Кадр». Проте, ми не залишили заклад без фуд-кортів. Відтак, на місці картингу запрацювало SPAR-кафе – демократичний заклад харчування у форматі «бістро». А для поціновувачів високої кухні – сімейний ресторан «Вандервілль».

З Музею науки і техніки переходимо в Арт-хостел «Адреналін», тут за карантин встигли відкрити ще готель на 20 комфортних номерів та кафе «Портрет» у мистецькому стилі.

– Навіщо Адреналін Сіті ще й готель, коли є пристойний хостел на сотню осіб?

– Минулого року в березні ми відкрили хостел на 101 ліжко-місце: від двомісних до багатомісних номерів. Але у нас часто зупиняються гості, які прибувають на різноманітні культурні, спортивні чи ділові події і бажають взяти невеликий номер, тож їх завжди не вистачало.

Саме тому й виникла потреба створити ще й готель з комфортними номерами, які відповідають найвибагливішим постояльцям. Крім того, ми закрили ще одну нагальну потребу – харчування наших гостей. Тепер тут діє кафе «Портрет», де гості, не виходячи з приміщення готелю, можуть снідати, обідати і вечеряти.

А от хостел – хороший варіант для юнацьких і дитячих команд, які беруть участь у змаганнях на базі нашої СК «Арена Спорт».

Чи відновили спортивні заняття й змагання, адже в «Адреналін Сіті» найбільший критий майданчик для таких дійств?

– Поки що не можна проводити масштабні змагання: всеукраїнські чи європейські, які до пандемії бували майже щовихідних. Натомість частково відновилися спортивні тренування. Їх проводять з дотриманням усіх санітарних норм.

Проте вже у вересні «Арена Спорт» збере учасників змагань з флорболу, відтак, як кажуть куратори – орієнтовно повернеться половина від всього потоку відвідувачів.

З Арт-хостелу переміщаємося у сімейний ресторан «Вандервіль», який відкрили акурат за місяць до карантину, біля кінозалів.

Відвідувачів тут ще не багато, адже час скупий на прем’єри – стався глобальний перебій у кіновиробництві. Кіно-кафе перенесли в центральну частину закладу, щоб більше відвідувачів його бачило.

А там, де працювало кіно-кафе, тепер функціонує Бізнес-академія практичного менеджменту PMBA і розвиває тут конференц-сервіс.

– Галино Миколаївно, а що було на місці цього ресторану, коли ще завод працював?

– Саме тут функціонувала сауна! Пригадую, як ми запустили боулінг-клуб, Віктор Іванович Корсак (голова ради директорів VolWest Group – ред.) каже мені: «Миколаївно, скажіть, чи думали коли-небудь, що через 30 років будете на цьому місці грати у боулінг?» Кажу: «Повірте, ні».

Я коли йду сюди на роботу, дивлюся на ті заводи, що поряд в руїнах стоять, де нічого немає, то шкода. Це просто стоять гробниці. А тут таки вирує нове сучасне життя, і я щаслива від того, що у свій час доля мене сюди привела на роботу. 4 серпня виповнилося 45 років, як я тут працюю.

– А чому завод синтетичних шкір занепав?

– Це було єдине підприємство на весь Радянський Союз, яке виробляло продукцію для взуттєвої промисловості: картонні устілки, закаблуки і синтетичну шкіру. Перша продукція вийшла тут у 1973 році, й через два роки я сюди прийшла, зразу після інституту. Була і технологом, і начальником лабораторії.

Але коли у 1990-их на ринок вийшов Китай, то наша продукція стала неконкурентною. Продукція Китаю була значно дешевшою, хоча програвала в якості. Доводилося шукати виходи з такої ситуації.

– Як у цій історії з’явився VolWest?

– У 1999 році, коли в Україні розпочалася приватизація, то частину заводу викупили бізнесмени з Харкова, а в 2007 році продали молодій місцевій компанії VolWest. Ще років зо два працювали у взуттєвій індустрії і паралельно експериментували з іншими видами продукції. Чого тільки тут не робили! І сухі будівельні суміші, і ароматизатори харчові, і мийні засоби, і теплоізоляційний картон з використанням базальтового волокна.

Але якось виникла фантастична ідея створити тут розважальний центр. Відкриття було 8 серпня 2009 року з першим у місті картинг-центром. І закрутилося! Я тоді стала заступником директора.

«Я відпочиваю, значить я живу» – під таким девізом ось уже 11 років працює наш комплекс.

– Тобто, ви бачили усі етапи розвитку Адреналіну…

– Всі абсолютно. Від першого дня, від першого гвіздка забитого на картинг. Пам’ятаю, як ми малювали ті доріжки, як потім відкривали кінотеатр, СК «Арена Спорт»… Згодом з’явився боулінг та море інших розваг для всієї родини.

Сьогодні в нас унікальний джампінг-центр «Гравітація», де можна на батутах відірватися дорослим та підліткам, а для менших відвідувачів – Парк розваг «Кенгуру» з сухим басейном, скеледром, критий дворівневий мотузковий парк та автодром. Для найменших діток та батьків дитячий ігровий центр «Лімпопо» з оновленими атракціонами…

Новий потік ось уже другий рік генерує Korsakov Museum of Modern Ukrainian Art, який став новою туристичною фішкою Луцька. МСУМК – унікальне місце світового масштабу, аналогів якому з впевненістю можу сказати – немає в Україні. Тут зібрано понад 1000 арт-об’єктів 500 митців сучасності.

– Ви стільки років стежите за розвитком не тільки Адреналіну, а й взагалі бізнес-середовища Волині. Як ви можете оцінити цю коронакризу? Чи є вона найстрашнішою, що ви бачили у своїй кар’єрі?

– Певною мірою, так. Хоч і були такі моменти, що на заводі у період перебудови нам не платили зарплату, не було звідки. У 1990-ті теж непросто було. Але підприємство виживало користуючись з бартерної системи.

Ще складна криза була, коли люди масово по безвізу поїхали на роботу за кордон. Був такий місяць, за який 39 людей – ото був виклик! Тоді ми знайшли серед наших працівників тих, які зможут очолити певні напрямки. Забезпечили їм освіту у Бізнес-академії практичного менеджменту PMBA, тому що навчання є частиною корпоративної культури нашої компанії. Це дало можливість зберегти команду, завдяки якій ми пережили всі випробування, в тому числі й карантин.

– А як ви взагалі вижили під час карантину?

– Головним завданням було і лишається – зберегти людей. Спершу відправили людей в оплачувані й неоплачувані відпустки. Також деякі працівники відгукнулися на пропозицію зайнятості інтернет-магазину «Наш Край», який не справлявся з потоком замовлень.

Але реально від напруги і звільнень врятувались державною підтримкою, яку нашим працівникам ми допомогли отримати через Центр зайнятості. Ці гроші для працівників хоч невеликі, все ж стали суттєвою підтримкою для нашого колективу, а щоденну роботу «Адреналін Сіті» забезпечувала мінімальна кількість людей.

– Коли зі світом стався карантин, що ви тоді думали?

– Перші дні – було незрозуміло, що відбувається, можливо навіть серйозно не сприйняли. Коли ж кількість хворих стала стрімко зростати, і коли першу обіцяну дату виходу з карантину посунули, то стало зрозуміло – це надовго. І дуже страшно було, коли приходиш на роботу, а тут темно, порожньо, нікого і нічого.

– Яка у вас була потреба щодня приїздити на роботу?

– КРЦ «Адреналін Сіті» великий об’єкт, що його, як і прилеглу територію, потрібно утримувати в належному стані незалежно від зовнішніх обставин. Зараз ми освоюємо останню порожнечу цього гігантського приміщення, яке перетворюємо у сучасну чотириповерхову будівлю.

На День Незалежності там уже презентували міжнародний проект «Антиципація+Імунітет». Експозиція містить майже три сотні робіт 180-ти митців із семи країн світу: України, Росії, США, Німеччини, Індії, Австрії та Англії. Сам проєкт стартував у квітні, під час першого запровадження обмежувальних заходів у зв’язку з пандемією COVID-19.

Знаєте, коли почалися перші послаблення карантину і музейним установам дозволили працювати, дуже багато відвідувачів почали приходити на виставки у Музей сучасного українського мистецтва Корсаків. Помітно, як люди скучили за культурою, за живим спілкуванням і дуже приємно, що ми можемо додати у дозвілля лучан і гостей міста велику порцію високої культури.

Наталія ПАХАЙЧУК

Фото Ірини КАБАНОВОЇ

Джерело: https://business.rayon.in.ua/topics/6860-koronavirus-ogoliv-iak-zminivsia-adrenalin-siti-pid-chas-pandemiyi

У Луцьку відбудеться церемонія вручення літературної премії імені Івана Корсака

Літературну премію імені видатного українського письменника, журналіста, почесного громадянина Луцька та Каменя-Каширського  Івана Корсака вперше було започатковано 2018 року. Першим Лауреатом став письменник, публіцист, філософ, викладач університету, заслужений діяч науки і техніки України Петро Кралюк, другим – український письменник, прозаїк, поет, критик, есеїст Микола Суховецький з Одещини.

Цьогоріч, традиційно вже 15 вересня, церемонія вручення престижної літературної премії ім. Івана Корсака відбудеться вже втретє.

Захід розпочнеться о 14.00 у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків.

Нагородження відбудеться за участі голови журі, відомого письменника, директора видавництва «Ярославів Вал» Михайла Слабошпицького, фундатора премії, доктора економічних наук Віктора Корсака, журналіста, літературознавця, секретаря журі премії Сергія Козака, а також першого лауреата конкурсу – Петра Кралюка  та інших високоповажних членів журі конкурсу. До слова, усі наступні лауреати, згідно з положенням про вручення Премії автоматично стають членами журі.

Нагадаємо, що Літературну премію імені Івана Корсака 2018 року започаткувала родина письменника спільно з видавництвом «Ярославів Вал» задля розвитку історичного роману та увіковічення пам’яті Івана Корсака.

Вручення премії відбуватиметься щороку до Дня народження письменника 15 вересня.

Згідно з положенням про Літературну премію ім. Івана Корсака, твір, представлений до участі на здобуття нагороди, обов’язково має бути присвячений історії України, написаний українською мовою на високому художньому рівні та мати великий читацький розголос.

Лауреата визначає журі шляхом таємного голосування. Він отримує диплом, медаль, а також грошову винагороду в сумі 50 000 гривень.

Запрошуємо журналістів, письменників, літературознавців,  представників влади та активну громадськість міста до участі у заході.

Вхід вільний (маска+дистанція)

Програма заходу:

  1. Вручення премії
  2. Презентація 2-ох томів із багатотомника Івана Корсака: «Отаман Чайка. Немиричів ключ» та «Таємниця святого Арсенія. Мисливці за маревом».
  3. Презентація пісень на слова Івана Корсака у виконанні народної артистки України Світлани Мирводи.

Наприкінці серпня відкрилось три магазини мережі SPAR

Наприкінці серпня відбулось відкриття трьох магазинів SPAR: у Івано-Франківській (смт. Перегінське), Волинській (м. Луцьк) та у Житомирській (м. Андрушівка) областях. Нові торговельні заклади працюють на умовах франчайзингу.

У смт. Перегінське магазин знаходиться за адресою  вул. Базарна,62. Його площа становить 227 м кв, працює 3-и каси, є відділи м’яса, власної випічки, кулінарії та зона Food to Go.

У м. Луцьк SPAR розташований за адресою Київський м-н,7, площа 115 м кв, а для обслуговування покупців працює 2-і каси та є відділ Food-to-Go.

У м. Андрушівка  теж розпочав роботу SPAR Express. Адреса магазину вул. Зозулинського, 20-А, площа 85 м кв, у закладі працює 2-і каси, є відділ власної випічки та зона Food-to-Go.

Сьогодні SPAR – одна з найбільших у світі мереж супермаркетів та гіпермаркетів, що складається з понад 13 000 магазинів, які діють у 50 країнах світу.

В Україні мережа розвивається за системою франчайзингу та пропонує 4 торгових формати: SPAR Express (магазини біля дому торговою площею до 200 кв.м), SPAR (супермаркети 200-800 кв.м), EUROSPAR (супермаркети 800-3000 кв.м), INTERSPAR (гіпермаркети більше 3000 кв.м). Ключові цінності SPAR для покупців – це широкий асортимент якісних і свіжих товарів, європейські стандарти обслуговування, індивідуальний підхід до кожного клієнта, комфорт і затишок в кожному магазині.

Медичний «клондайк», або чому потрібно інвестувати в медицину

Інвестиційна компанія Volwest Group має намір створити у Луцьку медичний кластер, який буде включати, акселератор, бізнес-інкубатор, навчальні та медичні заклади, наукові інституції.

Кандидат медичних наук, доктор економічних наук, голова Ради директорів VolWest Group Viktor Korsak під час другого онлайн-форуму «Програма медичних гарантій: три місяці» розповів, чому вирішили інвестувати у медицину та як планують працювати на цьому ринку.

Виступ Віктора Корсака публікуємо повністю:

«Медичний ринок досить великий, він – швидкорослий, а тому й цікавий для інвесторів. Якщо у 2015 році приватна медицина становила лише 12,4%, то у 2018 цей показник зріс до 14,3%. Нині ж приватний медичний ринок коливається в межах 15-16%.

За моїми підрахунками, концентрація медичного ринку становить менше ніж 1%. Насправді – це смішна конкуренція, а тому такі ринки є надзвичайно цікаві. Крім того, привабливі бар’єри входу. В Україні це приблизно 1000 – 2500 доларів на квадратний метр, в той час, як у США ця сума становить 10 – 12 тисяч доларів. Натомість прибутковість становить 10-12%. То коли заходити на цей ринок, як не зараз?

Аби мати конкурентні переваги, ми проаналізували, що відбувається із факторами, які впливають на розвиток медицини, формування медичного ринку.

Із соціально-демографічних факторів ми виділили наступні: збільшення частки міленіалів у продажах – це надзвичайно важливо, адже до 2025 року вони складатимуть 75% робочої сили у всьому світі. Такі люди досить специфічні, для них важливіший досвід, аніж матеріальні здобутки.

Другий фактор – старіння населення: тут потрібно буде робити певні акценти на геронтологію. Здорожчання робочої сили призводить до автоматизації. І якщо взяти американський досвід, то автоматизація в ритейлі призведе до скорочення 30 мільйонів людей. Подібний процес буде відбуватися й у медичній галузі.

Ще один цікавий тренд, який обов’язково буде реалізований у медицині: спільна економіка і корпоративно-соціальна відповідальність.

Економіко-психологічні фактори

Тут треба враховувати те, що споживач добре поінформований, а маркетинг відбувається через лідерів думок. Споживачі хочуть отримувати послуги 24/7. Мультиформатність та інтегрованість – про це взагалі чомусь ніхто не говорить, але це вже відбулося у всіх галузах. Тобто сьогодні одного онлайну чи офлайну не достатньо – має бути й одне, й інше.

З іншого боку, будуть нові формати самих медичних установ, не такі як зараз. Пророкують, що це буде щось інше: медики поєднуватимуть різні послуги, незвичні для нас, і задовольнятимуть більше споживачів.

Зміниться погляд на бізнес. Тобто, буде не головне, чим ми займаємося, а кого ми лікуємо, скільки в нас пацієнтів. Азія в плані медичних технологій «перескочила» всіх, думаю, що Україна зробить те саме. Ми не йтимемо тим шляхом, яким йшли всі інші, ми робитимемо це значно швидше.

Внутрішньогалузеві фактори

Медична реформа – фантастична річ, яка все змінила, саме тому нас і зацікавив цей бізнес. COVID-19 стимулюватиме розвиток телемедицини. Диджиталізація, мобільні додатки, штучний інтелект – те, що стимулюватиме розвиток медицини.

Медичний туризм – цікавий аспект, тому що він вже співмірний по обігу зі звичайним туризмом. Персоналізована медицина, доктоботи – в США ними завантажені всі протоколи, які з ймовірністю на 98% ставлять діагнози, що в результаті приведе до зменшення кількості лікарів. Робототехніка – з однієї сторони допомагатиме хірургам, з іншого – забиратиме в них робочі місця.

Пацієнти стали активними учасниками лікування, і з цим ми вже зіштовхнулися. Googl планує на цьому заробляти, а Amazon вже заробляє! Його працівники доставляють персоналізовані ліки.

З огляду на все це, коротко розповім про те, хто ж виживе на цьому ринку і хто досягне успіху. Переможе той, хто матиме конкурентні переваги!

Тобто, щоб зайти на медичний ринок, повинні бути, так би мовити, вхідний квиток: приміщення, кваліфікованих лікарів… Це мінімум.

Крім цього, треба мати унікальні речі. Конкурентні переваги, для яких характерна висока цінність, повинні важко копіюватися – без цього вижити буде дуже складно, це безперспективно.

Щоб створити унікальний продукт, треба зрозуміти, що вже сьогодні не треба нашому пацієнту, аби не розпорошуватися на зайві послуги. Зменшити те, що не важливе, підвищити те, що важливе, і створити щось нове, що ще ніхто не створив. Тоді ми й матимемо конкурентну перевагу.

Напрямки, в яких ми рухатимемося: найперше – це стати лідером на ринку. Існує так звана теорія трьох: будь-який ринок оптимальний, якщо на ньому є три лідери. Поки що в нас виражених лідерів немає. Є лише один, і той далекий до монополізації. Онлайн-офлайн, що я вже говорив, тобто різні формати медичних закладів: унікальні послуги, унікальна діяльність і корпоративна соціальна відповідальність. Без цього буде важко.

Окремо хотів би зупинитися на стратегії за характером поведінки ринку. Можна використовувати стратегію першопрохідця.

Щодо кластера, то використовуватимемо стратегію першопрохідця. Ризиків більше, але ми матимемо унікальний імідж, репутацію, не матимемо лояльних людей, захоплюватимемо вільний простір. Щодо стратегії послідовника, тут рухатимемося, враховуючи помилки тих, хто вже зайшов на цей ринок.

Що ж стосується того, як себе поводити у галузях, в залежності від темпів їх зростання. Треба постаратися захопити лідерство, збільшити кількість унікальних властивостей. Важливо створити стратегічний союз із постачальником, іти на злиття з компаніями, які мають доповнювальні технології.

Слід реалізовувати переваги першопрохідця, захоплювати нові сегменти, нові географічні райони. Варто допомогти пацієнту отримати послугу перший раз. Дуже важливо боротися за впізнаваність торгової марки, поступово знижувати ціни для залучення нових сегментів ринку.

Висновки

Найперше – медицина цікава для інвестування. Для успішної реалізації проєктів у цьому секторі необхідно мати конкурентні переваги. Стратегія послідовника є оптимальною, вона є менш ризикованою і більш ефективною. Для швидкої експансії необхідно кооперуватися, нарощувати унікальність та формувати бренд».

https://business.rayon.in.ua/topics/6791-medichnii-klondaik-abo-chomu-potribno-investuvati-v-meditsinu

ІНІЦІАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ