Month: April 2015

Галерея сучасного мистецтва «Арт-Кафедра» відзначила Першу річницю з дня відкриття! З цієї нагоди в галереї відбулась урочистості за участю художників, митців, відомих людей краю, учнів та студентів художніх шкіл, вищих навчальних закладів, представників влади і ЗМІ.
Свято розпочалося з урочистої академії, під час якого з вітальним словом до присутніх звернулася керуючий партнер «Арт-Кафедри» Леся Корсак. Вони привітала і подякувала всім присутнім, а також тим митцям, які долучилися до становлення та популяризації галереї, як місця, де акумулюється мистецтво. Також вона розповіла про успіхи, яких вдалося досягнути завдяки злагодженій роботі та професійному підході колективу галереї сучасного мистецтва.
«Більше двох десятків найрізноманітніших заходів відбулося в галереї як для поціновувачів мистецтва, так і аматорів, дорослих та дітей. Це: творчі вечори художників, роботи яких були представлені в експозиціях «Арт-Кафедри», а також тематичні суаре про жанри та напрямки в художньому мистецтві. Крім того, лише за рік ми розширили галерею, відкривши другу велику залу. Експонували роботи відомих майстрів сучасності Миколи Кумановського, Валентина Кирилкова, Галини Івашків, Наталки Кумановської, Олександра Валенти, а також повномасштабні виставки Карела Якубека та львівських поставангардистів Петра Гулина й Геника. Численні майстер-класи з розмальовування вітражів, декупажу, вимальованки, а також уроки мистецтва від відомих художників – ось чим сьогодні з гордістю може похвалитися галерея сучасного мистецтва України «Арт-Кафедра», – зазначила Леся Корсак. Привітати колектив «Арт-Кафедри» з першою річницею прийшло близько сотні поціновувачів мистецтва, художників, відомих людей краю. Зокрема, з вітальним словом звернувся й заступник начальника управління культури Луцької міської ради Віталій Поліщук. Він вручив Лесі Корсак Подяку за внесок в культурне життя міста і зазначив, що галерея сучасного мистецтва «Арт-кафедра» стала закладом, яким Луцьк може пишатися на всеукраїнському рівні та побажав подальших злетів і розширення закладу.
Приємним сюрпризом став виступ митця з Харкова Микити Кубанцева, який намалював «золотом» портрет Тараса Шевченка, танцюючи при цьому. Опісля всіх запросили для спільного малюнку картини «Древо Життя», першими пензлем торкнулися Віктор та Леся Корсаки, завдяки яким й було створено «Арт-Кафедру». Потому до роботи долучилися решта присутніх.
На завершення гостей свята пригощали ювілейним тортом та шампанським під музичний супровід живої музики у виконанні струнного квартету «Maestro Volynsky».

Відео https://www.youtube.com/watch?v=NA5X7sLdQWg

Зображення на писанці – це письмо, яким ми кодуємо свої побажання на наступний рік. Таємницями розпису традиційної волинської писанки із лучанами поділилися майстрині народного мистецтва Софія Пасюк та Руслана Вронська.
Майстер-клас відбувся 4 квітня в Галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра».
Для розпису учасникам роздали «видуті» яйця. Як розповіла Софія Пасюк, «наші предки не «билися» писанками на Пасху, а дуже бережно ставилися до них, тримали за іконами як оберіг. Коли писанка тріскала чи билася – це вважалося поганою прикметою, вважалося, що ламається оберіг».
Традиційні волинські знаки, якими прикрашали писанки, наділені глибоким сенсом, розповіла майстриня.
«Один із найпопулярніших знаків, який використовували наші предки – зірка. Вона є знаком сонця, тепла. Ще один символ – сорококлин, що означав зоране поле та достаток. Вітрячки та драбинки є символами вітру і дощу. Усі ці знаки традиційно оздоблюються «сосенками» – зображенням гілки хвойного дерева. Це знак, який стоїть на межі між цим світом і тим світом, оберігає живих», – поділилася Софія Пасюк.
Важливим є і настрій, з яким берешся розписувати яйця. Треба бути спокійним, відпустити всі тривоги та образи. Хоча по-іншому бути й не може: сам процес розписування є настільки медитативним, що невимушено заспокоює та розслабляє.
Починати наносити малюнки треба із розмітки. Спершу поділити яйце навпіл вертикальною лінією, затим – горизонтальною. «Ми ділимо яйце навпіл: на цей світ і той, а потім – на чотири частини, що символізують чотири сторони світу. Утворюється хрест. Ми звикли, що хрест – символ віри, проте цей знак був оберегом наших пращурів задовго до поширення християнства на нашій землі», – каже майстриня.
Учасникам майстер-класу запропонували наносити зображення спершу олівцем. А вже тоді намальовані лінії покривати воском. Розплавлений віск витікає із писачка, кінчик якого треба постійно підігрівати на полум’ї свічки. Новачкам важко давалися рівні лінії, та майстрині заспокоїли: це як ніби у першому класі, коли всі школярі пишуть косо-криво, проте чим більше вправляються – тим кращим виходить результат.
«Коли я починала писати писанки і теж думала, що у мене ніколи не вийде рівно, мені сказали: та неграмотні бабці на Поліссі віками малюють, а ти не зможеш?» – пригадала Софія.
Коли писанка покрита воском, її треба обезжирити, потримавши хвилину-дві в оцті. Тоді – кидати в ємність із фарбою і так само тримати кілька хвилин, залежно від інтенсивності кольору, який хочете отримати.
Кольори теж мають певне смислове навантаження. «На Волині не було багатоколірності у писанках. У Володимир-Волинському районі використовували білі малюнки на червоному тлі, в Іваничівському – на синьому, на Поліссі писали фіолетові писанки. Червоний – це колір вогню і любові, синій – колір Бога», – пояснила майстриня.