Search
Close this search box.

У Музеї Корсаків – відкриття інсталяції Анатолія Твердого «Нарцис»

Багатим на мистецькі події видався липень для Музею сучасного українського мистецтва Корсаків. Початок місяця ознаменував себе презентацією оригінального проєкту «(De)термінація» за участі художників зі всієї України. Днями відбулось відкриття виставки Романа Яціва «Оптимістичні варіації», а вже сьогодні МСУМК зустрічає знаного художника з Одеси – Олександра Ройтбурда.

Завершується липень презентацією у Чільній залі інсталяції Анатолія Твердого «Нарцис» (авторська техніка).

«Отже, чекаємо на вас завтра, 31 липня о 19:00. Вхід вільний (у масках+дистанція)», – додали організатори.

Нарцисизм – риса характеру, що полягає у надмірніи? самозакоханості і завищеніи? самооцінці. Термін походить з грецького міфу про Нарциса – вродливого юнака, якии? не відповів взаємністю закоханіи? у нього німфі Ехо. У покарання за це він був приречении? закохатися у власне відображення у воді озера і помер від цієі? любові, перетворившись у квітку.

Людина не в змозі подивитися своі?ми очима на власне обличчя. Доводиться задовольнятися відображенням в дзеркалі, емпірично вірити в те, що зображений об’єкт відповідає оригіналу. Відображення символізує те, чого не вистачає, те що відсутнє, щось бажане та ідеальне. У дзеркалі тои?, з ким людина себе ототожнює. Між ними виникає милування і бажання. Дзеркальні взаємини – це така інтерсуб’єктивність, яка є зустріччю віч-на-віч з самим собою. Людина здатна остаточно втратити зв’язок з реальністю. І єдиною реальністю стане власне відображення у дзеркалі.

Швидкість, інтелект та ящик пива: як у VolWest Group відзначили День торгівлі

нями на території КРЦ «Адреналін Сіті» було дуже людно. Саме там 24 липня розпочався VolWest Автоквест, у якому взяли участь працівники інвестиційної компанії VolWest Group. Подію традиційно присвятили українському Дню торгівлі.

Кожного року волвестівці відзначають свято торгівлі масштабною Спартакіадою. Втім, цьогоріч, через несприятливу епідеміологічну ситуацію, формат довелося змінити.

«Автоквест – аматорське спортивно-інтелектуальне змагання, основою якого є послідовне виконання заздалегідь підготовлених завдань командами або окремими гравцями», – пояснюють організатори.

Під час гри команди вирішували логічні завдання, здійснювали пошук на місцевості, будували оптимальні маршрути переміщення, шукали оригінальні рішення та підказки.

Закінчився квест визначенням переможців. За найшвидше виконання завдань першість отримала команда інвестиційного проєкту «Наш Край» і SPAR «Чотири Пі». Друге місце розділили «Кен і Барбі», інвестиційний проєкт «Наш Край» і SPAR та команда «VolWestFriends» інвестиційної групи Volwest Group. Третю сходинку посіла команда VolWest Group «Зорі запалали». За найкращі креативні відео відзначили команди партнерів франчайзі STAR та Адреналін Сіті «Adrenalin». Цілий ящик пива за волю до перемоги отримала команда Demydiv від «Демидів продукт».

Як працівники VolWest Group святкували День торгівлі – дивіться на фото «Таблоїда Волині».

« of 4 »

«Медіа – це насамперед бізнес», – директор CID Media Group Ігор Денисевич. ІНТЕРВ’Ю

Igor Denisevich – персона непублічна, хоча і керує однією з найбільших регіональних медіакомпаній.

CID Media Group виросла від газети «Сім’я і Дім», а зараз нова команда редакторів цю абревіатуру розшифровує як Community Information Development (інформаційний розвиток громад).

Хоча самі «сідівці» і їхні колеги з інших редакцій називають CID просто «Сім’я». І то дуже вдало насправді звучить, бо апелює не тільки до материнського бренду, а й відображає стиль відносин у колективі, який уже чотири роки очолює Ігор Денисевич.

CID Media Group останнім часом стрімко нарощує кількість проєктів і аудиторії, у той час коли на медіаринку помітна стагнація через коронакризу.

Тому Бізнес.Район повважав, що цікаво розповісти читачам, як у нас все влаштоване, та завдяки чому вдається успішно працювати у такий буремний час.

Оскільки відсторонено написати інтерв’ю з власним директором не вийде, ми запропонували поспілкуватися з Ігорем Денисевичем рівненському медійникові, голові Незалежної медіа-профспілки України Сергієві Штурхецькому.

До речі, Сергій Штурхецький з початком карантину ініціював експеримент. Він працював на громадських засадах редакційним омбудсменом. Його завданням в Район.in.ua було відстоювати інтереси читачів, тож омбудсмана швидко стали називати «стоп-краном».

Завдяки такому незвичному для українських редакцій досвіду роботи Сергій Штурхецький доволі добре розуміється на редакційній кухні Району.

Читайте також: Лайфхаки від успішної мережі гіперлокальних медіа Волині та Рівненщини

– Вітаю, Ігоре. Можна сказати, що ти тепер – професійний медіа-менеджер і мільйонер?

Так, за кількістю читачів наших сайтів я давно мільйонер (сміється, ред.). І правда в тому, що я медіа-менеджер, хоча я за фахом не журналіст, закінчував спеціальність «міжнародні відносини». От кинули в цю річку і сказали: «Налагоджуй роботу».

– А це як так?

Спочатку працював у газеті «Сім’я і дім» виконавчим директором. У мої обов’язки входило управління виробничими процесами: друком, збутом, фінансами видання. Тоді, станом на 2013 рік, газета була популярною, мала свою армію прихильників і коло рекламодавців.

А от після девальвації гривні 2014 року принт став надто дорогим задоволенням. Стало зрозуміло, що треба рухатися в онлайн, газети приречені. Тому наш тодішній медіа-холдинг, який складався з газети, журналу і радіо, власники вирішили реформувати і розпочали розвивати інвестиційні проекти «Таблоїд Волині» та мережу Район.in.ua.

Читайте також: Спадщина Івана Корсака: як розвивається справа життя видатного волинського журналіста

На той момент на усіх напрямках були хороші редактори, на яких можна було покластися, а от управляти усім цим величезним господарством – нікому.

Бо ж медіа – це насамперед бізнес, який живе за законами ринку. І в кожній редакції, а тим паче медіа-холдингу потрібен менеджер, от тоді мені і доручили стали на чолі холдингу.

Тоді, здається, я і відчув себе у річці, яка несеться невідомо куди, та ще й в умовах кризи, війни, реформ.

Найважче було у 2015-2016 роках і я вже навіть думав покінчити з роботою в медіа. Але з 2017-го ми відмовилися від друкованих видань. Це було наче скидання непосильного фінансового тягаря, і станом на сьогодні у нас зі старого портфеля є тільки радіо СІД-fm. Натомість працюють медіапроєкти «Сім’я і дім», «Таблоїд Волині» і мережа Район.in.ua, у якій вже три десятки сайтів.

– Хто зараз є основою твоєї команди?

З колективу газети, який ще пам’ятає колишню славу, у нас досі працює Інна Семенюк. Вона керує інтернет-виданням «Сім’я і дім». Це дуже важливий проєкт для нас, бо він береже той бренд, з якого ми усі виросли. І цей сайт працює на всю Україну. Видання працює у в ніші, де україномовних медіа дуже мало.

Інна зуміла використати свій досвід роботи редакторкою журналу «Сімейний порадник» та конкурентні переваги нового видання. Їй вдалося дуже швидко зібрати мільйонну аудиторію і монетизувати проєкт.

Читайте також: Головну редакторку сайту «Сім’я і дім» нагородили золотою зіркою

Газетну школу у нас пройшла і Наталія Пахайчук, яка згодом очолила «Райони». Вона прийшла працювати головною редакторкою газети, коли зі старого колективу уже нікого не було. Але Наталка дуже бережно ставилася до десятилітніх традицій газети та її читачів, водночас зуміла привнести свіжість і новий погляд. Думаю, саме цей досвід їй допомагає сьогодні успішно розвивати гіперлокальні медіа, де треба постійно звірятися з попитом, стандартами журналістики і потребою заробляти.

Читайте також: Керівниця мережі Район.in. ua отримала золоту зірку «Star Manager 2018»

Їй вдалося не тільки зібрати великий колектив, а й виховати гідну зміну. Нещодавно мережу очолила Наталка Голодюк, яка реально виросла на Районі. І схожих прикладів кар’єрного росту в межах редакції у нас багато.

Ми постійно шукаємо таланти, для цього у нас навіть є власна Літня школа практичної журналістики, куди приходять початківці і часто залишаються у нас на роботі. Так у свій час робив Іван Феодосійович Корсак, засновник нашого медіахолдингу. Він вмів помічати таланти і робити з них зірок. Він казав, що молодість – велика перевага. Тому і в нас завжди відкриті двері для всіх, хто мріє про журналістику, а там редакція «перемеле».

Окрема республіка у нас «Таблоїд Волині». У його складі було багато журналістів і редакторів, усі з них привнесли у видання щось своє. Проєкт за 5 років існування встиг злетіти, впасти, знову піднятися і так по колу. У конкурентів були спроби повторити успіх «Таблоїда», але він залишається єдиним у своїй ніші. Думаю, що найближчим часом його чекає суттєве оновлення, бо зараз видання очолює, як я вважаю, прима розважальної журналістики Ольга Магас. Вона дуже креативна і вміє розвивати журналістів. Впевнений, що їй вдасться здивувати своїх читачів, які дуже вибагливі до контенту.

Лідеркою на СІД-fm у нас зараз є Вікторія Жуковська, справжня зірка ефіру. До нового сезону, що стартує восени, ми ще формуємо їй команду і оновлюємо концепцію. Думаю, що невдовзі презентуємо зовсім нове медіа, яке буде трохи більше, ніж радіо.

Ну і звісно, рекламний відділ, на якому тримається фінансове благополуччя холдингу. Радий, що це найстабільніший склад, який є в наших редакціях. Дехто уже ветерани СІДу, бо працювали в газеті, як ми кажемо, ще «за Феодосійовича». Очолює команду з п’яти менеджерок Ольга Бондарук і вважаю її заслугою, що з нами працюють майже усі найбільші компанії Волинської області. Адже вона вибудувала роботу так, що редакції працюють синхронно з рекламістами. Такий підхід дозволяє забезпечити рекламодавцю якісні послуги.

Чи вдалося зберегти колектив під час пандемії?

– Так. Ми зберегли усіх, хто сам хотів лишитися у нашому складі. Звісно, фінансові труднощі були величезні, коронакриза дуже відчутно пройшлася по медіабізнесу. Доводилося дещо скоротити витрати на зарплату. Тому я дуже вдячний за розуміння кожному журналістові. Більше того у нас під час кризи було багато ініціатив від редакцій, які вилилися у абсолютно нові проекти.

Наприклад, за час карантину у нас запустилися сайти Район.Медицина, Район.Історія, фанова сторінка Район.Котики, проєкт Волинська експедиція. Все це не потягнуло додаткових ресурсів з редакції, а навпаки допомогло залучити нові: гранти, стипендії, партнерів і аудиторію.

– COVID-19 – «вишенька на торті» в низці криз. Які головні уроки за ці місяці ви засвоїли?

Ми ніби підсвідомо до коронавірусу готувалися. Звісно, ніхто не знав, що він буде. Ще з осені минулого року ми почали переглядати наші процеси, шукати нові канали доходу. Станом на початок року уже мали диверсифіковану модель монетизації. Сьогодні крім прямих продажів реклами і франшизи, ми непогано заробляємо на онлайн-рекламі, а також маємо грантову підтримку. І коли в офлайновій рекламі прямі продажі впали на 40-45%, то нас дуже круто підстрахувала онлайнова реклама, яка стрімко зростала разом із трафіком. А ще у жовтні в нас по цьому напрямку був круглий нуль доходів.

Щодо грантів, то тут ми теж новачки. Раніше здавалося, що то нереально. Та коли стали подаватися на різні конкурси, зрозуміли важливу річ. Гранти – це теж ринок. А значить на ньому можна і варто конкурувати. Теж не з першого разу вийшло. Тож спочатку нам перепадали поодинокі міні-стипендії, а уже зараз реалізовуємо наш перший великий проєкт за підтримки американського народу.

Та до цього успіху ми пройшли довгий шлях. Треба було заробити репутацію і авторитет у донорів. Показати, що ми серйозне медіа, яке виконує зобов’язання, вміє працювати не тільки з текстами, а й з дедлайнами, що у нас є професійна команда, яка не тільки генерує цікаві інноваційні ідеї, а й здатна їх втілити. А ще ми маємо козир – нашу аудиторію. Накрилад, на мережу Район.in.ua щомісяця заходить плюс-мінус мільйон користувачів.

Відколи ти мільйонер? Я, звісно, про трафік переглядів…

На «Сім’ї і домі» мільйон читачів на місяць вже як добрий день. Щоправда, не все так просто, є небезпечна залежність і соцмереж, і наприклад, зараз ми потерпаємо від певних обмежень, відвідуваність дещо впала.

З Районами перший мільйон стався у січні, але тоді редакція сказала мені, що це якась випадковість. Та вони тримають такий гарний рівень читабельності уже півроку, у травні знову побили мільйонний рекорд. І це важливо, бо ж відвідуваність прямо впливає на дохід. Хоча у них нема цілі і завдання накручувати трафік будь-якою ціною. «Райони» прагнуть залучити якомога більше читачів з цільової аудиторії, а це жителі чи вихідці тих територій, на яких вони працюють. В цьому полягає концепція гіперлокальних медіа.

– Через п’ять років вашої роботи зрозуміло, що концепція гіперлокальних медіа успішна, але тоді мало хто про неї чув. Чому ви у 2015 році вирішили працювати у такій ніші?

– У 2015 році з’явився потужний тренд – попит на локальні новини, адже в Україні стартувала реформа децентралазції. До того ж, в Україні запустили технологію 3G, а це означає, що багато людей одночасно отримали доступ до хорошого інтернету.

Взагалі мережа у тому вигляді, в якому зараз вона відома, це продукт не однієї стратегічної сесії інвесторів, редакторів і журналістів. Наприклад, голова ради директорів VolWest Group (компанія, яка інвестує у CID Media Group, – ред.) Viktor Korsak запропонував втілити у життя бізнес-моделі франчайзингу.

А як працює франшиза вашого медіа?

– Ми надаємо партнерам готовий до роботи сайті і наш бренд. Проводимо редакційні навчання, надаємо стандарти якості і вимагаємо їх дотримання. Всі умови роботи прописуємо у договорі. Дуже добре, коли партнери дослухаються до наших рекомендацій та довіряють нам. Тоді їхні видання успішні. Там, де франшизери намагаються влаштувати автономію, то це знак, що скоро ми будемо працювати антикризовими менеджерами. Сила «Району» – у кооперації. Нові видання і люди підсилюють нас, а ми їх.

– У зв’язку з другим етапом адміністративної реформи, коли відбулося серйозне укрупнення районів, ви думаєте закривати якісь проекти?

– Ми думаємо, що тепер простіше буде покрити усю Україну мережею Район.in.ua! (сміється, – ред.). У Волинській області найближчим часом точно не буде закриття сайтів, адже все одно залишаються громади, у яких нікуди не зникла потреба в якісній інформації.

У Рівненській області, де наразі є сім сайтів, ми запускаємо восьмий – Район.Вараш. Хочемо відкрити сайт синхронно із створенням нового району, якого раніше на карті України не було. Дотепер ніхто такого не робив і в нас від історичності моменту захоплює подих.

Можливо, ми саме у Рівненській області випробуємо нову модель роботи. На щастя, команда «Району» любить різні експерименти. Керівницею Рівненської мережі районів зараз є Галина Максимчук. Я певен, що вона знайде не один, а одразу кілька варіантів розвитку.

– Щоб відкриватися по всій Україні та ще й пропонувати нашому медіаринку франшизу, потрібно мати справді сильний бренд. Ви вкладаєтеся у маркетинг?

– Почали. Раніше наш маркетинг був не на тому рівні, що нам потрібно. Адже всі ресурси ми скеровували на виробництво контетну. Зараз маркетинг ми визначили одним із пріоритетів і тому друга половина 2020 року у нас буде націлена на розвиток усіх наших брендів, не тільки «Району». Цим напрямком у нас займаються маркетологиня Наталія Мазепа та Анна Єкименко-Поліщук. Ми не проти, щоб такий місцевий «Таблоїд», який є на Волині, запрацював у Рівному, Харкові, Одесі, Льовові чи будь-якому іншому місті. Взагалі на ринку медіафраншиз в Україні у нас є сильні конкуренти, і в нас є стимул, щоб розвиватися.

– Ти готовий конкурувати на національному рівні?

Конкуренція всюди є стимулом для розвитку. Це як із супермакетами, які працюють через дорогу. Один п’ять років існував і йому було добре, другий відкрився і половина народу пішла туди. Перший думає, що йому робити.

– Мені достатньо, я думаю, як і тобі, зайти на декілька хвилин, щоб зрозуміти, який магазин залишиться, а який невдовзі закриється.

Так. Кожен буде старатися стати кращим. Може навіть паралельно існуватимуть. Конкуренція показує, хто сильніший, хто може адаптуватися, і кого вибере аудиторія.

Сергій ШТУРХЕЦЬКИЙ

Фото Світлани СОЛТ, Ірини КАБАНОВОЇ

https://business.rayon.in.ua/topics/6566-media-tse-nasampered-biznes-direktor-cid-media-group-igor-denisevich-interviu

Домашня випічка та імпортне вино: на Львівській відкрили новий SPAR

На вулиці Львівській, 61 у Луцьку відкрився сучасний європейський супермаркет міжнародної мережі SPAR.

Власний імпорт, фастфуд та відділ кулінарії з готовими стравами, своя пекарня, де готують особливий хліб – все це вигідно виділяє новий магазин серед конкурентів. Він працюватиме з 7:00 до 23:00 щодня. Його площа становить 215 квадратних метрів, працює три каси та дві самообслуговування. У магазині також є м’ясний відділ та зона Food to Go.

«Ми відкрилися вчора (16 липня – ред.) десь о восьмій годині вечора і працювали до одинадцятої. Відкриття пройшло вдало. Було багато наших постійних клієнтів, які позитивно відзначили наше оновлення», – розповідає керуюча магазином Людмила Слепчук.

Пані Людмила розповіла, що новий SPAR має вигідну цінову політику, тому товари тут стають ще доступнішими завдяки постійній системі знижок. Також магазин вирізняється лояльними цінами на товари власного імпорту – вино, пиво, крупи, сири та інші.

Читайте також: Магазин для однієї людини: ритейлер SPAR почав розвивати новий формат

Ще однією фішкою супермаркету є своя пекарня. Окрім різних видів домашньої випічки там випікають подовий хліб, який можна придбати лише у магазині на Львівській.

«У нас є спеціальні печі, у яких хліб випікається на поді. Звідси і назва подовий хліб. Окрім того, він випікається без форми, вистоюється у спеціальних кошичках з лози або з ротангу. Після вистійки він викладається на лопату і печеться безпосередньо на поді», – пояснила головна пекарка відділу випічки.

У торговому залі увагу привертає кавовий куточок, де стоїть багатофункціональний швейцарський кавовий апарат. Він може приготувати не лише класичний набір кавових напоїв, а й має на вибір гарний асортимент холодних коктейлів. Загалом перелік із 25 найменувань, який задовольнить найвибагливіших кавоманів. А також хороший вибір чаїв, лимонадів та інших напоїв.

У новому магазині покупці зможуть знайти не тільки традиційні товари для всієї родини, а й придбати свіже м’ясо та фарш, рибу гарячого копчення із власної коптильні, ковбаски та замаринований шашлик, заморожені напівфабрикати, салати, гарніри, м’ясні та рибні страви. А для тих хто поспішає і хоче швидко перекусити, тут є чудовий асортимент хот-догів, бургерів та паніні.

For reference purposes:

Сьогодні SPAR – одна з найбільших у світі мереж супермаркетів та гіпермаркетів, що складається з понад 13 000 магазинів, які діють у 50 країнах світу.

В Україні мережа розвивається за системою франчайзингу та пропонує 4 торгових формати: SPAR Express (магазини біля дому торговою площею до 200 кв.м), SPAR (супермаркети 200-800 кв.м), EUROSPAR (супермаркети 800-3000 кв.м), INTERSPAR (гіпермаркети більше 3000 кв.м). Ключові цінності SPAR для покупців – це широкий асортимент якісних і свіжих товарів, європейські стандарти обслуговування, індивідуальний підхід до кожного клієнта, комфорт і затишок в кожному магазині.

Читайте також: Перший SPAR на селі: у Світязі відкрили магазин відомої мережі

« of 2 »

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відбудеться відкриття виставкового проєкту Романа Яціва

«Оптимістичні варіації», під такою назвою уже 22 липня у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відбудеться відкриття цікавої виставки митця зі Львова Романа Яціва.

Початок традиційно о 17.00, вхід вільний (маска+дистанція).

For reference purposes: Роман Яців – художник, історик і теоретик мистецтва, організатор науково-творчих проектів, педагог.

Народився 26 серпня 1956 р. у м. Ходорів Жидачівського району Львівської області.

Закінчив відділ проектуван­ня інтер’єру і меблів Львівського державного інституту прикладного та деко­ративного мистецтва (тепер – Львівська національна академія мистецтв) (1978).

Працював у Львівському музеї українського мистецтва (на посаді наукового співробітника та завідувача відділу) та у Львівському відділенні Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського АН України.

Упродовж 1994-2007 років був заступником директора з наукової роботи Інституту народознавства Національної академії наук України.

З серпня 2007 року – проректор з наукової роботи Львівської національної академії мистецтв. Кандидат мистецтвознавства (1994), доцент (2003), заслу­жений працівник культури України (2006). Член Національної спілки художників України (з 1992 року), Спілки художників «Клуб українських мистців» (з 1989 року), голова Комісії образотворчого та декоративно-ужит­кового мистецтва Наукового товариства ім. Шевченка у Львові.

Автор понад 500 наукових і науково-популярних публікацій, в тому числі низки авторських монографій, альбомів. Член Журі Міжнародної виставки єврорегіону Карпат «Срібний Квадрат» (Перемишль, Польща, 2015).

Працює в галузі станкового малярства, графіки, книжкового дизайну, фотомистецтва. Учасник мистецьких виставок, в тому числі індивідуальних (станкові твори в техніках олійного, акрилового малярства, гуаші, туші, рисунку маркерами та фломастерами).

«Якісне навчання завжди матиме попит», – Тетяна Репницька

Уже 11 років на ринку бізнес освіти у Луцьку працює Бізнес-академія практичного менеджменту PMBA. Навчальний заклад належить до групи компаній VolWest Group, але не обмежується вишколом власного менеджменту і персоналу. Здобувати неформальну освіту тут можуть усі охочі.

А ще PMBA відома тим, що регулярно проводить у місті галузеві форуми і пропагує Луцьк як центр бізнес-туризму. Як розвивалася ділова освіта у період карантину Бізнес.Район дізнавався у директорки Бізнес-академії Тетяни Репницької.

PMBA під її керівництвом уже шостий рік і весь цей час працює на формування іміджу VolWest Group, як сучасного і прогресивного роботодавця.

– Тетяно, Бізнес-академія напередодні карантину перебралася з центру Луцька в «Адреналін Сіті». Ви щось знали?

– Нічого випадкового не буває (сміється). Ми переїхали в кінці лютого, а вже в березні стався карантин. Встигли провести офіційне відкриття і три великих тренінги. Тож переїзд «Адреналін Сіті» врятував нас від даремних витрат, адже локація в центрі це дорого вартісна оренда. Хоча ті аудиторії за три роки стали для нас рідними, та все ж тут базується головний офіс VolWest Group. Тут у нас краще працює синергія, адже є можливість щодня бачитися і спілкуватися не тільки з топменеджерами, але й з усіма працівниками компанії, які вже вчаться або будуть вчитися.

Читайте також: У Луцьку відкрили оновлену бізнес-академію PMBA в «Адреналін Cіті»

– Ваші нові аудиторії обладнали на місці колишнього кафе поряд з кінозалами. Це означає, що це все тепер господарство PMBA?

– Ми разом з адміністрацією «Адреналін Сіті» плануємо зробити тут унікальний конференц-сервіс на Волині. Цей культурно-розважальний центр дає великі можливості.

По-перше, є локації для навчання: дві великих аудиторії та три кінозали на 40, 100 і 200 осіб. По-друге, тут функціонує Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, де можна проводити масштабні заходи не тільки для культури, а й для бізнесу. Вперше там відбувся West Media Forum 2018 і опісля МСУМК приймав не один подібний івент.

Дивіться також: ФОТО з WEST MEDIA FORUM 2018

По-третє, учасників на місці є все: заклади харчування різного рівня, хостел, готель і різноманітні розваги.

Всі ці можливості «Адреналіну» дозволяють розвивати Луцьк, як центр бізнес-туризму. Ми за 5 років уже провели тут два десятки бізнес-форумів і гордимося цим. Адже це – класний інноваційний метод навчання: в одному місці концентрується найкращий досвід, за яким до Луцька їдуть професіонали зі всієї України. Ми постійно доводимо, що Луцьк – ближчий до Європи, ніж Київ.

Читайте також: «Мене проперло від того, що я побачив», – Остап Дроздов про Музей Корсаків

– З перших днів карантину усі стали вчити всіх. Як ви конкурували із засиллям безкоштовних вебінарів?

– Надмірна пропозиція безкоштовних онлайн-навчань насправді стала, даруйте, великим смітником. Тому треба фільтрувати у що інвестувати свій найцінніший ресурс – особистий час. Навчання має бути і цікавим, і корисним. Наша функція – гарантувати якість і дбати про практичність матеріалу.
Інша справа – безкоштовний доступ до технологій. Google, Microsoft, Zoom, GoToMeeting, Cisco надають свої інструменти для вільного користування, то ж для шкіл та університетів зараз зоряний час.

Ті навчальні заклади, які не скористаються цією унікальною нагодою, потрібно закрити за профнепридатність.
Перші два тижні карантину ми транслювали вебінари для того, щоб людей заспокоїти, навчити працювати віддалено. Заняття проводили для працівників ритейлу від керівників департаментів мереж «Наш край» і «SPAR».

Читайте також: Не криза, а стрес-тест: чого можна повчитися у «Нашого Краю», щоб вижити в пандемії

Та коли на такі онлайн-тренінги стали купувати квитки зовнішні слухачі, то ми переконалися, що якісне навчання завжди матиме попит, головне швидко пристосовуватися до нових умов. Адаптивність – у наш час дуже важлива, вона є ключем до майбутнього. Карантин для всіх нас став поштовхом стати гнучкішими.

– Добре, вебінари – це на пару годин, тож можна втримати аудиторію. А як ви відважилися проводити цілий West HR Forum онлайн?

HR-форум ми мали проводити 3 квітня і спершу перенесли на невизначений термін. Але то був дуже очікуваний для ринку захід, адже ми готували його п’ятий рік поспіль. Ми вже добре розуміємо потреби HR-фахівців, тому й замахнулися провести онлайн-івент одразу на цілий день. Звісно, хвилювалися, але як розпочали о десятій, так аж у 18 всі розійшлися, поки не виступили усі 12 спікерів. Було 125 учасників і ще потім люди постійно приєднувалися.
Коли отримали фідбек, то зрозуміли, що нам вдався один з найкращих форумів. Для ділових людей це дуже зручний формат: можеш і щось своє робити, і слухати, і згодом ще й отримати запис.

Читайте також: У Луцьку відбувся перший бізнес-форум онлайн: поради про HR в час коронакризи

– То ви тепер більше схильні до онлайн-формату?

– Навчання має бути доступне в різних форматах: легко, швидко, завжди під рукою. Але онлайн має дуже багато підводних каменів, тому треба поєднувати і офлайну ми не відкидаємо. Навпаки – ми за ту особливу енергетику і нетворкінг.

Наживо – це особлива магія. Люди, які йдуть до нас, розуміють, що поруч з ними такі ж успішні менеджери, або люди, які мають пристрасть, мають потенціал. То як заняття спортом вдома і в залі: різний рівень інтеграції в процес. Офлайн-навчання – це можливість оточити себе успіхом.

Для онлайн-навчання має бути дуже добре підготовлений викладач. Якщо лектор нецікавий, то слухачі просто вимкнуться.

– Розкажіть, будь ласка, більш про викладачів бізнес-академії.

– Бізнес-академія у 2006 році розпочиналася як корпоративний університет, головним завданням якої було навчання працівників VolWest Group. Тож 80% викладацького складу становили топменеджери компанії.

Та коли почали звертатися за тренінгами інші бізнеси, зрозуміли, що треба ширше мислити, не потрібно ставити меж. І з 2009-го року ми вже стали РМВА (Practical Management Business Academe) і відкрилися для всіх.

Це був великий шлях експериментів і знайомств, залучення викладачів з усієї України. Тож зараз топ-менеджери і керівники департаментів наших бізнесів лише 20 відсотків викладачів, а 80 – запрошені.

До нас звертаються тому, що усі наші викладачі – практики. Це одна із базових вимог. Люди, які просто знають теорію і не мають власного бізнесу, або не керують бізнесом, у нас не викладають.

Читайте також: 10 випускників Бізнес-академії РМВА, які стали успішними ТОП-менеджерами

– Поговорімо і про слухачів PMBA. Хто всі ці люди?

– Половина – це працівники 17 інвестиційних проєктів компанії VolWest Group, у якій справжній культ навчання. У положенні про корпоративну культуру зафіксовано, що навчання – це така ж робота. І що найважливіше – ти не можеш бути топменеджером чи керівником, якщо не маєш бізнес-освіти.

Інша половина – люди, які хочуть розвитку, планують вивести свій бізнес на новий рівень, або ж започаткувати його. Часто звертаються коли є ідея, але нема розуміння як її втілити у життя. Хоча це банально звучить, але знання важливі, ідея сама по собі нічого не варта, важливо перетворити її у продукт. Є дуже багато різних тренінгових центрів, але найважливіше, коли знання прикладні і ґрунтуються на науковій базі. Тому дуже важливо вдало обрати для себе освітнього провайдера.

Наталія ПАХАЙЧУК

Фото Ірини КАБАНОВОЇ

https://business.rayon.in.ua/topics/6470-iakisne-navchannia-zavzhdi-matime-popit-tetiana-repnitska

Чи стане Волинь туристичною Меккою: декілька міркувань щодо формування стратегії розвитку регіону

На навчанні у бізнес-школі люблю ставити запитання: «Хто був першим космонавтом?», – зазвичай отримую відповідь: «Гагарін». Коли запитую: «Хто був другим?» – у відповідь отримую тишу. І так побудоване життя, людям потрібні «перші», а «другі» – це перші із тих, хто програв. Психофізіологічний феномен цього явища давно пояснили науковці, проте це не тема статті.

Свої роздуми я вирішив викласти у світлі дискусій, які спалахнули після приїзду президента на Волинь і спрямовані на тих можновладців, які навіть не розуміють у чому їх помилки при формуванні туристичної стратегії регіону. І справа тут зовсім не у МСУМК, ця ситуація – це просто індикатор не професійності людей, які займаються цим напрямком у владі, це як підвищений артеріальний тиск, який не просто потрібно понижувати, а потрібно шукати причину його зростання.

До слова, хочу зауважити, що існує п’ять етапів розвитку знання: несвідоме незнання, свідоме незнання, свідоме знання, несвідоме знання та майстерність. З дискусій у соціальних мережах, я зауважив, що представники влади знаходяться, на жаль, лише на першому етапі, тобто вони навіть не знають, що дуже мало знають в аспекті формування та реалізації туристичної стратегії.

Але щоб не займатися критиканством, що в останній час стало особливо популярним, проведу короткий лікбез зі стратегічного менеджменту та тезисно запропоную власні ідеї, щодо розвитку туризму на Волині.

«Корабель, який не знає куди пливе, ніколи не матиме попутного вітру…», – це сказав Конфуцій і це означає, що кожна справа, має мати стратегію. Стратегія – це план досягнення певної великої цілі (Місії).

Для формування та реалізації стратегії використовується стратегічний менеджмент. Це процес оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища, формулювання цілей з метою створення і утримання конкурентних переваг, здатних забезпечити успіх у довгостроковій перспективі (прошу вибачення за сухі терміни та визначення – далі буде цікавіше).

Тобто, головне – це конкурентні переваги. Не секрет, що кожен регіон хоче залучити до себе туристів і «поласувати» частиною їх бюджету. Тому для того, щоб цей шматок «пирога» був достойний, потрібні конкурентні переваги.

Конкурентна перевага (регіону в аспекті туризму) – це унікальні атрактори (об’єкти, які притягують туристів), які забезпечують території перевагу над прямими найсильнішими конкурентами (наші конкуренти: Рівне, Львів, Київ, Варшава, Париж, Лас-Вегас).

Конкурентні переваги повинні відповідати трьом вимогам:

  • Давати унікальну цінність для споживачів (таке, що ні у кого не має і дуже цікаве)
  • Високу продуктивність (генерувати адекватний грошовий потік)
  • Функціонувати протягом тривалого часу (важко копіюється).

І вищенаведених вимог до конкурентних переваг бачимо, що ставок із карасями та пивзавод, якими хизувалися можновладці перед гарантом, м’яко кажучи не дотягують.

Таким чином, щоб створити стратегію розвитку туризму необхідно:

  • Дослідити світовий (національний) досвід формування атракторів, щоб не видумувати велосипед і створити щось подібне (провести аналіз зовнішнього середовища), вивчити наших конкурентів, щоб зрозуміти що вже зроблено, щоб не стати «другим». Пікассо казав: «Хороші художники копіюють, а великі крадуть».
  • Дослідити наші можливості (історико-культурні, ландшафтні) (провести аналіз внутрішнього середовища) та подумати куди докладати зусиль, адже стратегія передбачає концентрацію ресурсів у визначеному напрямку, адже якщо пробувати зробити щось скрізь – це означає ніде.

На основі отриманої інформації сформувати конкурентні переваги, при цьому вони мають відповідати вище наведеним критеріям.

Потім потрібно створити цілі, щоб реалізувати ці конкурентні переваги.

Тут слід сказати два слова про цілі: цілі мають бути ВЕЛИЧЕЗНИМИ і майже нереальними, такими, щоб коли вперше їх озвучуєш, слухачі крутили пальцем біля скроні. Такими, щоб коли про них думаєш, мурашки по тілу бігали, бо без цього нічого не буде.

Цілі мають бути на кшталт, які поставив Олег Самчук, коли вирішив зайнятися трансплантологією в районному центрі (Ковелі) і першим організував першу пересадку серця в Україні за останні 15 років.

Цілі мають бути такі, як поставив Петро Пилипюк і першим створив підприємство із виробництва торгового обладнання, яке сьогодні є одним зі світових лідерів у даній галузі.

Такими, як колись ми ставили собі і першими створювали франчайзингову мережу «Наш Край» 20 років тому, коли ще слово франчайзинг вводило всіх у ступор, але яка сьогодні є лідером українського ринку ритейлу.

Такими, як коли ми створювали Korsakov Museum of Modern Ukrainian Art (ніхто не вірив, що у Луцьку це можливо, дехто досі сумнівається).

Після того, як поставили цілі потрібно встановити критерії їх досягнення (виключно у цифровому вираженні) та створити проєкти, які дозволять досягнути цих цілей.

Ця методологія є універсальною і підходить для створення та реалізації будь-якої стратегії. Зрозуміло, що я актуалізував тільки основні етапи не вдаючися у деталі (стратегічний менеджмент зазвичай викладають у вишах протягом 1,5 року, а тут 10 абзацах).

Та повернемося до туризму на Волині.

На мій погляд, щоб зробити із Волині туристичний регіон потрібно на основі державно-приватного партнерства (наголошую – партнерства, а не «дерибану») створити туристично-рекреаційний кластер, куди б увійшли: рекреаційні зони, історико-культурні атрактори, туристичні підприємства, навчальні заклади (необов’язково їхати до Польщі, щоб потім гордитися «європейською освітою», в Україні є велика кількість достойних вишів, які дають справді європейський рівень знань), підприємства інфраструктури, органи влади і обов’язково інкубатор, який би навчав підприємців туристичним технологіям та генерував туристичні стартапи.

Читайте також: Куди поїхати на Волині: Затурці – Новий Загорів – Кисилин. #ЕКСПЕДИЦІЯ

І перспективи такого кластеру сьогодні, враховуючи доступність кредитних коштів та наявності пандемії COVID-19, яка обмежила пересування по світу –надзвичайні.

Які ми маємо можливості, на основі чого можна формувати конкурентні переваги: прикордонне розміщення, Світязь, Шацький НПП, НПП Прип’ять-Стохід, НПП Цуманська пуща, сільський рекреаційний потенціал, замок Любарта, МСУМК, Луцький художній музей, Музей «Волинської ікони», Музей військової техніки, музей Лесі Українки, архітектурні пам’ятки у Володимир-Волинську, історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви» та багато інших. Але цього не достатньо і про це свідчать невеликі туристичні потоки: Волинь 0,1 мільйона туристів за рік, Метрополітен – 7 мільйонів, Лувр – 9 мільйонів., Лас-Вегас – 50 мільйонів. На Волині 1 турист припадає на 10 жителів області, а у Лас-Вегасі 10 000 на 10 жителів – є куди рухатися.

У скептиків відразу виникне думка, куди нам до Парижу, чи Більбао, але про це ми вже говорили – це просто питання величини цілей, яку мету поставимо – те і будемо мати. Взагалі я прибічник парадигми, що краще померти, досягаючи чогось великого, а ніж все життя насолоджуватися мізерним.

Якщо повернутися до волинських атракторів, то можна зауважити, що подібні є у кожному регіоні України (Європу я взагалі не розглядаю – історико-культурну спадщину вони зберегли значно краще від нас, а чистими озерами, чи залісненими горами там когось важко здивувати). Тобто для того, щоб зробити щось серйозне у масштабах хоча б Європи, а бажано світу, нам потрібно, щоб наші об’єкти були унікальними, продуктивними та важко копіювалися, щось на кшталт Діснейленду, Ейфелевої вежі, Єгипетських пірамід, Лувру, Прадо, Айронбрідж, Скансен, Біміш, Більбао.

Пропоную розпочати зі Світязя, чому би не перетворити його в один із центрів світового велотуризму: збудувати екологічну велодоріжку навколо Світязя, та з’єднати із лісами та озерами Шацького національного парку. Маршрут міг би становити декілька сотень кілометрів. Зробити інфраструктуру, а на зиму на доріжках організувати траси для бігових лиж. Залучити інвесторів, щоб збудувати декілька мережевих світових готелів і я певен, що за 5-10 років, мільйони туристів будуть насолоджуватися краєвидами парку та витрачати кошти, які раніше витрачалися у Швейцарії, Тасманії, Провансі, Ірландії.

Є ще один шлях, як зробити зі Світязя – центр світового туризму. Відома, що вода цього озера, а також Пісочного, яка тут у достатній кількості, допомагає при артритах та шкіряних захворюваннях (дерматитах, псоріазі), чому б не інвестувати у дослідження, розробити методики та збудувати сучасні діагностично-лікувальні центри, які б забезпечили цілорічний медичний туризм. В Ізраїлі є Мертве море, а чому б у нас не зробити Живе море. На перший погляд все це виглядає нереально, але це добре, адже тільки тоді такі проєкти мають право на життя.

Щодо НПП Прип’ять-Стохід та Сваловичів (надія і опора сучасної влади) та інших екологічних сайтів музеїв, я без сумніву ЗА, проте недостатньо просто на банері намалювати маршрут (це міг робити лише Джельсоміно – це у нього малюнки оживали), потрібно дослідити світовий досвід, а прикладів безліч – «Айронбрідж», «Скансен»… і зробити щось на кшталт етнографічного сайту-музею і тоді це буде викликати гордість, а сьогодні – це історія, яка руйнується і зникає; гори сміття, які залишають туристи та кінознімальні колективи; пенсіонери які страждають від відсутності елементарних засобів для існування – направду сумно.

Щодо Луцька, чому б не об’єднати Замок Любарта, площу ринок та парк імені Лесі Українки в одну концепцію і не зробити український парк розваг типу Діснейленд, щоб не тільки із нашої держави приїжджали сім’ї на відпочинок, а й з Європи. Запросити експертів, які б створили проєкт із новітніх атракціонів, які були б об’єднанні однією ідеєю (Лісова пісня, чи середньовічний етнос…). І тут не потрібна політична воля, тут потрібні: бажання, одержимість та не байдужість.

А ще ми маємо багато кордонів, то чому ми не можемо стати центром медичного туризму, адже ціни у нас у рази на медичні послуги нижче світових, а рівень лікарів досить пристойний і чому б нам не забрати частину коштів від Ізраїлю? Адже ми не гірше інших можемо надавати послуги із стентування, шунтування, трансплантації органів, малоінвазивних оперативних втручань, стоматології, лікувати онкологію. І зараз у світлі медичної реформи фантастичний момент, щоб стимулювати приватний капітал інвестувати у цю галузь і який регіон зробить це першим, той і стане «Кока-Колою».

До речі наша інвестиційна компанія (Volwest Group) має намір створити у Луцьку медичний кластер (технопарк), який буде включати, акселератор, бізнес-інкубатор, навчальні та медичні заклади, наукові інституції, він буде розвивати стартапи у галузі медицини. Ми переконані, що саме сьогодні настав час для інвестицій у медицину, тобто відчинилася «інвестиційна кватирка»: медична реформа, COVID-19, інноваційна революція, гаджеталізація, телемедицина, велика різниця на медичні послуги в Україні та світі, при співмірній їх якості.

А ще ми можемо розвивати івент-туризм, у нас є хороший досвід, адже фестиваль на хвилях Світязя, ще у 90-ті збирав тисячі людей, чому б його не відновити, або створити щось нове, адже Юрмала значною мірою живе лише завдяки фестивалям. І це не складно і не дорого і я певен приватно-державне партнерство тут також буде ефективним.

А візьмемо німецьке місто Кассель, де проживає 200 тисяч населення і де проходить всесвітньо відома виставка творів мистецтва «Документа», яку за декілька місяців оглядає більше мільйона туристів, це кількість туристів, які відвідують Волинь за 10 років. Я переконаний, що ми можемо робити щось подібне, тим більше у нас є МСУМК, є Луцький художній музей, Музей Волинської ікони, тобто є певний імідж та досвід організації мистецьких івентів.

До слова, ще повернуся до презентації президенту туристичних маршрутів Волині (про МСУМК ні слова), але йому перебуваючи у Замку Любарта розповідали про карасі та пиво, а поряд за 50 метрів у Луцькому художньому музеї знаходиться картина Хосе де Рібери, якої подібної не має не лише Україна, а і Лувр, Метрополітен і навіть Прадо (прохання не плутати із торговою маркою Прада) і ринкова вартість цієї картини 500 мільйонів доларів (це для тих організаторів зустрічі, хто не знає хто такий Рібера, думаю така сума викликала б інтерес навіть у президента).

Лише ця одна картина при правильному позиціюванні може стати українською «Монною Лізою», а ще там є Пусен, Снейдерс, Лукас Кранах-старший, Айвазовський. Я розумію, що цього у Любліні не вчать, але на Волині достатньо експертів, які можуть надати цю інформацію, але у них ніхто не питає.

Читайте також: Шацькі туристи відкрили унікальне озеро Чакове

Зрозуміло, що всі ці пропозиції, щодо формування туристичного кластера, потребують серйозних маркетингових досліджень, про те це не складно і в Україні є ряд компаній, які у колаборації з іноземними спеціалізуються на цьому.

Щоб все це реалізувати потрібно провести ряд сесій стратегічного планування на яких верифікувати ідеї та поставити ВЕЛИКІ цілі, також потрібно залучити місцевих та міжнародних експертів, потім створити проєкти та поставити керівникам відповідальних людей і реалізувати їх.

І кожен, хто прийме участь у цих проєктах, у недалекому майбутньому буде насолоджуватися проробленою роботою та значущими досягненнями, як зараз Самчук насолоджується, що організував першу пересадку серця; Пилипюк, що зростив міжнародну компанію, лідера ринку; Корсаки, що створили МСУМК, Адреналін, Наш Край, CID Media Group.

А ще хочу нагадати, що «хороше ворог великого» і посередність зазвичай убиває геніальне – це потрібно пам’ятати, коли приймаються рішення на користь буденних цілей: до прикладу реконструкція Театрального майдану у кращих традиціях соцреалізму, на черзі інвалідизація Замкової площі…

Читайте також: Луцькі ВІПи дискутують про зовнішній вигляд Театрального майдану

Я розумію, що є виборці: «…А що вони скажуть…?». Але коли ми говоримо про значущі речі – це потрібно перетерпіти, потрібно ризикнути своєю кар’єрою, як це робив Черчіль, як це робив мер Більбао, як це робили усі хто досягнув чогось великого, і у довгостроковій перспективі, якщо Ви були чесним, робили все професійно, нащадки ваших виборців, Вам віддячать, як мінімум хорошим словом, хоча найкраща дяка для кожної людини – це самоповага, яка формується, коли ти усвідомлюєш, що зробив, все, що міг зробити.

У нас восени будуть вибори і я зичу, всім нам, щоб громади очолили саме такі великі, одержимі, професійні люди, які зроблять Волинь туристичною Меккою і тоді поруч із нами у кав’ярнях та ресторанах будуть сидіти, китайці, індійці та афроамериканці, а європейці будуть працювати барменами та офіціантами.

Також вважаю за доцільне актуалізувати, що туризм – це лише один із напрямків, які необхідно розвивати в області, а ще можна створити ІТ-кластер і запросити до нас світові компанії із цієї сфери, вони люблять гарну природу і чисте повітря (потрібно подумати про ще якісь преференції, які можуть стати конкурентною перевагою).

А ще можна сконцентруватися на органічних продуктах і спозиціонувати Волинь, як регіон №1 у даному секторі сільського господарства, а ще можна розвивати сільськогосподарське машинобудування, адже ми маємо необхідні для цього виробничі майданчики та потужний технічний університет (можна також перетягнути до нас із Китаю глобальних виробників), і так далі, головне підібрати компетентних людей і не забувати про конкурентні переваги.

І на завершення хочу владі оголосити «тимчасове» перемир’я (хоча залишаюся при думці, що критика – це найкраща порада) і запросити до нас у МСУМК керівництво області, усіх керівників районів, ОТГ, міст, усіх хто відповідає за туризм та культуру, а також всіх охочих можновладців, кому це цікаво (формат та дати такого унікального дійства потрібно проговорити у робочому порядку).

Ми організуємо екскурсії, конференцію, яка матиме виключно практичний характер (робоча назва наприклад: «Туризм та місцеве самоврядування»), послухаємо знаних у даній галузі спікерів, обміняємося досвідом, проговоримо про можливі спільні проєкти. У рамках зустрічі обов’язково відвідаємо Луцький художній музей та Музей Волинської ікони. Я переконаний, що таке спілкування принесе багато користі нашій чудесній землі – славній Волині.

Віктор КОРСАК,

Кандидат медичних наук,
Доктор економічних наук,
Голова Ради директорів VolWest Group

Не криза, а стрес-тест: чого можна повчитися у «Нашого Краю», щоб вижити в пандемії

Вирішувати швидко, позбуватися баласту, опікуватися працівниками і не виходити з режиму інтернет-черв’яка, – це коротко про перевірені правила виживання торгівельного бізнесу у період пандемії.

Щоб розібрати у деталях досвід найбільшої в Україні франчайзингової мережі супермаркетів, журналістки Бізнес.Району влаштували інтерв’ю з її керівником.

Киянин Viktor Molchenko уже вдруге очолює ритейловий напрямок компанії VolWest Group, до якого належать майже три сотні магазинів «Наш Край» і понад три десятки закладів SPAR.

Перший раз він керував «Нашим Краєм» у кризовий 2008 рік. А «другий захід» теж припав на період внутрішньої турбулентності компанії у 2017 році.

Здавалося, що все найгірше уже позаду, але прийшов 2020-ий з пандемією. Та все ж у період «коронакризи» мережі супермаркетів «Наш Край» і SPAR увійшли з досвідченим антикризовим менеджером. Бізнес.Район дізнавався у Віктора Мольченка про підходи компанії, які можуть відтворити інші підприємці у своєму бізнесі.

Для спілкування обрали магазин SPAR, що розташований в Adrenaline City. Віктор Мольченко пригощає «SPARівською» кавою, каже, що особисто обирав зерна, бо сам – кавоман і вважає, що напій у підопічній мережі має бути високого рівня. Але від кави переходимо зразу до насущного.

– Вікторе, зважаючи на великий досвід роботи у складні періоди, як можете оцінити вплив коронакризи на вашу компанію?

– Я би сказав, що це стрес-тест в онлайн-режимі, який досі триває. Назвати це явище для нас кризою неправильно, бо продуктовий ритейл продовжував виконувати свою функцію у той час, коли всі інші бізнеси опинилися у стагнації.

У нас багато процесів продовжують змінюватися і найгірше, що ми не можемо планувати так, як раніше. А будь-який бізнес – це потужне планування, бюджетування і виконання показників. А зараз ситуація складається таким чином, що довге планування в принципі нереальне.

Коли розпочався карантин, то в офісі працювали тільки пару операціоністів, які здійснюють оплати. А весь інший менеджмент працював дистанційно з 8 ранку і до кінця доби, тому що зміни відбувалися щодня і вони потребували негайних рішень. У такому шаленому ритмі ми прожили десь півтора місяці. Це дуже важко фізично і емоційно. А ще не знаєш, що буде завтра.

Оперативність – ключова зміна, яку приніс коронавірус у стиль ведення будь-якого бізнесу. Ми в чаті обговорювали вхідну інформацію, фахівці давали трактування і пропозицію, керівники вирішували. Все. Ніяких затяжних нарад і суперечок.

Ми переконалися, що діяти треба швидко. Краще десь допустити помилку, ніж упустити момент. Завжди можна зробити другий реліз.

Також потрібно було багато працювати із громадськістю, щоб донести: ми безпечні, ми дбаємо про наших працівників і покупців.

Ми готувалися до зростання попиту і паніки, тому задовго провели збори і прораховували що буде, зробили план дій «Антипаніка» і зібрали рекомендації по кожній службі.

– Чи маєте готові рішення, які у вас спрацювали і ви готові ними поділитися?

– Ми не згорнули жодного стратегічного проєкта з розвитку чи реконструкції. Але зупинили фінансування задумів, по яких незрозуміла окупність, а лише мали принести якісь стратегічні переваги у майбутньому.

Ми не скасовували промоакції. Адже це не тільки звичка наших покупців, партнерів, а ще й свідчення того, що магазин живий.

Не перевзуватися на ходу – не підводити своїх покупців. Важливо зберігати свій формат – це перевага і повага до своєї цільової аудиторії. Була можливість і спекульнути, і демпінгувати, але це не наша історія. Криза закінчиться, люди повернуть свої споживчі звички, а от своє обличчя і репутацію важко повернути. У нашій компанії є поняття карми і її краще не псувати.

Для стратегічних проєктів ми переформатували канали комунікації. Якщо раніше менеджери виїжджали на місця, то зараз вони контактують виключно дистанційно. Ми продовжували розвиватися.

Зрозуміло, що треба позбуватися баласту. Як перестати робити речі, які не приносять профіта, так і баласту людей, які не спрацьовують в екстремальному режимі. Думаю, багатьом знайома ситуація, коли співробітники не розуміють ситуації і не хочуть пристосовуватися до нових умов. Тож ця криза – це також стрес-тест і для людей.

– У які напрямки робити компанія інвестувала під час карантину?

– Коли нам було важче, все ж було розуміння, що є люди, яким іще важче. Тому ми збільшили витрати на корпоративну соціальну відповідальність.

Проєкт, яким пишаємося: челендж «Ми не багаті, але нас багато». Ми перерахували самі на всі «соціальні картки» наших клієнтів (раніше випустили таку картку для соціально незахищених громадян) бонусні 70 гривень. Також запропонували зробити так само нашим франчайзинговим партнерам. Ці гроші можна було використати для покупок у наших мережах магазинів.

До того ж ми підготували святковий асортимент, на який знизили ціну по соціальних картках, і кожен покупець ще й отримав пасочку в подарунок.

Людям дуже сподобалося, ми отримали гарні відгуки. У мережі є близько три тисячі клієнтів, які мають соціальні картки, тож ця акція нам обійшлася у понад мільйон гривень.

Також до нас звернулася Луцька міська рада з ініціативою допомогти перед святом сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах і ми вважали своїм обов’язком долучитися.

Читайте також: «Наш Край» передав для луцьких сімей, які потребують допомоги, 400 продуктових наборів

– На початку карантину «Наш Край» був єдиним супермаркетом у Луцьку, який мав свій інтернет-магазин. І було помітно, що він не витримує навантаження. Як довго тривала ця ситуація? Що ви робили, аби покращити роботу цього каналу торгівлі?

– Ми отримали таке тестування системи, якого у звичайному житті ніколи не могло би бути.

До карантину проєкт e-commers для нас більше іміджевий, ми розглядали його як додатковий канал для вивчення. Він не показував бажаної динаміки розвитку. Але в момент, коли наш покупець почав обирати, де йому купити безпечніше – в традиційному чи онлайновому магазині, то попит виріс у 200 разів.

Ми не були готові до такого напливу, адже ж це все одно фізична праця людей. І коли вже почалося відставання відвантаження товару у межах двох-трьох днів, то ми збільшили фізичний ресурс: ми перевели працівників з «Адреналін Сіті», який закрився на карантин. Тож нових людей в компанію не брали. Проблему з транспортом вирішили завдяки фірмі «Техномодуль», яка також входить у VolWest Group.

Це був екстенсивний тип розвитку – ми дуже багато додали сюди ресурсів. Потім був етап стабілізації, а зараз – оптимізації.

Станом на сьогодні ми зменшили кількість людей, які працюють на цьому напрямку, а кількість заявок залишилася на певному рівні, який все одно вищий, ніж був до карантину.

– Як відрізняється середній чек покупки в інтернет-магазині? Чи змінився попит на доставку станом на літо?

На сьогодні попит в інтернет-магазинах зменшився, але залишається все-таки більшим, ніж у докарантинний період.

Онлайн-замовлення за один раз вище десь у 5-7 разів, ніж в офлайновому магазині. У Луцьку щодня маємо в середньому 25 заявок на добу. А в момент найбільшого ажіотажу ми мали по 200 замовлень. Ті покупці, які спробували і їм сподобалося, вони або для себе, або для когось, продовжують користуватися послугою. Її треба розвивати, робити більш дружньою для користувачів, заходити у смартфони. Ми над цим далі працюємо.

Найбільш затребуваним такий формат торгівлі виявився у Чернівцях, які найбільше постраждали від коронавірусу. Активізувалися інтернет-магазини у райцентрах. У багатьох містах, де працюють наші франчайзингові партнери, ми допомогли запустити більше десятка порталів. Наприклад, у Харкові, у Борисполі, у Рівному.

У містах, де це стало економічно недоцільно, ми припинили діяльність. Але це дуже гнучка схема і ми можемо у будь-який момент запустити процес дистанційної торгівлі з доставкою знову.

Тож зараз ми розуміємо, що e-commers – не забавка, не іміджевий проєкт, це може приносити гроші, і ми теж запустили такий напрямок у SPARі.

Багато мереж почали робити інтернет-магазини. Я розумію, як їм було складно. Бо коли ми заходили в карантин, то вже все працювало, була нормальна модель, трохи тільки вдосконалили.

І цей канал ні в якому разі не канібалізує офлайн: хто хоче приходити в магазин і щубрає помідори, той ходить і щубрає (сміється).

– Ви згадували про партнерів, які відкрили інтернет-магазини на вашій платформі. А що відбувалося з розвитком фізичних магазинів на умовах франшизи?

– За карантин ми відкрили кілька магазинів. Але це ті випадки, коли зупинити процес уже було неможливо. Всі, хто запустилися у карантин. всі задоволені.

Ми заборонили нашим менеджерам з розвитку їздити по країні, вони у цей період наганяли офісні хвости.

– А чи не конкурують між собою «Наш Край» і SPAR за франшизера?

– Конкуренція – це перебування на одних комерційних потоках. Тому у нас є правило: не конкуруємо між собою щодо розташування.

За необхідності ми навпаки переформатовуємо деякі об’єкти «Нашого краю», які морально застарілі, у магазини SPAR. Це нам дає нові можливості.

Наприклад, один з найстаріших магазинів «Нашого Краю» на Львівській ми переробляємо і вже липні там буде дуже класний магазин.

Зараз у мережі «Наш край» 277 магазинів, з наших тільки 29. У мережі SPAR Україна – понад три десятка закладів. Тож обидва бренди уже достатньо впізнавані, щоб підприємці самі розуміли, у складі якої мережі вони хочуть працювати.

Є такі партнери, які мають магазини обох брендів. Кожне звернення пропускаємо через кілька «фільтрів», на основі яких комітет з розвитку визначає переваги і дає підприємцям свої рекомендації.

Читайте також: Мережі «Наш край» та «Spar» увійшли в трійку лідерів українського ритейлу

– Чим же тоді відрізняються ці два бренди мереж?

– Головна різниця – емоційна. SPAR – це європейська мережа з визначеним форматом. У неї свої конструктивні стандарти, дизайнерські рішення, в асортименті багато власного імпорту, обов’язкова зона «їжа з собою».

А «Наш Край» – це наша домашня мережа зі зрозумілою назвою, яка добре знайома покупцям, зі своїми рецептами випічки, перевіреними за 28 років стандартами якості і роботи.

Водночас, ці мережі гармонійно доповнюють одна одну, всі найкращі практики застосовуємо всюди.

Тож при відкритті нових магазинів ми звертаємо увагу на середовище. Може люди відкриті до новинок і там знайде свого покупця магазин SPAR? Або ж у регіоні давно працюють «Наші Краї» і мають там добру репутацію?

– У чому тоді ваша конкурента перевага?

Бездоганна якість за справедливою ціною. Ми не є АТБ і не намагаємося повторювати їхніх рухів. Тобто не намагаємося бути дискаунтерами – мережею з найнижчою ціною на ринку, з якою ніхто не може боротися.

Якщо спробувати таке повторити, то багато хто не зможе існувати, бо не витримає навантаження на бізнес.

Обидві роблять акцент в асортименті на фреші – ми пропонуємо нашим гостям широкий вибір овочів і фруктів. Також це власна фірмова випічка і кавомашини у торгових залах, зона Food to Go.

Все це у комплексі спонукає покупця проводити у торговому залі більше часу. Це по суті смачний, фрешний, гастрономічний магазин.

Читайте також: Перший SPAR на селі: у Світязі відкрили магазин відомої мережі

– А чи не підвела вас ця фішка – акцент на фреші – коли під час карантину були сильні цінові коливання на овочі і фрукти, та ще й доводилося все фасувати у поліетилен?

На жаль, ми були змушені виконувати потрібні і непотрібні вимоги влади. І справді деякі категорії продуктів зазнали стагнації. Товарообіг овочів і фруктів зазнав збитків 30-50% тільки через пакування. Адже так швидко все псується, відповідно і ціна зростає.

Ми до останнього не хотіли виконувати цієї вимоги місцевої влади. Консультувалися з колегами у SPAR International і вони підтвердили, що ніде у світі такого не роблять. Базово, викладати продукти потрібно у рукавичках і незалежно від того є пандемія чи ні.

Ми писали листи до влади, у яких пояснювали, що фрукти миють, овочі майже завжди зазнають термічної обробки. Але нам відповіли щось на кшталт «радійте, що взагалі працюєте».

Тож коли вже найбільші мережі АТБ і Сільпо загорнули все у поліетилен, то більш не мали сили опиратися. Зрештою, зараз ніхто цієї вимоги уже не виконує, бо головне, аби персонал був захищений, а приміщення прибирали і провітрювали.

Читайте також: Мережа SPAR просить Луцькраду скасувати вимогу пакувати фрукти та овочі

– Чи були випадки інфікування персоналу за період епідемії?

– На Волині серед наших працівників є два випадки захворювання, але вони захворіли не на роботі. В офісі інфікованих теж немає. У розподільчому центрі є хлопець, який захворів, коли був у відпустці.

Я дуже хвилювався, що може бути певний спротив. Тому ми вклали і продовжуємо витрачати шалені кошти на засоби дезінфекції та індивідуального захисту для персоналу. Дуже важливо, щоб «перша лінія» касири і працівники розподільчого центра, почували себе захищеними.

Не слід забувати і про нематеріальну мотивацію в кризовий період. Ми у себе запровадили щотижневі вітамінні набори для працівників.

Нагадаю, що на початку карантину дуже сильно підскочили закупівельні ціни на цитрусові та імбир. Людям дуже було приємно принести додому з роботи пакунок фруктів.

Читайте також: Високі ціни на лимони пояснюють надмірним попитом та підвищенням долара

Не менш важливий захист ще й інформаційний, адже було багато чуток і фейків, які дестабілізували роботу. Тому ми вирішили, що правдиве інформування усіх працівників про стан справ допоможе нам впоратися.

Ми створили величезний довідник у форматі презентації для роботи в кризу, де розписали весь наш досвід: від трендів у торгівлі до покрокових інструкцій як налагодити роботу. Цей довідник є у вільному доступі.

Читайте також: Мережі «Наш Край» та SPAR розробили порадник-інструкцію «Магазин у період COVID-19»

Класно, що у нас дві сотні партнерів в Україні, з якими ми постійно в контакті і відбувається безперервний обмін інформацією. Є потужне плече міжнародної мережі SPAR International, до якої входить орієнтовно 13 300 магазинів у 48 країнах. Це найбільша мережа у світі, яка практикує «вільне партнерство». Тож ми мали практичну інформацію про особливості роботи в умовах пандемії починаючи зі спалаху у Китаї, а тоді і в Європі.

І ми, і вони почали випускати внутрішні інформаційні дайджести. Завдяки таким дайджестам ми орієнтувалися, що робить ритейл у світі. Часом деякі рішення ми впроваджували раніше від закордонних партнерів. Ми всі сиділи в режимі інтернет-черв’яків, але спрацьовували оперативно.

Через те, що зросли відгрузки, хлопці на складах отримали навантаження 200%. Це було дуже важко фізично і морально, адже важко працювати у напрузі через те, що не встигаєш, хоч і важко працюєш. Тому ми запровадили харчування на роботі, бо продуктовий ажіотаж тривав два перших місяці карантину.

У Луцьку був один день безпрецедентної паніки напередодні вербної неділі. Як це все виглядало з тої сторони прилавка? Чи відчували ви ейфорію від шаленої виручки?

– Попри жваву торгівлю, настрій у всіх був поганий. Ми вже ніяк не встигали за попитом.

Бо коли є передсвятковий ажіотаж, то це весело, але коли люди гречкою затарюються, то розумієш, будуть її ще довго їсти. Тому наша мета була просто забезпечити категорію товару. Хочуть люди круп: вони мають бути.

Деякі товари ми навіть не встигали викладати на полиці, а вивозили зі складу на палетах і люди брали прямо у торговому залі. Персоналу магазинів було фізично важко.

Єдине, що втішило: ми витримали і таке більше не повторювалося. Бо, наприклад, у Південно-африканській республіці, де працюють наші партнери зі SPAR International , траплялося, що люди просто розносили магазини.

– До речі, мережа SPAR уже презентувала в Європі новий формат магазину на одного покупця. Чи чекати такого в Україні?

– Навряд чи ми скоро будемо практикувати саме такі заклади торгівлі. А от наш перевірений формат «магазин біля дому» виявився найбільш живучим у період епідемії.

У час, коли в транспорті страшно, а йти далеко, людина може більш безпечно закупитися.

Читайте також: Магазин для однієї людини: ритейлер SPAR почав розвивати новий формат

Тут люди можуть швидко придбати товари найважливіших категорій: молоко, м’ясо, випічка, бакалія, овочі і фрукти. Це зручно, якщо людина не хоче, або не може їхати у великий магазин.

У мережі було декілька магазинів у форматі стріт-рітейл – це магазини, що розташовані на прохідних вулицях, на зразок проспекту Волі у Луцьку, де житлова зона невелика, а більшість простору займають офіси, навчальні заклади. Отакі магазини зараз стагнують.

Ми для себе зробили висновок, що формат магазину біля дому є одним із найбільш сталих, ми плануємо і надалі розвиватися у такому форматі.

Ті самі тренди ми спостерігаємо у наших європейських партнерів.

Наталія ПАХАЙЧУК

Фото Ірини КАБАНОВОЇ

Джерело: Бізнес. Район https://business.rayon.in.ua/topics/6395-ne-kriza-a-stres-test-chogo-mozhna-povchitisia-u-nashogo-kraiu-shchob-vizhiti-v-pandemiyi

Наприкінці червня відкрилось три магазини мережі SPAR

Наприкінці червня відбулось відкриття трьох магазинів SPAR: двох у Львівській області (м. Львів та смт. Східниця) та одного у Волинській (с. Світязь). Нові торговельні заклади працюють на умовах франчайзингу.

У Львові магазин знаходиться за адресою вул. Залізнична,19. Його площа становить 164 м кв, працює  2-і каси, є відділи м’яса, власної випічки та зона Food to Go.

У смт.Східниця SPAR Express розташований за адресою вул. Шевченка, 92-А, площа 95м кв, а для обслуговування покупців працює 2-і каси.

У с. Світязь теж розпочав роботу SPAR Express. Адреса магазину вул. Жовтнева,59-А, площа 102 м кв, у закладі працює 2-і каси.

Сьогодні SPAR – одна з найбільших у світі мереж супермаркетів та гіпермаркетів, що складається з понад 13 000 магазинів, які діють у 50 країнах світу.

В Україні мережа розвивається за системою франчайзингу та пропонує 4 торгових формати: SPAR Express (магазини біля дому торговою площею до 200 кв.м), SPAR (супермаркети 200-800 кв.м), EUROSPAR (супермаркети 800-3000 кв.м), INTERSPAR (гіпермаркети більше 3000 кв.м). Ключові цінності SPAR для покупців – це широкий асортимент якісних і свіжих товарів, європейські стандарти обслуговування, індивідуальний підхід до кожного клієнта, комфорт і затишок в кожному магазині.

В Музеї Корсаків презентували унікальний проєкт «(de)Термінація»

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків стартував новий унікальний проєкт «(de)Термінація» за участі художників зі всієї України.

Відвідати урочисте відкриття відбулося 4 липня.

Митці з Києва, Львова, Ужгорода, Мукачево, а також дистанційно з Харкова, Хуста та інших міст представляли свої роботи.

«Я пишаюся цими людьми. Чудово, що є такі можливості , щоб об’єднуватись, представляти свої роботи широкому загалу. Дуже хочеться, щоб у відвідувачів якнайдовше залишилася крупинка естетичного та інтелектуального та просто релаксового враження від сьогоднішнього відкриття, яке ми вам намагалися створити», – розповідає куратор проєкту Тарас Табака.

На виставці представлені концептуальні витвори, пов’язані з поезією, зокрема з руйнацією сонета. Художники виражали свій внутрішній світ та емоції. Є роботи й про любов, а також про карантин, про те, як в чотирьох стінах ти починаєш краще розуміти себе. А також жіночі образи про те, що краще показати своє тіло, ніж відкрити свою душу.

Музей Корсаків запровадив таку акцію вперше і буде надалі підтримувати подібні проєкти. Організатори і в майбутньому бажають співпрацювати із художниками, творити, мислити та будувати сучасне українське мистецтво.

Наприкінці подякували всім за співпрацю. Організатори висловили надію, що у душі кожного залишаться яскраві емоції від проєкту.

«Карантин пробудив голод до мистецтва. Ідея проєкту з’явилася дуже швидко, після короткої розмови. Надзвичайно вдячні сім’ї Корсаків, які дали можливість для його реалізації. На питання «для чого це все?» відповів дуже коротко – мистецтво формує простір», – додає Тарас Табака.

Перший SPAR на селі: у Світязі відкрили магазин відомої мережі

У День молоді, 29 червня, у селі Світязь відбулося відкриття нового магазину мережі SPAR.

За адресою вулиця Жовтнева, 109а відкрили заклад формату SPAR Express, який разом зі складом займає площу 120 квадратних метрів. У магазині працює дві каси і згодом планують облаштувати традиційний для мережі відділ Food to Go.

Валентина Корницька, кураторка з відкриття супермаркетів мережі SPAR, розповіла, що в день відкриття магазину у Світязі був справжній ажіотаж.

«Ми відкрилися о шостій годині вечора в неділю. Оскільки був День молоді, людей було дуже багато. Були довгі черги і в магазині ніде було пройти. Загалом, ми тоді з шостої до дванадцятої вторгували більше, ніж звичайні магазини за день», – зазначила кураторка.

За словами Валентини Корницької, асортимент закладу згодом поповнять імпортними винами, а вже 2 липня приїхали імпортні сири різних сортів. З наступного тижня в магазині з’явиться відділ кулінарії з кухарем на чолі, де буде широкий вибір готових страв, як-от: салати, гарніри, м’ясо на грилі. У відділі Food to Go можна буде придбати хот-доги, італійські паніні, домашню випічку та різні напої.

Директор світязького SPAR Валентин Шумік зазначив, що цей магазин – єдиний в області заклад мережі, розташований у сільській місцевості.

Сьогодні SPAR – одна з найбільших у світі мереж супермаркетів та гіпермаркетів, що складається з понад 13 300 магазинів, які діють у 48 країнах світу.

В Україні мережа розвивається за системою франчайзингу та пропонує чотири торгових формати: SPAR Express (магазини біля дому торговою площею до 200 кв.м), SPAR (супермаркети 200-800 кв.м), EUROSPAR (супермаркети 800-3000 кв.м), INTERSPAR (гіпермаркети понад 3000 кв.м).

Ключові цінності SPAR для покупців – це широкий асортимент якісних і свіжих товарів, європейські стандарти обслуговування, індивідуальний підхід до кожного клієнта, комфорт і затишок в кожному магазині.

For reference purposes:

SPAR Україна Корпорейшн

Історія SPAR розпочалася у 1932 році в Нідерландах. Нині SPAR – це найбільша у світі мережа маркетів, супермаркетів і гіпермаркетів. SPAR – це понад 13 300 магазинів, 87 років досвіду в 48 країнах на чотирьох континентах, в яких понад 200 000 співробітників забезпечують передовий сервіс щодня для 13,5 мільйонів покупців.

Із січня 2017 року SPAR розвивається і в Україні як один з бізнес напрямків діяльності Інвестиційної Групи VolWest Group, що має багаторічний досвід успішної реалізації різноманітних проєктів, зокрема та у галузі ритейлу в Україні.

Працівники VolWest Group відвідали безпечний авто концерт гурту «Без обмежень» у Рівному

Напередодні авто концерту гурту «Без обмежень» VolWest Group спільно з ТМ CHIKOS (інвестиційний проект групи), яка виступає партнером концертів гурту в Україні, провели розіграш 4-ох квитків серед працівників усіх компаній, що входять у інвестиційну групу. Участь у розіграші взяло 46 працівників.

Шляхом випадкового відбору через програму Random обрали переможців. Ними стали: фахівець з розвитку мережі «Наш Край» і SPAR Віктор Москалик, заступник головного бухгалтера мережі «Наш Край» і SPAR Наталія Лисюк, Call-менеджер ВФ КА «ШАГ» Ольга Терелюк та директор Ліцензованої загальноосвітньої школи IT STEP SCHOOL Скарвінко Анастасія.

На сторінках соцмереж вони дякують за таку можливість:

«Дякую CHIKOS та VolWest Group за можливість відвідати концерт улюблених “Без обмежень”, зануритись у ці емоції і просто відпочити».– написала у фейсбуці Анастасія Скарвінко.

ІНІЦІАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ