Як ми з’явилися і що з нами буде: у Луцьку відкрили найбільшу картину світу «Космогонія»

Мистецький проєкт «Космогонія» – це робота світового рівня, яку створювали у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, поряд з виробничим цехом у культурно-розважальному центрі «Адреналін Сіті». За словами автора та куратора проєкту Віктора Корсака, це – діалог із глядачами на тему «Де все взялося, де взялися ми й що з нами буде?».

Найбільший живопис на полотні, площею 2 000 квадратних метрів, написав художник родом з Горлівки Донецької області Петро Антип. Над створенням картини він працював два роки.

На відкриття проєкту 28 вересня прийшло чимало відвідувачів, заінтригованих побачити найбільшу картину світу. На події була і журналістка Район.Культура.

Картину назвали «Космогонія», що з грецької означає «народження». Для її розміщення виділили площу 5 000 квадратних метрів, де раніше проводили різноманітні спортивні змагання. Під час творчої роботи одночасно у її стінах відбувався виробничий процес, який став частиною артпроєкту. Тому мистецтво у зрощенні з виробництвом стало частиною його життя.

«Ми хотіли зробити щось таке грандіозне світового масштабу, щоби стало локомотивом в українському мистецтві. Почалася війна, ми все зупинили, але думка залишилася. Ми хочемо реалізувати її саме через цю картину», – розповів Віктор Корсак.

Через різні мистецькі напрямки «Космогонія» показує взаємодію добра і зла через філософські, релігійні та міфологічні світогляди.

Концепцію взаємодії світлого з темним розкрив Віктор Корсак у своєму філософському трактаті «Космогонія добра та зла, або Про що не знав Заратустра». У книзі вміщено розділи про духовний розвиток людини, безсмертя, архетипи, боротьба цивілізацій з хаосом, роль мистецтва у гармонізації безладу.

За словами автора книги, слово робить невидиме видимим. Багато змісту втрачається, якщо немає ресурсу, який зберігає у собі інформацію. Книга – для того, щоб дати пояснення та ширше розуміння для читачів про «Космогонію».

«У мене в дитинстві з’являлися питання: що таке добро, що таке зло? Оці думки, що у якійсь ситуації добро – це зло, а зло – це добро, одні люди – це добро, а інші – зло, не давали мені спокою. Я почав з’ясовувати це, адже у філософії, релігіях та міфологіях люди вже доходили до висновку та ідеї у чому полягають ці етичні категорії», – пояснив автор проєкту.

Під час презентації книги, він зазначив: у багатьох релігіях мовиться, що те, що Боже – це добро, а все, що не Боже – зло. Міфи кажуть, що злом є хаос.

«Ми звернулися до законів динаміки. Один з них говорить про те, що якщо система замкнута, то ентропія – постпорядок – в ній зникає. Отже, наростає хаос, який не потребує жодних зусиль чи енергії, щоб зростати. Одна із теорій каже, що все закінчиться білою смертю – перетвориться в молочно-білий серпанок. Коли ми глибше досліджували це питання, виявилося, що всі наші зусилля, щоб зупинити цей хаос, це якраз і є добро», – додав він.

Одна з глав присвячена архетипам – прообразам «особистісного несвідомого», умовленим інструкціям, які прописані на генетичному рівні людей. За словами Корсака, вони відіграють надзвичайно велику роль в існуванні людей, адже кожен з них передбачає зменшення хаосу.

«У нас, українців, домінує архетип героя, матері. А в росіян – батька. Тому ми ще довго не зможемо бути з ними разом на архетипному рівні, доки не зміняться геноми», – навів приклад Віктор Корсак.

За словами автора трактату, більшість релігій проповідують ідею, що смерть є нормальним явищем, але варто жити так, що після завершення життя, людина отримала винагородження. Думки філософів різняться. Одні вважають, що поки ми живі, смерті немає, а коли людина померла, то їй уже однаково. Інші кажуть, що душа повноцінно існує без тіла, тому у смерті немає нічого жахливого, а треті відповідають, що смерть – це погано.

«Ми стоїмо на порозі того, що люди житимуть вічно… Таке пропонує генетична інженерія. Так людина безсмертна зможе постійно відновлювати зруйновані частинки, активуючи геноми. Але тоді виникає дуже багато проблем: що робити з етичними нормами? А що як смерть мотивує нас робити щось упродовж усього життя? Що робити з тим, що наші релігії заточені під ідею: будьте чемні й попадете в Рай?», – розповів про книгу Віктор Корсак.

Рукопис вийшов друком у видавництві «Коло». Художнім редактором книги стала Марта Походжай.

«Коли відбувається друк книги, завжди використовується чотири фарби. Це чотири пластини, на які виводяться зображення. Кожна пластина відрізняється і тільки потім, знову при їх накладанні, ми отримуємо кінцеве кольорове зображення. Я міркую, що світ функціонує тільки через накладання та стику добра і зла. Ця книга вийшла завдяки накладанню титанічних пластин – робіт пана Петра, текстів пана Віктора, роботи музею і друкарні… Коректорка, коли надіслала останній відредагований розділ книги, назвала завершення роботи «квіткою». Ця книга – це квітка цієї роботи», – розповіла Марта Походжай.

Відвідувач заходу та громадський діяч Іван Заєць привітав команду зі відкриттям та виголосив побажання на подальший шлях.

«Архетипи завжди проявляються у національній одежі. І я хотів, щоб ви перейшли до нового проєкту – українського бачення світової історії. Нам потрібно продавати український проєкт світу, тому що в ньому виражається еволюція цивілізації… Тому бажаю не зупинятися. Даю вам замовлення на роботу на роки вперед», – сказав Іван Заєць.

Письменник Павло Мовчан подякував команді проєкт «за неймовірну подію в житті світової культури».

Опісля презентації книги Петро Антип та Віктор Корсак провели пресконференцію з журналістами, де розповіли, що картину планують показувати закордоном. Для цього створюють зменшені репліки твору.

Щодо можливого продажу картини та її вартості у порівняння навели попередній світовий рекорд британця Саши Джафрі. Його картину на 1 600 метрів квадратних продали за 67 мільйонів доларів.

Картина Антипа поєднує у собі безліч релігійних мотивів та міфів країн світу.

«Є питання таке: навіщо народилася людина, куди вона мандрує, що її чекає. Для цього людство придумало філософію та багато релігій: християнство, буддизм, мусульманство, слов’янські міфи. Але якщо читати їх то все однаково. Та дивлюся на картину з оптимізмом. Людство придумало стільки філософій та релігії і нас чекає все хороше», – прокоментував симбіоз вірувань у своїй роботі художник.

Картина презентує створення світу, людини, розвиток цивілізації та майбутнє. Віктор Корсак навів своє бачення яким воно буде. Все почалося з Великого вибуху, розвивалося упродовж 140 мільярдів років. Проте колись усе знову стиснеться в точку сингулярності.

«Дуже багато залежить від того, який ми всесвіт лишимо, коли він буде стискатися, бо він буде таким потім під час наступного вибуху. Ось таке наше бачення. Щодо людей, то ми вже виконали свою місію, і я вважаю, ми неефективні, як біологічні особи. Якщо ми захочемо полетіти на Марс, то роботи швидше виживуть, ніж люди, бо їм не потрібно стільки комфортних умов, вони не бояться таких речей, як радіація… Нам буде дуже складно», – навів теорію куратор проєкту.

Віктор Корсак зазначив, що одним зі способів подачі інформації через мистецтво – це психоемоційне збудження. Для цього, до відкриття картини підготували імерсивну виставу, яка об’єднала відеоряд, що транслювався безпосередньо на живописному полотні, аудіозапис із викладенням міфів та теорій про зародження світу і його перебіг та художнє освітлення.

«Це момент, коли не було нічого. Ні зірок, ні планет, ні простору, ні часу. Лише нескінченна порожнеча. Але в цій порожнечі існувала точка, настільки мала, що її навіть не можна було побачити… І ось одного разу ця точка, яку називають точкою сингулярності, вибухнула. Вибух був настільки потужний, що створив цілий всесвіт. Це був початок усього», – мовиться на початку вистави.

Презентацію поєднали також з мистецтвом одягу – у залі відбувся показ колекції «Космогонія» від бренду Look Аrt.

Того ж дня зафіксували національний рекорд України у категорії мистецтво, визнавши «Космогонію» найбільшою картиною України. Нагороду вручив представник національного реєстру рекордів України, заслужений діяч мистецтв України Марк Орловський.

Джерело: Район. Культура

Текст: Тетяни Маркопольської

Фото: Наталії Мазепи

« of 2 »

ЦЕНТР ДОПОМОГИ БІЖЕНЦЯМ ПРАЦЮЄ В АДРЕНАЛІН СІТІ!

Ми запустили проект “Центр допомоги біженцям” в Адреналін Сіті – м. Луцьк, вул. Карбишева, 1.

Маємо два варіанти поселення:

?1. Тимчасове перебування – ми можемо розмістити в перспективі до 500 переселенців (зараз готові місця на 200 осіб).

БЕЗКОШТОВНО!???Телефон Центру: 095 124 90 08 

Забезпечуємо безкоштовно:

??обладнані спальні місця для ночівлі і тимчасового перебування – до 500 готових місць для біженців;

??харчування – гаряча їжа, чай;

??цілодобова медична допомога від Клініки сімейної медицини Behealthy

??психологічна підтримка;

??навчання на одноденному курсі “Тактична медицина та бойова підготовка”;

??юридичні консультації. 

?2. Для тривалого проживання біженців ми надаємо місця у Aрт-хостел «Адреналін»:

??у хостелі – 12 кімнат, 84 ліжко-місця. 

Якщо ви потребуєте допомоги – телефонуйте 095 124 90 08. 

І якщо хочете ДОПОМОГТИ – будемо раді кожному ВОЛОНТЕРУ та фінансовій підтримці!

Реквізити для перерахування коштів:

ГО «ЦСУМК» («Центр сучасного українського мистецтва Корсаків»)

ЄДРПОУ 43688393

Гривня UA 64 305299 00000 26005020810814

Долар UA 52 305299 00000 26006020811384

Призначення платежу «Благодійна допомога»

(якщо хочете підтримувати конкретний проект, вкажіть його назву)

Поповнення картки (Приватбанк):

Гривня 4731219615236779

Долар 5168752014154242

Євро 5168752014154267

Одержувач: Петро Кульпач (Petro Kulpach)

У Луцьку пройшло масштабне навчання з тактичної медицини та бойової підготовки

Сьогодні в приміщенні “Адреналін Сіті” для лучан вчетверте провели навчання з тактичної медицини та бойової підготовки. Проте воно стало рекордним за кількістю людей, адже попередні три курси відвідало 700 лучан, а сьогодні – понад 500.

“Ми за ніч організували курс, знайшли медиків, людей з бойової підготовки, повторили тактичну та військово-польову медицину. Загалом створили три команди. Одна розповідає теорію, далі медики проводять практичні навчання, і третя команда працює з автоматами з усіма відповідними дозволами. На двох-трьох точках працюють медики, та на трьох фахівці з автоматами. Ми переконані, що у складній ситуації люди, які пройшли навчання, врятують чиїсь життя. А частина зможе підняти зброю, і знатиме, що з не робити. І після навчання люди виходять впевненіші в собі. Будь-яка тривога пов’язана з невідомістю, невмінням щось робити, а коли ти отримуєш навички, то вона зникає”, – розповів ініціатор курсу, хірург, голова ради директорів VolWest Group Віктор Корсак.

За словами директорки бізнес-академії практичного менеджменту PMBA та співорганізаторки курсу Тетяни Репницької, на навчання приходять люди різного віку.

“Наприклад, вчора було багато старших жінок, деякі з дітьми, внуками. Так от найбільший ажіотаж у них викликали стрільби з автоматів. А сьогодні прийшло багато молоді. І уже на завтра зареєструвалося 400 людей. Ми будемо працювати, доки це буде потрібно”, – каже Тетяна Репницька.

Перший блок навчань з підготовки до тактичної медицини розпочав Віктор Корсак, який наголосив, що сьогодні головне, аби кожен спробував накласти джгут, пов’язку, та розібрати автомат.

Опісля студентка-медик, інструктор молодіжної ради Анастасія уже на практиці показала, як надавати домедичну допомогу при пораненнях, травмах і ураженнях: “Надіюся, що ці поради ніколи вам не знадобляться, але їх потрібно знати”.

Частину з бойової підготовки провів працівник місцевого магазину мисливської зброї: “Моя задача – показати людям, які ніколи не брали зброю в руки, як ним користуватися. Людей дуже багато”, – розповів інструктор.

У практичній частині присутні мали можливість з медиками та інструкторами попрактикуватися у наданні домедичної допомоги, та попрацювати з автоматами.

Зазначимо, що 27 лютого компанія VolWest Group з PMBA Бізнес-Академія розпочали одноденний курс тактичної медицини та бойової підготовки. Навчання проводиться щодня, об 11:00 – в залежності від ситуації в Луцьку. Місце проведення: місто Луцьк, вулиця Карбишева, 1 (кінозали та зали в Музей Сучасного Українського Мистецтва Корсаків в Адреналін Сіті).

За матеріалами “Волинської служби новин” https://vsn.in.ua/news/u-lutsku-proyshlo-masshtabne-navchannya-z-taktichnoyi-meditsini-ta-boyovoyi-pidgotovki-154?fbclid=IwAR2u89qEGAyJ1kAaHnT26aNVN6nHlWlV75uOGfIeyBkM9etKCDTcGx1VO5s

Наприкінці грудня відкрився новий магазин “Наш Край”

Наприкінці грудня мережа “Наш Край” поповнилась ще одним торговельним закладом на умовах франчайзингу. Він розпочав роботу у с. Ялтушків (Вінницька обл.) за адресою вул. Соборна, 42. Його площа становить 75 м кВ. Для покупців працює дві каси, є зона Food-to-Go зі свіжими паніні, піцою та ароматною свіжозмеленою кавою.

Також у нових магазинах “Наш Край” діє програма лояльності DRUZI, що дозволяє покупцям відслідковувати накопичені та витрачені бонуси й економити на наступних покупках, бачити історію покупок та отримувати персональні пропозиції.

Завантажити додаток DRUZI можна за посиланням https://druzi.cards/

Свіжість, гостинність, завжди вигідно – це по-нашому!

Джерело: https://nashkraj.ua/uk/news/naprykintsi-grudnya-vidkryvsya-novyj-magazyn-nash-kraj/

16 вересня команда Музею сучасного українського мистецтва Корсаків  та компанії VolWest Group організовує у Львові відкриту презентацію двох видань, двох колективних монографій за редакцією Віктора Корсака:

  1. “Як стати “ІМЕНЕМ”: трактат про те, як “придбати квиток у вічність”
  2. “Анатомія ритейлу”

Презентація відбудеться в рамках Львівського міжнародного Book Forum, який цього річ пройде 15-19 вересня.
Запрошуємо всіх долучитись 16 вересня о 13:00 у готелі «RIUS» (поруч з Національним оперним театром, вул. Гнатюка, 12А)

На вас чекає цікава дискусія, адже в програмі презентації виступи спікерів:

  • Віктор Корсак, Луцьк – співавтор та головний редактор книг, д-р економічних наук, к-т медичних наук, Голова Ради директорів групи компаній VolWest Group.
  • Інна Кондратюк, Луцьк – директор Волинської філії Комп’ютерної Академії ШАГ, психолог-практик.
  • Роман Грицьків, Львів – СЕО консалтингової компанії HBPI company.
  • Марта Походжай, Львів– дизайнер видавництва «Коло».

Презентація триватиме 45 хв – з 13:00 до 13:45

Ми поговоримо про зміст, форму та унікальну подачу матеріалу в книгах, про алгоритм розвитку для кожного, хто хоче досягнути у житті чогось великого, певної «вершини» та стати «ІМЕНЕМ» в історії України та світу, про три види інтелекту.
А також про теоретичні та практичні аспекти розвитку ритейлу, про наш досвід розвитку торговельної мережі.

По завершенню презентації ви зможете придбати книги, поспілкуватись з авторами й відразу отримати автограф.
Книга «Анатомія ритейлу» представлена також на Львівському книжковому ярмарку «Форум видавців».

Чекаємо, вхід вільний!
Записуйте в календар – зустрінемось у Львові 16 вересня о 13:00 в Готелі Ріус!

Музей Корсаків запрошує на відкриття нового виставкового проєкту «Занепад. Відродження»

Роботи відразу двох митців будуть представлені у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у передостанній день жовтня: Віктора Мельничука та Беати Корн (Живопис/Скульптура/Інсталяція).

Відкриття відбудеться 30 жовтня о 17.00. Вхід вільний (маска+дистанція).

Проєкт «Занепад Відродження» авторів Беати Корн та Віктора Мельничука — це дослідження стереотипного мислення у межах України.

Проєкт складається в переважній більшості з подвійних об’єктів Беати Корн та живописів і інсталяції Віктора Мельничука.

Характерною особливістю творчості Віктора Мельничука є подвійні розмиті живописи, що символізують подвійні стандарти не сформованої української свідомості. Минуле та майбутнє на думку автора не мають чітких рис завершеності, вони певною мірою розмиті, ми можемо відчувати їх загальні асоціативні контури, але ми не можемо на них впливати. Усвідомлення реальності сьогодення надає нам можливість його формування.  Чітка кольорова пляма на полотні фіксує мить життя у якому на думку автора ми перебуваємо.

Беата Корн своєю творчістю доторкається до світу дитячої гри. На її думку, сучасний стан не сформованості  – це процес зростання, переходу від інфантильності до відповідальності. Тому авторка і використовує дитячі асоціативні об’єкти у своїй творчості як місток спілкування з глядачем.

Проєкт «Занепад. Відродження» складається з декількох частин: «Мить», «Над прірвою у житті», «Мисливці», «Вісім біт», «Вільні та Загублені».

Довідково:

Віктор Мельничук народився 1979 року у м. Луцьк.

Освіта: Луцьке вище професійне училище, відділення художнього оформлення  (1995-1999);

Львівська національна академія мистецтв, відділення художнього скла, клас професора та академіка А. А. Бокотея (1999 – 2005).

Викладач у Львівській національній академії мистецтв на відділенні художнього скла (2005-2009).

Викладач  в Закарпатському художньому  інституті (Ужгород, 2009-2011).

Працює в царині живопису, графіки, скульптури.

Мешкає в Ужгороді.

***

Корн Беата народилася 1980 року у м. Ужгород.

Освіта: Ужгородський коледж мистецтв (1995 – 2001);

Львівська національна академія мистецтв, кафедра кераміки (2001-2003).

Викладач в Ужгородському коледжі мистецтв (2003 – 2011).

Лауреат міжнародних конкурсів, учасниця художніх симпозіумів в Україні і за її межами.

Працює в царині живопису, скульптури, кераміки, інсталяції.

Мешкає в Ужгороді.

«Мудрий вік»: мережа «Наш Край» відсвяткувала 19 років

Слідом за 28-річчям компанії VolWest Group, день народження відсвяткував один із бізнесів компанії. Франчайзинговій мережі магазинів «Наш Край» виповнилося цілих 19 років.

Регулярне навчання вже стало частиною корпоративної культури VolWest Group. Тож до дня народження 20 жовтня працівників запросили в «Адреналін» на лекцію про брендинг. Але перед тим були привітання.

Віктор Мольченко, генеральний директор мережі, розповів, що вже вдруге тут працює і вдруге йому подобається. Він звернув уваги, що 19 років для мережі магазинів це досить багато.

«Я вважаю, що 19 років для таких бізнес-творінь – це дуже мудрий вік. Коли деякі бізнеси «вмирають» на другий, п’ятий рік, то 19 – це ознака такої мудрості. Ми працюємо й живемо завдяки команді, тому я дуже вдячний усім», – зазначив гендиректор.

Далі слово взяв директор департаменту маркетингу мережі Петро Кульпач і почав свою лекцію про брендинг. Він розповів, що таке бренд, як він формується, показав приклади вдалої і не дуже іміджевої реклами та ще багато корисного.

Голова ради директорів VolWest Group Віктор Корсак зазначив, що ця лекція наштовхнула його на рефлексію.

«Виходить ми будуємо такий бренд, щоб убивати всі інші бренди», – сказав Віктор Корсак.

Тоді керівник здивував усіх питанням, чи пам’ятають вони закон Ома. Коли ж хтось із залу вигукнув формулу, він пояснив, що там ідеться про опір і напругу.

«Тобто, коли будуєте бізнес, потрібно докласти максимум зусиль, створити напругу з одного боку. А з другого боку потрібно заходити на ринки, де опір найменший. Так було і з мережею. Ми дуже багато працювали. Коли заходили на ринок мереж магазинів, у нас був лише один конкурент, а на ринку франчайзингу не було нікого і досі нема», – розповів Віктор Корсак.

На завершення після невеликого фуршету працівників запросили на перегляд фільму.

https://lutsk.rayon.in.ua/news/307741-mudrii-vik-merezha-nash-krai-vidsviatkuvala-19-rokiv

« of 2 »

Працівники VolWest Group відсвяткували день народження компанії в театрі

Працівники компанії VolWest Group відсвяткували 28-й день народження у Волинському обласному драмтеатрі.

13 жовтня вони дивилися виставу-комедію «Коханий нелюб».

Перед виставою виступив генеральний директор VolWest Group Роман Корсак.

«Нам 28 років. Ми запалюємо зорі нових ідей і робимо цей світ щасливішим, починаючи з нашого маленького Луцька й до країн всього світу. Дуже радий, що в нас така сильна й потужна команда. Горджуся вами. Всім бажаю подальшого особистісного й професійного розвитку, бажаю, щоб вам було в задоволення працювати. Нам усім бажаю теж розвиватися, творити нові бізнеси», – зазначив Роман Корсак.

Окрім того, перед переглядом вистави, презентували кілька стартапів компанії. Зокрема, розповіли про приватну школу IT STEP SCHOOL, Центр медичних інновацій, клініку сімейної медицини «BEHEALTHY» та проєктний інститут.

Керівниця, співвласниця, кураторка першої ліцензійної загальноосвітньої приватної школи в Луцьку IT STEP SCHOOL Інна Кондратюк від імені своєї команди привітала компанію з днем народження і розповіла, звідки виникла ідея про школу майбутнього.

Вона розповіла, що сьогодні всі країни світу переглядають питання освіти. Найбільше, що цікавить соціум – це що має вчити школа, який відсоток знань, які дає школа, в майбутньому є прикладними, тобто що їх можна використовувати в житті.

«Цим питанням задалися й ми. І прийшли до висновку, що в першу чергу школа сьогодні має навчити людину бути щасливою. Щастя – це філософське поняття. Але основні аспекти – це можливість реалізуватися в світі, можливість налагодити комфортні стосунки з навколишнім світом, жити у свободі без меж і кордонів, жити на повну і отримувати насолоду. Тому головне завдання, яке стоїть перед нами – це навчити дитину бути щасливою», – зауважила Інна Кондратюк.

Це ліцензована приватна школа, яка дає своїм випускникам атестат про загальну середню освіту. Кожна дитина має свій комп’ютер, планшет, VR-окуляри. У школі кожен предмет інтегрують через ІТ.

«Ми кожен предмет інтегруємо через ІТ. У нас діти не роблять домашок, цю функцію ми взяли на себе, аби батьки проводили час вдома з дітьми, а не витрачали його на домашні завдання. Запрошуємо вас на екскурсію, і приводьте дітей навчатися до нас», – додала Інна Кондратюк.

Куратор проєкту «Укрмашпромпроєкт» Олег Рабочаускас теж розповів про підприємство.

Укрмашпромпроєкт – організація з багаторічним досвідом, яку заснували в 1971 році. Спочатку була маленькою групою, а потім переросла у великий інститут, потім знову – маленька група. Місяць тому вона стала частинкою великої компанії VolWest Group.

«Тепер з маленької групи треба знову зробити щось велике. Ми готові проєктувати, а ви готові будувати? Я запрошую вас до команди», – наголосив Олег Рабочаускас.

До слова також запросили кураторів проєкту Технопарк, Центру медичних інновацій Дмитра Гаврилова та Тетяну Репницьку.

Дмитро Гаврилов зазначив, що є чіткий план, як на базі «Адреналін Сіті» зробити Технопарк, Центр медичних інновацій. Як за допомогою екосистеми Адреналіну, коворкінгу, майданчиків, різноманітних лабораторій, університетів, лікарень, тобто наших партнерів, реалізувати цю амбітну ціль.

«Стартапи, які до нас звертатимуться, ми розкручуватимемо, залучатимемо кошти і запускатимемо їх, так би мовити, в космос. Хто хоче долучитися до нас, має ідеї, підприємницький дух і хоче допомогти людству, ми запрошуємо до нашої команди», – пояснив Дмитро Гаврилов.

«Ми вчимося сьогодні і розпочинаємо пошук стартапів. Технопарк – це буде місце, яке навчає, надихає, яке просто забирає межі можливостей, межі вашої свідомості. Стейкхолдерами в межах цього проєкту будуть, так би мовити, чотири кити: освіта, медицина, влада і бізнес. Я вітаю компанію і радію, що всі 17 бізнесів і всі тисячі людей говорять тут однією мовою, і ми всі драйвери і бажаю вам не зупинятися», – зауважила Тетяна Репницька.

Головний лікар клініки сімейної медицини «BEHEALTHY» Іван Гусак поділився з присутніми, що їхня ідея народилася швидко, розвивається бурхливо.

«Рухаємося не зважаючи на перешкоди, сподіваємося на успіх. Сьогодні ступінь довіри до медицини доволі непростий. Ми прекрасно розуміємо, що бізнес дуже специфічний. Ми будемо для кожного, хто до нас звертатиметься, доброю звісткою, адже ми хочемо бути клінікою доброї звістки. Я особисто хочу бути лікарем доброї звістки, який буде нівелювати, як мінімум, а потім вирішувати всі ваші питання», – пояснив Іван Гусак.

Після презентацій стартапів, всі присутні насолоджувалися комедією на дві дії «Коханий нелюб». Це весела і повчальна історія про графа, який вирішив здихатися своєї небажаної нареченої, одразу заінтригувала непередбачуваним сюжетом.

ФОТО Ірини КАБАНОВОЇ

https://business.rayon.in.ua/news/305459-pratsivnikivolwest-group-vidsviatkuvali-den-narodzhennia-kompaniyi-v-teatri

Фудбренди з Демидівки: як снеки та хрін стали сувенірами

У невеличкому містечку на Рівненщині вже понад 50 років працює завод, на якому за час існування виробляли різні самоколики. Наразі виробництво зосередилося на двох продуктах. Один із них – хрін за сторічним рецептом. Інший – снеки з Америки, які готують зі свинячих шкірок.

Частенько маленькі банки з гострим й корисним, яскравим за кольором і смаком українським хроном з Демидівки їдуть сувенірами за кордон і швидко знаходять там поціновувачів. Потім наші земляки просять передати ще, бо там такого не купиш. А снеки зі свинячих шкірок мандрують Україною. Волиняни охоче везуть їх на Схід чи Південь, аби здивувати знайомих новими смаками.

Демидівський завод побудований ще 1968 року, тоді на підприємстві виготовляли кабачкову ікру, каші, м’ясні консерви, соки. За часів Радянського Союзу завод навіть мав у Дубні залізничну гілку, по якій вагони з продукцією відправляли до Сибіру. Проте в певний момент виробництво пішло на спад, зменшилися об’єми.

2006 року завод увійшов до складу VolWest Group. Про те, яку продукцію виготовляють там нині, та які подальші напрямки розвитку обрав завод, розповів директор підприємства Олег Кобись, який уже вісім років разом із приватним підприємством «Демидівський консервний завод».

Олеже, вже понад вісім років Ви розвиваєте завод. Чи змінювався підхід до виробництва?

– Ми багато чого пробували, виготовляли різні продукти: і рибні консерви, й оцет, і соки, і консервовані овочі. Багато працювали на експорт, відправляли продукти до Німеччини, Молдови, Білорусі, Польщі, Америки та Китаю.

Свого часу не побоялися з партнерами експортувати березовий сік на Китай. Хоча там не розуміють, що таке березовий сік, як можна з дерева добути сік, ми використали це як цікавинку й змогли здивувати цим людей, які ніколи не куштували соку з берези.

Також попит і виробництво залежить від моди. Важливо зловити цей момент і не проґавити можливості. Наприклад, кілька років тому був бум досліджень того ж березового соку, цілі цикли статей були про те, що березовий сік дуже корисний. Шалено зросла цікавість до цього продукту. Звісно, ми зловили цю хвилю. Дуже довго польський ринок «качали» березовим соком, були фірми, які тут скуповували великі об’єми й вивозили.

Консервували ми помідори й огірки. Коли робили помідори на експорт, додавали туди якусь «родзинку»: кидали у банки порічку, чорнобривці, вишню, сушені яблука.

А ще було замовлення маринованих кавунів. Хоч для наших людей такий продукт не зовсім зрозумілий, ми зуміли задовольнити смаки закордонних поціновувачів. Потрібно не боятися експериментувати зі смаками, так цікавіше жити.

У вас досить широкий спектр продукції, яку виробляли у той чи інший період. На чому зараз зосереджене виробництво?

– За час існування заводу ми й справді працювали з різними продуктами. Проте останнім часом сконцентрувалися на двох – це снеки «CHIKOS» і хрін.

Як показала практика, розпорошення на виробництво великої кількості найменувань продукції – не дуже ефективне. Можна робити багато чого, але не бути унікальним ні в чому. Тому ми вирішили сконцентруватися і розвивати ці два напрямки. Робити те, що всі роблять – не наша стратегія. Нам потрібно диференціюватися, це набагато ефективніше і простіше на ринку.

Наш «Демидівський хрін» – це вже бренд, який знають у всьому світі, з кожним роком ми прибавляємо і в кількісних, і в якісних показниках. Наш хрін – натуральний на 100%, він немає жодних хімічних домішок.

«CHIKOS» ми запустили лише рік тому, але вони шаленими темпами завойовують любов споживачів. Хотілося дати нашим людям нові смакові враження, і ми це зробили за допомогою снеків.

Розкажіть, як виникла ідея виробляти «CHIKOS» і де ви знайшли технологію виробництва?

– «CHIKOS» я спробував років 15 тому в Америці й мені сподобалися, але я про них забув. Потім згадав про цей продукт, коли у дома лишилася свиняча шкіра. Спробував сам зготувати такий снек. А це дуже просто: шкірку спочатку відварив, потім висушив, а потім кинув у гарячу олію на кілька секунд та приправив спеціями. Вийшло непогано, дітям сподобалося. Потім знову забулося. Коли почав працювати на нашому консервному заводі, вирішив спробувати зайнятися виробництвом цих снеків.

Якщо говорити про рецептуру, то технології готової не було, був продукт, який ми привезли зі США. Самостійно шукали інформацію, говорили з технологами, перевіряли й врешті винайшли свою технологію, якої немає в книгах.

В Україні, як і у всіх пострадянських країнах, такий продукт – новинка. Усі звикли до чипсів, сухариків. Я думаю, що з часом ми відвоюємо у ринку снеків свій чималий шматок. Адже Америці він становить 10-12% від ринку снеків – це дуже великі числа в грошових виразах. Загалом у світі такі смаколики їдять понад 300 років. Тільки уявіть собі!

Якщо не секрет, розкажіть, як саме готують снеки та хрін у промислових маштабах.

– Усе не так складно, як може здатися на перший погляд. Сиру шкіру, зачищаємо від залишків жиру, тобто сала, після того варимо, потім нарізаємо шматочками й сушимо довго при низьких температурах. Коли шкіра висохла, вона стає, як скло. Після того вкидаємо її у фритюр на 10 секунд.

Залишки вологи у шкірі приводять до того, що вона видувається, як попкорн, збільшується в об’ємі у 5-6 разів. Ось і все – продукт майже готовий. Тоді додають спеції та йде фасування. Все дуже просто.

Ми маємо чотири смаки: «Класичні», «Сир», «Холодець з хроном» та «Гострі». Можливо з часом запустимо новий смак.

Якщо говорити про виробництво хрону, то рецептура давно відома та описана ще 100 років тому. Не треба винаходити велосипед, але важливо вміло використати досвід поколінь.

Хрін миють, чистять і мелють. Перемелений хрін змішують із буряковим пюре, додають цукор, сіль та оцтову кислоту. Готовий продукт розфасовують у стерильно чисті скляні банки, які спеціальна машина із застосуванням пари вакуумно закриває кришками. Цікаво, що хрін не потребує додаткової стерилізації чи пастеризації завдяки своїм сильним бактерицидним властивостям.

Ви декларуєте, що вся ваша продукція виготовлена з екологічно чистої сировини. А як ви це контролюєте?

– Якщо говоримо про «CHIKOS», ми працюємо з серйозними фірмами, які мають усі міжнародні сертифікації. Якщо говорити про хрін, то ми вже багато років працюємо з одними постачальниками, знаємо їхні поля, бачимо, як вони вирощують, збирають і зберігають хрін. До речі, цей продукт не обробляють жодними хімікатами. Хрін – досить сильна трав’яна рослина, тож чудово виводиться у наших умовах. Однак, важливо вміти працювати з цим овочем родини капустяних.

Крім того, у нас є підписані договори з лабораторіями, робимо вибірку партії, завозимо, вони нам дають протоколи та сертифікати. Уже по готовій продукції ще раз переконуємося, що там немає важких металів і пестицидів.

Якщо хрін уже завоював любов споживачів, то «CHIKOS» це новий продукт. Знаю, що снеки можна купити у мережах «Наш край» та «SPAR». Де ще?

– Так, «CHIKOS» – дуже новий та незвичний продукт для ринку. Проте вже є тенденції до збільшення продажів. Люди звикають, є вже частина тих, хто постійно купує наші снеки. Звісно, це не масово, ми поки не представлені у великих мережах, але ведемо переговори з дистриб’юторами й, сподіваюся, скоро ситуація зміниться.

А ще наші снеки можна придбати онлайн у інтернет-магазині ROZETKA. Серед інтернет-покуцпців найбілшим попитом користується пропозиція «Мікс смаків», вони потрапили у топ продажів своєї категорії.

Хрін можна знайти на полицях у всіх волинських мережах, нас добре знають у Рівненській області, зараз ми виходимо на Тернопіль, Львів, Житомир і пробуватимемо Київ.

Коли наш хрін передають за кордон, звідти частенько просять передати ще, бо там такого не купиш. Звісно, поціновувачами є здебільшого наші люди, тому про масовий експорт поки не йдеться. Але це все одно дуже приємно, коли наш продукт стає оригінальним сувеніром, українською візитівкою.

А як щодо впливу на здоров’я? Чи можете ви гарантувати, що досягаючи відмінних смакових характеристик, продукція не шкодить організму?

– Хороше запитання. Так, ми можемо впевнено стверджувати, що наші продукти не лише смачні, але й корисні!

Хрін є одним з найкращих імуностимуляторів організму. Він допомагає організму протистояти вірусам і регулювати потрібну температуру тіла. Спеція має загальнозміцнювальну, протизапальну і бактерицидну дії. Ця рослина з гірким і пекучим смаком може прискорити процес одужання. Тому у період пандемії варто частіше приправляти вашу їжу хроном.

Крім того, хрін із давніх-давен кидали просто у відро води, він має антибактеріальний ефект, вода очищувалася і була набагато кращої якості.

У світі хрін використовують у фармацевтиці, а ще – у діагностиці. З двох тонн хрону добувають один грам пероксидази. Цей грам коштує 7 тисяч доларів. Його використовують для проведення різного роду тестів та аналізів, зокрема пероксидаза є і у ІФА-тесті на коронавірус.

Хрін є серйозним стимулятором для клітин шкіри й волосся. Неабияка користь хрону у системі травлення. Це можна показати на дуже простому прикладі – тому, як наші віруючі люди виходять із посту. Важку їжу обов’язково починають вживати із хроном. Це гарантує кращу адаптацію й врегульовує травлення.

Тому у нас жодне святкування не обходиться без цього продукту. Бо то пікантно смачно і неоціненно корисно! А за кордоном мусять бігти до аптеки за піґулками з реклами. Бачте, тут і відповідь, чому хрін стає класним сувеніром для наших людей.

«CHIKOS» унікальні тим, що на 100% є натуральними, наповнені природним смаком, не містять вуглеводів і глютену, а також багаті на білки. Білок – це надзвичайно потрібний і корисний елемент. Його вміст дуже цінують фітнесисти й спортсмени, навіть купують спеціальні добавки до харчування. Їх легко можна замінити нашими «CHIKOS».

Напиклад, у дев’яностих роках з’явилася дієта Аткінса. Там добре розписано усе про білок, наскільки він корисний. Після цього в Америці відбувся величезний зріст споживання такого типу снеків.

А ще «CHIKOS» містять колаген, який запобігає старінню, забезпечує пружність, гладкість, еластичність нашої шкіри та довговічність роботи суглобів.

Розкажіть про те, чи вплинув карантин на вашу роботу?

– Карантин впливає. Демидівський район дуже довго опирався пандемії коронавірусу, але останнім часом він почав просідати.

Коли був карантин, ми старалися людей «розвести», щоб вони не скупчувалися в одному місці. Засоби захисту й гігієни – це все у нас було і є. На підприємстві немає сталої кількісті працівників. Якщо у нас стартував сезон хрону, то це – близько 80 людей, якщо виробляємо лише снеки – 40. На щастя, ми не мали проблеми з доїздом працівників на роботу, адже вони всі місцеві жителі.

Внаслідок коронакризи зменшилися не так продажі, як активність. Через те, що люди, які працюють у наших дистриб’юторів, на карантині чи на лікарняному, стало важче комунікувати. Тепер цей процес вимагає більше часу.

Які у вас плани на найближчі роки?

– Щодо хрону – покрити щонайменше половину України якісним, недорогим і корисним продуктом. Працюємо над тим, щоб «CHIKOS» були присутні у всіх торгових мережах. Хочемо спробувати на експорт попрацювати. Зараз наше завдання – розширитися географічно, зрости кількісно. Думаю, що ми справимося із цією ціллю.

Наталя ГОЛОДЮК

Фото Ірини КАБАНОВОЇ

У Полтаві відкрився вже другий магазин SPAR

Заклад працює на умовах франчайзингу за адресою вул. Головка,15. Його площа становить 345 м. кВ, для обслуговування покупців є 6 кас, з них, 4 – самообслуговування.

Присутній відділ свіжого м’яса, кулінарії, живого пива, власного виробництва, випічки та Food-to-Go, де представлений широкий асортимент страв та напоїв для швидкого перекусу. А також, гаряча ароматна кава, яку можна випити на місці чи взяти з собою.

SPAR – живи краще, витрачай менше!

У вересні відкрився ще один SPAR Express

У вересні відбулось відкриття нового торгового закладу SPAR у Харківській області, смт. Лозова, на умовах франчайзингу.

Магазин працює у форматі Express та знаходиться за адресою вул. Богданівська,35 є відділ власної випічки та зона Food to Go.

Сьогодні SPAR – одна з найбільших у світі мереж супермаркетів та гіпермаркетів, що складається з понад 13 000 магазинів, які діють у 50 країнах світу.

В Україні мережа розвивається за системою франчайзингу та пропонує 4 торгових формати: SPAR Express (магазини біля дому торговою площею до 200 кв.м), SPAR (супермаркети 200-800 кв.м), EUROSPAR (супермаркети 800-3000 кв.м), INTERSPAR (гіпермаркети більше 3000 кв.м). Ключові цінності SPAR для покупців – це широкий асортимент якісних і свіжих товарів, європейські стандарти обслуговування, індивідуальний підхід до кожного клієнта, комфорт і затишок в кожному магазині.

Музей Корсаків запрошує на презентацію виставкового проєкту Сергія Гричанюка «Індивідуалізація»

Вже завтра, 30 вересня, о 17.00 у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відбудеться презентація мистецького проєкту Сергія Гричанюка «Індивідуалізація», що стартує у межах молодіжної арт-платформи «ENTER».

Вхід вільний (маска+дистанція).

До слова, із серії «Відривання» це послідовна форма висловлювання, що до внутрішньої проблеми відірваної естетики. Вона відокремлена, вона сама в собі.

Відриваючи частину однієї площини, відкривається цілий спектр запитань до своєї діяльності, які потрібно зрозуміти і також відірвати разом з тим, що знаходиться перед тобою.

Дуже детально спостерігати, очікувати потрібного моменту, послухати, що вона розповість тобі про тебе ж самого.

Самопізнання через створення чогось, що завдає тобі проблем і змушує думати.

Вхід в абстракцію і обмеження себе у кольорі, з одного боку відкриває масу можливостей до пізнання, але,  водночас, ставить тебе у рамки.

Червоний як нова проблема до дискусії!

Сергій Гричанюк (1999) про себе:

Рідне місто Луцьк, у якому закінчив повну середню освіту і Луцьку художню школу.

Зараз навчаюся у Польщі м.Люблін в Університеті Марії Кюрі Склодовської .

Факультет – Художній

Спеціальність – Комп’ютерна графіка

Виставки:

02.09.2017 Спільна виставка з Тарасом Дацюком «БЕТАБРАК» в арт кафе «Виноград» м.Луцьк

01.09.2018 Спільна виставка фотографій «Укриття сушка» м.Луцьк  РЦ «Промінь»

21.09.2018 Персональна виставка «КОЛІР» галерея «КОРИДОР» м.Луцьк рц.Промінь

26.09.2018 Спільна виставка «Молода Волинь» в Галереї Мистецтв м.Луцьк

05.04.2019 Персональна виставка «Живописець душить графіка»

(pol. Malarz dusi grafika), Польща, галерея «KONT» м.Люблін

30.08.2019 Спільна виставка «Це Арт!?» м.Львів (Фест репаблік)

03.10.19 відзнака на конкурсі «Вірш+картина» (pol. Wierz+Obraz), Польща, м.Сопот

20.12.2019  персональна виставка “Відривання”

м.Львів, галерея «Музей ідей»

24.08.2020 спільна виставка «Антиципація+Імунітет» м.Луцьк, МСУМК

У Музеї Корсаків відкрили виставку урбаністичних картин

Вечір п’ятниці зібрав поціновувачів прекрасного у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків на відкриття мистецького проєкту Андрія Блудова під назвою «Соціополіс».

Про це пише «Таблоїд Волині».

Керівна партнерка МСУМКу Леся Корсак традиційно привітала гостей виставки та розповіла коротку біографію автора.

Отож український живописець Андрій Блудов народився 17 березня 1962 року в Уссурійську. У 1982 році закінчив Київський художньо-промисловий технікум, у 1990 – графічний факультет Київського державного художнього інституту.

У цьому ж році став членом Спілки художників України. Також закінчив аспірантуру та став викладачем живопису в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Мешкає та працює у Києві.

Персональні виставки Блудова проходили в Україні (від 1994), Москві (1994), Утрехті (1996, Ні­дерланди), Цюриху (1998, 2001, 2003), Бадені (1998, Швейцарія), Ґреноблі (2000, 2002, Франція) та інших містах.

Роботи Блудова знаходяться в музеях Києва, Сум, Хмельницького, а також у галереях та приватних колекціях в Україні, Швейцарії, Бельгії, США, Нідерландах, Австрії, Франції, Іспанії.

До Луцька митець привіз виставку «Соціополіс», в яку заклав теми урбаністики, переживань сучасного міста, глобалізації та людей в екранах гаджетів.

«Нарешті ці картини зібралися докупи, дякуючи гостинності Музею сучасного українського мистецтва Корсаків. Частина робіт приїхала з Китаю, частина – з приватних збірок, тому навіть я сьогодні почуваюся глядачем, розглядаючи власні роботи в такому просторі. Я щасливий, що можу показати цей проєкт, головною ідеєю якого є сучасне місто, його життя мовою живопису. Хотів вписати в роботи так зване «чорне дзеркало», якусь антиутопію життя, де люди існують в комп’ютерних програмах на моніторах. Для того, щоб рухатися далі, треба зупинитися і подивитися довкола. Сьогодні я це зробив», – розповів художник.

Мистецтвознавиця Зоя Навроцька висловила сподівання, що твори Андрія Блудова невдовзі з’являться і в постійній експозиції Музею.

«Це блискуча колекція творів, які спонукають до мислення, до роздумів, до уяви. Цікаві формати, яскраві кольори, неймовірні світи, ніби ти потрапив всередину кадру вистави або фантастичного кіно. Сподіваюся, це лише перша виставка автора в нашому Музеї», – поділилася пані Зоя.

Виставка традиційно триватиме місяць, а вже у жовтні відкривати творчий проєкт до Луцька приїде мистецьке подружжя з Ужгорода Віктор Мельничук та Беата Корн.

https://history.rayon.in.ua/news/299394-u-muzeyi-korsakiv-vidkrili-vistavku-urbanistichnih-kartin?fbclid=IwAR1oAYQzl8TMnbIu78W1WwdLWj3iHCfzXzhwYvEzCn_kr_qkKquPV0RzWVM

Третю літературну премію імені Івана Корсака здобув Юрій Винничук

У Луцьку втретє відбулася урочиста церемонія вручення літературної премії імені Івана Корсака. Премію видатного українського письменника та журналіста три роки тому спільно з видавництвом «Ярославів Вал» заснувала родина відомого українця.

У Музеї Сучасного Українського Мистецтва Корсаків 15 вересня зібралися лучани, поціновувачі творчості та митці, аби вшанувати пам’ять Івана Феодосійовича Корсака. Вручення премії присвятили до Дня народження видатного журналіста.

«Ми не можемо забути великого українця, великого патріота, великого письменника Івана Корсака, тому ця премія є і, я переконаний, що вона буде», – зазначив син письменника, очільник інвестиційної групи VolWest Group Віктор Корсак.

Нагородження відбулось за участі голови журі, відомого письменника, директора видавництва «Ярославів Вал» Михайла Слабошпицького, фундатора премії, доктора економічних наук Віктора Корсака, першого лауреату конкурсу – Петра Кралюка та інших високоповажних членів журі.

«Це подія масштабу не тільки Луцька чи Волині, це подія, яка має принципове значення в наш час якоїсь тотальної деморалізації, соціальної кризи, в час нарікань та скарг. Я знову і знову тішусь думкою від того, що родина Корсаків установила цю премію. Це найкраще що можна було зробити пам’яті Івана Феодосійовича Корсака», – зазначив Михайло Слабошпицький.

Цього року лауреатом премії став львівський письменник Юрій Винничук за історичні романи «Аптекар» та «Сестри крові». У романах описано історичні події 17 століття, що відбувалися у Львові.

У своїй роботі письменник користувався тогочасними історичними джерелами: листами, щоденниками та записками. Головна героїня – львів’янка, яка задля навчання в Падуанському медичному університеті змушена переодягатися у хлопця та жити тим життям.

У другій частині вона повертається до Львова, де працює та боронить місто від поляків. Юрій Винничук планує створити третю частину.

«Я змушений писати продовження. Впродовж того коли я писав роман, є одна з головних героїнь, яка закінчила Падуанський університет. Поки писав цей роман, я в неї закохався…Я почав її ревнувати і я не дав їй зійтися з жодним іншим героєм», – ділиться своїми почуттями автор.

Зі словами подяки виступили представники обласної та місцевої влади.

«Особливо хочу подякувати пану Юрію, тому ще це титанічна праця. Ця нагорода більш ніж заслужена, вона вистраждана. Вистраждана всім своїм життям, всім своїм талантом, всім що було покладено на ці хиткі терези.

Саме так працював Іван Корсак, почесний громадянин міста Луцька. І те, що сьогодні саме така літературна премія, – це продовження того величезного вкладу, який Іван Феодосійович вклав в наше місто, область, літературу.

Те що Ви, Віктор Іванович та ваша родина, продовжуєте цю справу, це свого роду синівський подвиг», – зазначив виконувач обов’язків міського голови Григорій Пустовіт.

На заході також були присутні родина Корсаків, київська поетеса Валентина Давиденко, близький друг Михайло Ватуляк, режисер Михайло Ткачук та інші. Окрім того, знавчиня творчості Леся Ковальчук підготувала цікаву доповідь про особливості прози Івана Корсака.

Завершення заходу ознаменувалося презентацією пісень на слова Івана Корсака у виконанні народної артистки України Світлани Мирводи. Відвідувачі змогли насолодитися такими композиціями як «Недоспівана пісня», «Літа» та «Місто моє».

Джерело: https://lutsk.rayon.in.ua/news/295804-vtrete-vruchili-literaturnu-premiiu-imeni-ivana-korsaka?fbclid=IwAR0QZOY8BolMCFY9hCISniyfA53DzcGrMc5D1Xv_F_tfP1-7GI6oi7j59sc

Перезавантаження: як змінився «Адреналін Сіті» під час пандемії

Культурно-розважальний центр «Адреналін Сіті», як і весь світ, тільки починає оговтуватися від жорстких карантинних заходів, що майже на пів року зачинили двері для відвідувачів.

Адже розважальна індустрія найбільше постраждала від коронавірусу і ніхто не береться давати прогнози, як вона «переродиться». Пандемія оголила всім усе: проблеми, переваги, нерви і дала час для переосмислення. У підсумку «Адреналін Сіті» вкотре у своїй історії змінюється.

Роздумами про те, як в умовах глобальної катастрофи «вижив» і «перероджується» один з найбільших КРЦ Західної України, поділилася його директорка Галина Шотік. Вона на власні очі бачила, як завод синтетичних шкір трансформувався у культурно-розважальний центр. Впродовж 45 років у її трудовій книжці – величезна кількість записів, але всі за однією адресою – Карбишева,1, куди 1975 року прийшла працювати технологом.

Інтерв’ю для Бізнес.Району з Галиною Шотік ми записували у нових локаціях Адреналін Сіті. Розпочинаємо з оновленого Музею науки і техніки, який запрацював у першу хвилю послаблення карантину наприкінці травня і став одним із перших, хто прийняв відвідувачів.

– Галино Миколаївно, що це за новий Музей?

Так. Назва нова – Музей науки і техніки. Створений він на базі Академії розвитку та пізнання «Робологікум» та єдиного на той момент Музею технічного прогресу. Крім того, ми доповнили колекцію і збільшили кількість кафедр, відтак з’явилися нові кафедри – правил дорожнього руху, механіки, робототехніки тощо. Цікавинками є експонати на медичній кафедрі, які дозволяють повправлятися як правильно надавати першу допомогу, штучне дихання.

А загалом, звідки взялася ця унікальна колекція техніки?

– У 2013 році виникла ідея створити Музей технічного прогресу і ми зібрали експонати десь за місяць! Все це була різноманітна техніка часів Радянського Союзу.

Де ми тільки не шукали експонати: самі їздили по селах Волині, давали оголошення в газеті й на радіо, що збираємо телефони, гучномовці, патефони, телевізори. Люди позносили за винагороду все, що тримали у гаражах, підвалах, на горищах.

От на компонування експозиції уже більше часу пішло. Згодом до зразків радянського виробництва ми вже брали і закордонні експонати, наприклад, є польські й німецькі, 1940-60-их років.

Ця колекція поповнюється і до сьогодні. Наприклад, недавно нам зателефонував чоловік з Ківерців, запитав, чи можна привезти до нас трохи техніки. Виявилося, що це півсотні екземплярів кіноапаратури, магнітофонів та іншого. Усе запаковане, нове і справне. Це обладнання збирав його закордонний родич, але як помер, рідні вирішили не просто позбутися експонатів, а передати їх у фонд нашого музей для майбутніх поколінь.

До слова, новий Музей функціонує на місці колишнього арт-кафе «Стоп-Кадр». Проте, ми не залишили заклад без фуд-кортів. Відтак, на місці картингу запрацювало SPAR-кафе – демократичний заклад харчування у форматі «бістро». А для поціновувачів високої кухні – сімейний ресторан «Вандервілль».

З Музею науки і техніки переходимо в Арт-хостел «Адреналін», тут за карантин встигли відкрити ще готель на 20 комфортних номерів та кафе «Портрет» у мистецькому стилі.

– Навіщо Адреналін Сіті ще й готель, коли є пристойний хостел на сотню осіб?

– Минулого року в березні ми відкрили хостел на 101 ліжко-місце: від двомісних до багатомісних номерів. Але у нас часто зупиняються гості, які прибувають на різноманітні культурні, спортивні чи ділові події і бажають взяти невеликий номер, тож їх завжди не вистачало.

Саме тому й виникла потреба створити ще й готель з комфортними номерами, які відповідають найвибагливішим постояльцям. Крім того, ми закрили ще одну нагальну потребу – харчування наших гостей. Тепер тут діє кафе «Портрет», де гості, не виходячи з приміщення готелю, можуть снідати, обідати і вечеряти.

А от хостел – хороший варіант для юнацьких і дитячих команд, які беруть участь у змаганнях на базі нашої СК «Арена Спорт».

Чи відновили спортивні заняття й змагання, адже в «Адреналін Сіті» найбільший критий майданчик для таких дійств?

– Поки що не можна проводити масштабні змагання: всеукраїнські чи європейські, які до пандемії бували майже щовихідних. Натомість частково відновилися спортивні тренування. Їх проводять з дотриманням усіх санітарних норм.

Проте вже у вересні «Арена Спорт» збере учасників змагань з флорболу, відтак, як кажуть куратори – орієнтовно повернеться половина від всього потоку відвідувачів.

З Арт-хостелу переміщаємося у сімейний ресторан «Вандервіль», який відкрили акурат за місяць до карантину, біля кінозалів.

Відвідувачів тут ще не багато, адже час скупий на прем’єри – стався глобальний перебій у кіновиробництві. Кіно-кафе перенесли в центральну частину закладу, щоб більше відвідувачів його бачило.

А там, де працювало кіно-кафе, тепер функціонує Бізнес-академія практичного менеджменту PMBA і розвиває тут конференц-сервіс.

– Галино Миколаївно, а що було на місці цього ресторану, коли ще завод працював?

– Саме тут функціонувала сауна! Пригадую, як ми запустили боулінг-клуб, Віктор Іванович Корсак (голова ради директорів VolWest Group – ред.) каже мені: «Миколаївно, скажіть, чи думали коли-небудь, що через 30 років будете на цьому місці грати у боулінг?» Кажу: «Повірте, ні».

Я коли йду сюди на роботу, дивлюся на ті заводи, що поряд в руїнах стоять, де нічого немає, то шкода. Це просто стоять гробниці. А тут таки вирує нове сучасне життя, і я щаслива від того, що у свій час доля мене сюди привела на роботу. 4 серпня виповнилося 45 років, як я тут працюю.

– А чому завод синтетичних шкір занепав?

– Це було єдине підприємство на весь Радянський Союз, яке виробляло продукцію для взуттєвої промисловості: картонні устілки, закаблуки і синтетичну шкіру. Перша продукція вийшла тут у 1973 році, й через два роки я сюди прийшла, зразу після інституту. Була і технологом, і начальником лабораторії.

Але коли у 1990-их на ринок вийшов Китай, то наша продукція стала неконкурентною. Продукція Китаю була значно дешевшою, хоча програвала в якості. Доводилося шукати виходи з такої ситуації.

– Як у цій історії з’явився VolWest?

– У 1999 році, коли в Україні розпочалася приватизація, то частину заводу викупили бізнесмени з Харкова, а в 2007 році продали молодій місцевій компанії VolWest. Ще років зо два працювали у взуттєвій індустрії і паралельно експериментували з іншими видами продукції. Чого тільки тут не робили! І сухі будівельні суміші, і ароматизатори харчові, і мийні засоби, і теплоізоляційний картон з використанням базальтового волокна.

Але якось виникла фантастична ідея створити тут розважальний центр. Відкриття було 8 серпня 2009 року з першим у місті картинг-центром. І закрутилося! Я тоді стала заступником директора.

«Я відпочиваю, значить я живу» – під таким девізом ось уже 11 років працює наш комплекс.

– Тобто, ви бачили усі етапи розвитку Адреналіну…

– Всі абсолютно. Від першого дня, від першого гвіздка забитого на картинг. Пам’ятаю, як ми малювали ті доріжки, як потім відкривали кінотеатр, СК «Арена Спорт»… Згодом з’явився боулінг та море інших розваг для всієї родини.

Сьогодні в нас унікальний джампінг-центр «Гравітація», де можна на батутах відірватися дорослим та підліткам, а для менших відвідувачів – Парк розваг «Кенгуру» з сухим басейном, скеледром, критий дворівневий мотузковий парк та автодром. Для найменших діток та батьків дитячий ігровий центр «Лімпопо» з оновленими атракціонами…

Новий потік ось уже другий рік генерує Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, який став новою туристичною фішкою Луцька. МСУМК – унікальне місце світового масштабу, аналогів якому з впевненістю можу сказати – немає в Україні. Тут зібрано понад 1000 арт-об’єктів 500 митців сучасності.

– Ви стільки років стежите за розвитком не тільки Адреналіну, а й взагалі бізнес-середовища Волині. Як ви можете оцінити цю коронакризу? Чи є вона найстрашнішою, що ви бачили у своїй кар’єрі?

– Певною мірою, так. Хоч і були такі моменти, що на заводі у період перебудови нам не платили зарплату, не було звідки. У 1990-ті теж непросто було. Але підприємство виживало користуючись з бартерної системи.

Ще складна криза була, коли люди масово по безвізу поїхали на роботу за кордон. Був такий місяць, за який 39 людей – ото був виклик! Тоді ми знайшли серед наших працівників тих, які зможут очолити певні напрямки. Забезпечили їм освіту у Бізнес-академії практичного менеджменту PMBA, тому що навчання є частиною корпоративної культури нашої компанії. Це дало можливість зберегти команду, завдяки якій ми пережили всі випробування, в тому числі й карантин.

– А як ви взагалі вижили під час карантину?

– Головним завданням було і лишається – зберегти людей. Спершу відправили людей в оплачувані й неоплачувані відпустки. Також деякі працівники відгукнулися на пропозицію зайнятості інтернет-магазину «Наш Край», який не справлявся з потоком замовлень.

Але реально від напруги і звільнень врятувались державною підтримкою, яку нашим працівникам ми допомогли отримати через Центр зайнятості. Ці гроші для працівників хоч невеликі, все ж стали суттєвою підтримкою для нашого колективу, а щоденну роботу «Адреналін Сіті» забезпечувала мінімальна кількість людей.

– Коли зі світом стався карантин, що ви тоді думали?

– Перші дні – було незрозуміло, що відбувається, можливо навіть серйозно не сприйняли. Коли ж кількість хворих стала стрімко зростати, і коли першу обіцяну дату виходу з карантину посунули, то стало зрозуміло – це надовго. І дуже страшно було, коли приходиш на роботу, а тут темно, порожньо, нікого і нічого.

– Яка у вас була потреба щодня приїздити на роботу?

– КРЦ «Адреналін Сіті» великий об’єкт, що його, як і прилеглу територію, потрібно утримувати в належному стані незалежно від зовнішніх обставин. Зараз ми освоюємо останню порожнечу цього гігантського приміщення, яке перетворюємо у сучасну чотириповерхову будівлю.

На День Незалежності там уже презентували міжнародний проект «Антиципація+Імунітет». Експозиція містить майже три сотні робіт 180-ти митців із семи країн світу: України, Росії, США, Німеччини, Індії, Австрії та Англії. Сам проєкт стартував у квітні, під час першого запровадження обмежувальних заходів у зв’язку з пандемією COVID-19.

Знаєте, коли почалися перші послаблення карантину і музейним установам дозволили працювати, дуже багато відвідувачів почали приходити на виставки у Музей сучасного українського мистецтва Корсаків. Помітно, як люди скучили за культурою, за живим спілкуванням і дуже приємно, що ми можемо додати у дозвілля лучан і гостей міста велику порцію високої культури.

Наталія ПАХАЙЧУК

Фото Ірини КАБАНОВОЇ

Джерело: https://business.rayon.in.ua/topics/6860-koronavirus-ogoliv-iak-zminivsia-adrenalin-siti-pid-chas-pandemiyi

У Луцьку відбудеться церемонія вручення літературної премії імені Івана Корсака

Літературну премію імені видатного українського письменника, журналіста, почесного громадянина Луцька та Каменя-Каширського  Івана Корсака вперше було започатковано 2018 року. Першим Лауреатом став письменник, публіцист, філософ, викладач університету, заслужений діяч науки і техніки України Петро Кралюк, другим – український письменник, прозаїк, поет, критик, есеїст Микола Суховецький з Одещини.

Цьогоріч, традиційно вже 15 вересня, церемонія вручення престижної літературної премії ім. Івана Корсака відбудеться вже втретє.

Захід розпочнеться о 14.00 у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків.

Нагородження відбудеться за участі голови журі, відомого письменника, директора видавництва «Ярославів Вал» Михайла Слабошпицького, фундатора премії, доктора економічних наук Віктора Корсака, журналіста, літературознавця, секретаря журі премії Сергія Козака, а також першого лауреата конкурсу – Петра Кралюка  та інших високоповажних членів журі конкурсу. До слова, усі наступні лауреати, згідно з положенням про вручення Премії автоматично стають членами журі.

Нагадаємо, що Літературну премію імені Івана Корсака 2018 року започаткувала родина письменника спільно з видавництвом «Ярославів Вал» задля розвитку історичного роману та увіковічення пам’яті Івана Корсака.

Вручення премії відбуватиметься щороку до Дня народження письменника 15 вересня.

Згідно з положенням про Літературну премію ім. Івана Корсака, твір, представлений до участі на здобуття нагороди, обов’язково має бути присвячений історії України, написаний українською мовою на високому художньому рівні та мати великий читацький розголос.

Лауреата визначає журі шляхом таємного голосування. Він отримує диплом, медаль, а також грошову винагороду в сумі 50 000 гривень.

Запрошуємо журналістів, письменників, літературознавців,  представників влади та активну громадськість міста до участі у заході.

Вхід вільний (маска+дистанція)

Програма заходу:

  1. Вручення премії
  2. Презентація 2-ох томів із багатотомника Івана Корсака: «Отаман Чайка. Немиричів ключ» та «Таємниця святого Арсенія. Мисливці за маревом».
  3. Презентація пісень на слова Івана Корсака у виконанні народної артистки України Світлани Мирводи.

Наприкінці серпня відкрилось три магазини мережі SPAR

Наприкінці серпня відбулось відкриття трьох магазинів SPAR: у Івано-Франківській (смт. Перегінське), Волинській (м. Луцьк) та у Житомирській (м. Андрушівка) областях. Нові торговельні заклади працюють на умовах франчайзингу.

У смт. Перегінське магазин знаходиться за адресою  вул. Базарна,62. Його площа становить 227 м кв, працює 3-и каси, є відділи м’яса, власної випічки, кулінарії та зона Food to Go.

У м. Луцьк SPAR розташований за адресою Київський м-н,7, площа 115 м кв, а для обслуговування покупців працює 2-і каси та є відділ Food-to-Go.

У м. Андрушівка  теж розпочав роботу SPAR Express. Адреса магазину вул. Зозулинського, 20-А, площа 85 м кв, у закладі працює 2-і каси, є відділ власної випічки та зона Food-to-Go.

Сьогодні SPAR – одна з найбільших у світі мереж супермаркетів та гіпермаркетів, що складається з понад 13 000 магазинів, які діють у 50 країнах світу.

В Україні мережа розвивається за системою франчайзингу та пропонує 4 торгових формати: SPAR Express (магазини біля дому торговою площею до 200 кв.м), SPAR (супермаркети 200-800 кв.м), EUROSPAR (супермаркети 800-3000 кв.м), INTERSPAR (гіпермаркети більше 3000 кв.м). Ключові цінності SPAR для покупців – це широкий асортимент якісних і свіжих товарів, європейські стандарти обслуговування, індивідуальний підхід до кожного клієнта, комфорт і затишок в кожному магазині.

Медичний «клондайк», або чому потрібно інвестувати в медицину

Інвестиційна компанія Volwest Group має намір створити у Луцьку медичний кластер, який буде включати, акселератор, бізнес-інкубатор, навчальні та медичні заклади, наукові інституції.

Кандидат медичних наук, доктор економічних наук, голова Ради директорів VolWest Group Віктор Корсак під час другого онлайн-форуму «Програма медичних гарантій: три місяці» розповів, чому вирішили інвестувати у медицину та як планують працювати на цьому ринку.

Виступ Віктора Корсака публікуємо повністю:

«Медичний ринок досить великий, він – швидкорослий, а тому й цікавий для інвесторів. Якщо у 2015 році приватна медицина становила лише 12,4%, то у 2018 цей показник зріс до 14,3%. Нині ж приватний медичний ринок коливається в межах 15-16%.

За моїми підрахунками, концентрація медичного ринку становить менше ніж 1%. Насправді – це смішна конкуренція, а тому такі ринки є надзвичайно цікаві. Крім того, привабливі бар’єри входу. В Україні це приблизно 1000 – 2500 доларів на квадратний метр, в той час, як у США ця сума становить 10 – 12 тисяч доларів. Натомість прибутковість становить 10-12%. То коли заходити на цей ринок, як не зараз?

Аби мати конкурентні переваги, ми проаналізували, що відбувається із факторами, які впливають на розвиток медицини, формування медичного ринку.

Із соціально-демографічних факторів ми виділили наступні: збільшення частки міленіалів у продажах – це надзвичайно важливо, адже до 2025 року вони складатимуть 75% робочої сили у всьому світі. Такі люди досить специфічні, для них важливіший досвід, аніж матеріальні здобутки.

Другий фактор – старіння населення: тут потрібно буде робити певні акценти на геронтологію. Здорожчання робочої сили призводить до автоматизації. І якщо взяти американський досвід, то автоматизація в ритейлі призведе до скорочення 30 мільйонів людей. Подібний процес буде відбуватися й у медичній галузі.

Ще один цікавий тренд, який обов’язково буде реалізований у медицині: спільна економіка і корпоративно-соціальна відповідальність.

Економіко-психологічні фактори

Тут треба враховувати те, що споживач добре поінформований, а маркетинг відбувається через лідерів думок. Споживачі хочуть отримувати послуги 24/7. Мультиформатність та інтегрованість – про це взагалі чомусь ніхто не говорить, але це вже відбулося у всіх галузах. Тобто сьогодні одного онлайну чи офлайну не достатньо – має бути й одне, й інше.

З іншого боку, будуть нові формати самих медичних установ, не такі як зараз. Пророкують, що це буде щось інше: медики поєднуватимуть різні послуги, незвичні для нас, і задовольнятимуть більше споживачів.

Зміниться погляд на бізнес. Тобто, буде не головне, чим ми займаємося, а кого ми лікуємо, скільки в нас пацієнтів. Азія в плані медичних технологій «перескочила» всіх, думаю, що Україна зробить те саме. Ми не йтимемо тим шляхом, яким йшли всі інші, ми робитимемо це значно швидше.

Внутрішньогалузеві фактори

Медична реформа – фантастична річ, яка все змінила, саме тому нас і зацікавив цей бізнес. COVID-19 стимулюватиме розвиток телемедицини. Диджиталізація, мобільні додатки, штучний інтелект – те, що стимулюватиме розвиток медицини.

Медичний туризм – цікавий аспект, тому що він вже співмірний по обігу зі звичайним туризмом. Персоналізована медицина, доктоботи – в США ними завантажені всі протоколи, які з ймовірністю на 98% ставлять діагнози, що в результаті приведе до зменшення кількості лікарів. Робототехніка – з однієї сторони допомагатиме хірургам, з іншого – забиратиме в них робочі місця.

Пацієнти стали активними учасниками лікування, і з цим ми вже зіштовхнулися. Googl планує на цьому заробляти, а Amazon вже заробляє! Його працівники доставляють персоналізовані ліки.

З огляду на все це, коротко розповім про те, хто ж виживе на цьому ринку і хто досягне успіху. Переможе той, хто матиме конкурентні переваги!

Тобто, щоб зайти на медичний ринок, повинні бути, так би мовити, вхідний квиток: приміщення, кваліфікованих лікарів… Це мінімум.

Крім цього, треба мати унікальні речі. Конкурентні переваги, для яких характерна висока цінність, повинні важко копіюватися – без цього вижити буде дуже складно, це безперспективно.

Щоб створити унікальний продукт, треба зрозуміти, що вже сьогодні не треба нашому пацієнту, аби не розпорошуватися на зайві послуги. Зменшити те, що не важливе, підвищити те, що важливе, і створити щось нове, що ще ніхто не створив. Тоді ми й матимемо конкурентну перевагу.

Напрямки, в яких ми рухатимемося: найперше – це стати лідером на ринку. Існує так звана теорія трьох: будь-який ринок оптимальний, якщо на ньому є три лідери. Поки що в нас виражених лідерів немає. Є лише один, і той далекий до монополізації. Онлайн-офлайн, що я вже говорив, тобто різні формати медичних закладів: унікальні послуги, унікальна діяльність і корпоративна соціальна відповідальність. Без цього буде важко.

Окремо хотів би зупинитися на стратегії за характером поведінки ринку. Можна використовувати стратегію першопрохідця.

Щодо кластера, то використовуватимемо стратегію першопрохідця. Ризиків більше, але ми матимемо унікальний імідж, репутацію, не матимемо лояльних людей, захоплюватимемо вільний простір. Щодо стратегії послідовника, тут рухатимемося, враховуючи помилки тих, хто вже зайшов на цей ринок.

Що ж стосується того, як себе поводити у галузях, в залежності від темпів їх зростання. Треба постаратися захопити лідерство, збільшити кількість унікальних властивостей. Важливо створити стратегічний союз із постачальником, іти на злиття з компаніями, які мають доповнювальні технології.

Слід реалізовувати переваги першопрохідця, захоплювати нові сегменти, нові географічні райони. Варто допомогти пацієнту отримати послугу перший раз. Дуже важливо боротися за впізнаваність торгової марки, поступово знижувати ціни для залучення нових сегментів ринку.

Висновки

Найперше – медицина цікава для інвестування. Для успішної реалізації проєктів у цьому секторі необхідно мати конкурентні переваги. Стратегія послідовника є оптимальною, вона є менш ризикованою і більш ефективною. Для швидкої експансії необхідно кооперуватися, нарощувати унікальність та формувати бренд».

https://business.rayon.in.ua/topics/6791-medichnii-klondaik-abo-chomu-potribno-investuvati-v-meditsinu

300 робіт, 180 митців, 6 країн: у Луцьку відкрили величезну «виставку-хромосому»

Цього літа Музей сучасного українського мистецтва Корсаків продовжує дивувати не лише тих відвідувачів, які завітали до нього вперше, але й свою постійну аудиторію. Тільки трохи стихли емоції від проєкту «(de)Термінація», в рамках якого величезний ангар транспортно-відвантажувального відділу колишнього заводу став мистецьким простором, як тут вже відкривають нову урбан-залу площею 1100 квадратних метрів!

Гуляючи звичною експозицією на другому поверсі Музею, підходячи до улюблених робіт, ніколи не можеш бути впевненим, що десь за дверима не ховається ще одна нова виставкова локація. Так було і цього разу!

Ті самі двері у незвідану величезну залу примостилися поряд із сакрально-символічною роботою Володимира Бахтова «Народження».

У другу річницю відкриття Музею в новій локації презентували проєкт «Антиципація + Імунітет»: понад 300 робіт, які 180 митців із 6-ти країн світу творили під час карантину! Митці, які живуть в Україні, Росії, Німеччині, Індії, Австрії та Англії протягом першого запровадження заходів у зв’язку з пандемією коронавірусу втілювали страхи та сподівання у творчі роботи.

Антиципація – означає передчуття, отож ініціатори артпроєкту прагнули показати митців як персоналій із пророчими якостями. А ще – зрозуміти, що відчувають і передчувають під час пандемії люди, які більш чутливо сприймають світ та себе в ньому.

«День незалежності України – саме час проговорити про культуру, яка насправді є незалежністю. Вона і є держава. Вона і є нація», – розпочала відкриття виставки мистецтвознавиця Зоя Навроцька.

Відтак ініціатор проєкту, фундатор МСУМК Віктор Корсак розповів про ідею та особливе втілення експозиції:

«Слава Україні! Зі святом! Починаючи цей проєкт, ми хотіли, щоб кожен митець міг виразити себе, коли тиснуть не лише політичні, економічні, технологічні, але й біологічні фактори. На мій подив, роботи не є депресивними, не є пройняті проблемами. Переважно митці налаштовані оптимістично, а це означає, що все в нас буде добре!

Експозицію ми збудували таким чином: якщо на неї подивитися зверху, можна побачити форму хромосоми. Тобто ми переконані, що культура – це генетичний код нації, а мистецтво має напрямки так само, як хромосома – гени. Кожен ген виконує в організмі певні функції, так само і кожний з напрямків впливає на нас по-різному».

Також пан Віктор розповів, що рушійною силою еволюції вважаються біологічні мутації, в процесі природного добору шкідливі мутагени видаляються з генофонду, так само і в мистецтві: є «шкідливі» пошуки, які його стримують, є «нейтральні», які ні на що не впливають, а є «сприятливі», які започатковують нові напрями, течії та стають відправними точками розвитку.

«Щиро тішуся, що вас сьогодні так багато! Вітаю вас із Днем незалежності, вітаю із другою річницею нашого Музею! Як виявилося, за ці 2 роки МСУМК відвідали понад 50 тисяч людей. Ми робили масштабні виставки, мистецькі проєкти… Я вважаю, що Музей змінив життя Луцька, Волині, України, змінив думку іноземців про нас. Створення таких майданчиків необхідне, щоб наші митці мали де себе зафіксувати і проявити в часі і просторі. Як сказав Віктор, мистецтво – духовний код нації, а я додам: митці – це провізори, які видають нам лікувальні таблетки своїх робіт. Це міжнародна виставка, до якої залучили українців, які мешкають в Росії, а також митців із Німеччини, Індії, Англії та Австрії. Створено також інтернет-майданчик «Антиципація», в рамках якого митці різних країн можуть ділитися роботами, емоціями та разом переживати цей непростий досвід», – поділилася керівна партнерка Музею Леся Корсак.

До вітальних слів долучилася також куратора проєкту Катерина Михайлюк, а співкураторка Юлія Степанок провела мініекскурсію одинадцятьма напрямками, на які символічно розділили ці 300 робіт.

Найперше, звісно, вражає кількість кольорів довкола, їх не можливо чітко розділити та виокремити щось одне. Згодом в око впадає надзвичайна добірка фактур: полотно, дерево, високі «хребти» олійних фарб, пластик, гіпс, папір, картон, нитки тощо. Навіть яскравий килим, із тих, які ви точно могли бачити у своїх бабусь чи дідусів. Словом, тактильність виставки вражає!

Під час відкриття проєкту відбувся також перформанс Ярини Шумської.

Ще однією «родзинкою» форми експозиції є безліч можливостей в ній загубитися. Так-так, саме «родзинкою», адже за один раз пройтися і хоча б просто оглянути роботи нереально. Що вже казати про те, аби кожній приділити час та ввімкнути певні рефлексії.

З досвіду радимо пройти усі мінізали виставки хоча б 7 разів, тим паче що часу вдосталь – проєкт триватиме майже 2 місяці і завершиться 15 жовтня.

Текст і фото: Юлія ДЗЬОБИК

https://volyn.tabloyid.com/art/300-robit-180-mittsiv-6-krayin-u-lutsku-vidkrili-velicheznu-vistavku-hromosomu

« of 2 »

З ШАГом в школу: хто і навіщо відкрив новий приватний навчальний заклад

У портфелі бізнесів VolWest Group зараз одним із найуспішніших напрямків є освітній. Він представлений Бізнес-академією практичного менеджменту PMBA та Комп’ютерною Академією ШАГ. А віднедавна з’явилася ще й ліцензована загальноосвітня школа з поглибленим вивченням IT та іноземних мов IT STEP SCHOOL.

До кожної із цих структур причетна одна керівниця – Інна Кондратюк, яка свою кар’єру у VolWestі розпочинала з позиції головного HR. У PMBA естафету давно перехопила нова директорка Тетяна Репницька і саме з нею асоціюється цей бренд.

Читайте також: «Якісне навчання завжди матиме попит», – Тетяна Репницька

А от то успіх ШАГу в Луцьку – результат праці Інни Анатоліївни та її команди, з якою вони запускають стартап – приватну загальноосвітню школу для 5-11 класів.

– Пані Інно, скажіть, будь ласка, чим є сьогодні ШАГ у Луцьку?

– Філіал Комп’ютерної Академії ШАГ у місті Луцьк – це один із 89 філіалів Міжнародного IT освітнього закладу, представленого у 20 країнах світу, лідера на ринку IT-освіти України та інших держав: Казахстан, Білорусь, Азейбарджан, Швейцарія, тощо.

Це – єдиний освітній український бренд, впізнаний закордоном. Наш філіал у Луцьку, а також філіали у містах: Житомир, Хмельницький, Чернівці, Черкаси, Ужгород, це партнерські проєкти ШАГ–VolWest Group з 2013 року. Така партнерська взаємодія забезпечує синергію у бізнесі, а також результативно впливає на розвиток IT-освіти і у нашому місті і за його межами.

Оскільки ми є частиною великої міжнародної компанії, то витримуємо усі стандарти якості знань та підходів у навчанні. Впродовж навчання в ШАГ, наші студенти отримують повноцінну комп’ютерну освіту і Диплом ШАГ за однією із трьох спеціальностей: програміст, спеціаліст із кібербезпеки, комп’ютерний дизайнер. Крім Диплома ШАГ наші студенти отримують сертифікати від компаній Microsoft, Cisco, Autodesk, оскільки ми є партнерами цих світових лідерів в галузі IT-технологій. Тому, усі тенденції, підходи, знання у нас є найсучасніші.

– Поясніть, будь ласка, як влаштована мережа. Що означає «партнерський проєкт»?

– У засновника бренду ШАГ є декілька схем взаємодії. Я б виділила дві основні. Перша: власні філіали, де компанія повністю займається управлінням, організацією і контролем. Друга: партнерські філіали, які беруть на себе зобов‘язання просувати, розвивати бренд. У такому разі всі методики, підходи в роботі, чек-листи по кожному основному процесу – спільні для усіх без винятку філіалів, а вже управління персоналом, фінанси, ведення господарської діяльності – відповідальність партнерів.

У VolWest Group в партнерстві з Дмитром Корчевським, крім Луцька, працюють ще філіали у Житомирі, Хмельницькому, Чернівцях, Черкасах і Ужгороді.

– А яким чином ви обираєте місто, аби запустити там філію, на що ви звертаєте увагу?

– Ми заходимо тільки у ті міста і обласні центри, де чітко розуміємо, що ШАГ буде успішним, що ми не тільки відкриємо офіс, але й матимемо розвиток компанії. Для цього ціла команда проводить детальний аналіз ринку в галузі освіти і у сфері IT. Ми враховуємо кількість освітніх закладів загалом, кількість студентів у місті.

Потім аналізуємо весь ринок IT-послуг: що має попит, яких студентів треба готувати. З’ясували вже певну закономірність: чим більше студентів у обласному центрі, тим більше студентів ІТ, чим більше студентів у ІТ, тим більше студентів буде у ШАГу.

– Що відбувається зараз на ринку IT-послуг у Луцьку, за вашими спостереженнями?

– Ринок IT є світовим, глобальним, а його особливість полягає у тому, що дуже багато послуг надають по аутсорсингу. Незалежно, де ти знаходишся: в Камбоджі, в Сіднеї чи у Луцьку. Цінують якість самих послуг. І, бувши в Україні, ти можеш виконувати замовлення для світових ІТ-компаній.

Дуже важко сказати, що відбувається на ринку IT саме Луцька, через те, що ми частинка глобальної сфери IT. Але можу сказати однозначно, що після того, як ми в Луцьку відкрили ШАГ, дуже багато наших випускників створили свої ІТ-компанії. Але навіть ті, що не створили, однозначно надають послуги по ІТ-аутсорсингу і часто не у межах України.

Цінним є те, що розвиток IT-галузі у нашому місті активізувався з відкриттям Комп‘ютерної Академії ШАГ, ми запустили механізм розвитку IT-сфери у Луцьку. На сьогодні наші студенти працюють у дуже відомих IT-компаніях світу.

Читайте також: «Медіа – це насамперед бізнес», – директор CID Media Group Ігор Денисевич. ІНТЕРВ’Ю

– Розкажіть, будь ласка, про ваших викладачів.

– 90% викладачів – ті, з якими ми відкрили ШАГ. Все дуже просто для мене, бо я є вихідцем із НRів і застосували для підбору персоналу перевірені методи. Ми шукали фахівців з високим рівнем знань в IT, вміння передати досвід і готовність засвоїти інструменти, які ми пропонуємо, які себе виправдали в часі.

Претенденти скидали резюме, я отримувала, аналізувала, потім проводила співбесіди, запрошувала провести відкриті уроки і далі ті люди, що пройшли усі етапи відбору, з нами залишилися. Серед них, зовсім небагато – це 10-15%, викладачів вузів. Все-таки, є ось цей розрив життя і знань в сучасній державній освіті і викладачі, на жаль, теоретики. Нам були потрібні практики.

Тих 10-15%, що пройшли співбесіду, тобто показали відповідний рівень знань і були допущені до наших стандартів, ми вчили педагогічної майстерності й особливостям роботи саме в ШАГ. Бо у нас взагалі інший підхід, ніж в державних вишах.

А більшість людей – це IT-шники, які самі виконували певні роботи. Вони теж пройшли у першу чергу, технічну співбесіду, тобто показали високий рівень знань. Далі ми допомагали їм ставати викладачами. Таких більшість.

Приємно, що серед викладачів вишів, які мали високий рівень знань, які сьогодні з нами, вони за 2-3 роки стали самі IT-шниками-практиками. У нас неможливо працювати, якщо ти не рухаєшся з ринком в ногу, адже треба бути авторитетом для студентів. Вони ж очікують, що викладач буде не тільки знати, а й продемонструє перспективи розвитку.

Читайте також: «Гроші – це єдина мова, яку розуміють будівельники», – Анатолій Рабочаускас. #НЕЗЕЛЕНІ

– Напевно, коли стався карантин, для ШАГу це не була проблема. Чи справді адаптація до нових умов для вас була простою, як може здатися, на перший погляд?

– Коли стався карантин, для усіх нас і для ШАГ у тому числі це був певний шок. Компанія активна, в Луцьку вже одночасно навчається близько тисячі студентів. Ми задумалися як зробити так, щоб навчання продовжилося і якість не страждала. Але, оскільки ми, все-таки, IT-освітня компанія, то, мабуть, ми найбільш були готовими до того, щоб налагодити навчання в онлайн-режимі та зберегти якість.

Тож буквально за 3-5 днів усіх студентів приєднали до груп, які ми організовували онлайн. Усі викладачі пройшли навчання – на якій платформі робити, як це робити з новими чек-листами. Ми впоралися повністю і рівень втрат студентів був не більшим, ніж він є у звичайний час. Це є фактом того, що ми втримали студентів.

Велика вдячність викладачам, через те, що дуже важко вести пари (деякі з них мають по сто чи більше пар на місяць) в онлайн-режимі, говорити в камеру, тримати зв‘язок зі студентами, переконуватися, що вони ці знання засвоїли.

Читайте також: Не криза, а стрес-тест: чого можна повчитися у «Нашого Краю», щоб вижити в пандемії

– Розкажіть, будь ласка, ще про IT STEP SCHOOL, яку ви запускаєте?

– IT STEP SCHOOL – це продукт Комп’ютерної Академії ШАГ, але зовсім новий – загальноосвітня ліцензована школа, яка повністю виконує державний стандарт і програму Міністерства освіти України та по закінченню видає своїм учням атестат про повну загальну середню освіту державного зразка. Ми відрізняємось сучасними підходами та інструментами.

Оскільки Академія ШАГ на ринку IT-освітніх послуг уже 20 років, то кому ж, як не нам, розуміти, як використовувати сьогодні ІТ як ефективний інструмент у навчальному процесі. Розуміємо, що сучасний світ без ІТ – нікуди, батьки сьогодні конкурують з IT за увагу своїх дітей. Ми хочемо зробити так, щоб ІТ було корисним і служило на розвиток дітей, на їхні перспективи, досягнення, так, щоб ІТ допомогло дітям засвоїти ту базу знань, яку сьогодні пропонує загальноосвітня школа.

Батьки, у нас не має домашок! Ми це взяли на себе! Вдома ви зможете зі своєю дитиною просто проводити цікаво час і не витрачати свій ресурс на домашні завдання. Вам не треба буде тепер наймати репетиторів – у нас в школі індивідуальні заняття для ваших дітей. Ми перевели IT з конкурента на союзника – ваші діти так в школі напрацюються з ІТ, що потреби сидіти у гаджетах у них вдома вже не буде, тощо

IT STEP SCHOOL в Україні працює уже другий рік у Львові, Києві. Цього року це ще 8 міст України: Луцьк, Рівне, Дніпро, Харків, Кривий Ріг, Полтава, Запоріжжя, Одеса. Я була вперше дуже вражена уроками, підходами, зрозуміла, що це буде актуально скрізь в Україні. Львів і Київ запускалися, тільки відкрили школу у серпні й до вересня вони набрали повні класи дітей.

– Які особливості IT STEP SCHOOL ви запозичили?

– Ми як мережа поки що українських шкіл працюємо за єдиними підходами для усіх, незважаючи в якому це місті. У кожному класі, окрім викладача предмета, буде куратор, який буде завжди поруч із дітьми, дивитися чим вони займаються, допомагати їм. Працюватиме у школі й штатний психолог.

Та головне, що ми підготували – це інтегровані уроки. Наприклад, під час уроку математики вчитель спілкується англійською мовою. Або на уроці фізики дитина конструює робота і програмує його. Під час такої діяльності отримані знання показують дітям зв’язок із життям і не зникають та набагато більше цінуються.

– Тобто буде акцент на практичності?

– На мою думку, в загальноосвітній школі існує дві проблеми. Перша: діти не хочуть іти до школи, але вони не кажуть, що не хочуть вчитися. Тобто, треба зробити так, щоб викликати бажання у дітей ходити до школи. Друге: непрактичність знань. Наше завдання – зробити так, щоб навчання мало практичний характер, щоб потім ці знання діти могли використати в житті.

Ціль IT STEP SCHOOL – дати дитині базу практичних знань та інструментів, щоб вона потім у житті стала реалізованою і щасливою: певний рівень кар‘єрного розвитку, можливості жити в глобальному світі, спілкуватися з усім світом. Тобто, все те, що робить людину успішною.

– Скажіть, будь ласка, чи не здається вам ринок приватних шкіл у Луцьку перенасиченим?

– Я б так не сказала. Навпаки, у нас його практично не має. Ті, що відкриваються, то початкові класи і дитячі садочки. Ми старуємо з навчанням у 5-11-х класах. Але навіть, якби було декілька таких приватних шкіл, як ми, це дуже мала кількість. У Києві дуже багато приватних шкіл і кожна займає свою нішу.

– Якою ж буде ваша ніша?

– Унікальність наша – інтеграція сучасних шкільних дисциплін з ІТ . У нас не буде зошитів, книжок. Кожна дитина отримає планшет, у який вже будуть завантажені усі книги, програми, необхідні тести. Планшет замінює підручники.

Ми закуповуємо VR-окуляри і завантажуємо туди усі цікаві наукові фільми, які дають можливість не тільки побачити. VR-окуляри дають можливість взаємодіяти. Дитина зможе зрозуміти будову людського тіла чи побачити Сонячну систему, або побувати у давніших епохах.

Якщо це людський організм, ти можеш проникнути у кожен орган, подивитися, як циркулює кров по судинах. Ми даємо доступ до світового контенту, який виготовили професіонали. Дитина в ході такої комунікації з ІТ робить свої висновки, потім пише есе, потім відбувається практична діяльність, батли, тренінги і взаємодія із бізнесом.

– Це означає, що діти отримають якісь бізнес-навички?

– На всесвітньому форумі у Давосі визначили, що у майбутньому визначальними будуть не професійні, а м‘які навичи – soft skills. Це – вміння комунікувати з людьми, критичне мислення, емоційний інтелект, гнучкість мислення, вміння керувати і відстоювати свою точку зору. І сьогодні цього не вчить жодна школа.

Ми будемо дітей водити у компанії і знайомити з успішними людьми, які мають чим поділитися. Адже діти, розвиваючись, засвоюють сценарії поведінки. Ми будемо надавати можливість знайомитись із сценаріями успішних людей.

– Як ви підбирали педагогів?

– За літні місяці ми поспілкувалися із двома сотнями молодих педагогів і частину з них (до 80 вчителів) ми під’єднали до нашого навчального ресурсу. Вони демонстрували свої відеоуроки, ми бачили їхні кейси, і вони пройшли на наступний етап і та частина показала нам свої відкриті уроки вже по нових підходах, такі, як ми хочемо. Тож зараз у нас штат укомплектований.

– Як ви оцінюєте рівень фахівців, які працюють в освітній сфері Луцька?

– Знаєте, дуже якісний ринок педагогічних послуг у Луцьку. Але при тих умовах і підходах, які є в нас, більша кількість людей, майже 90%, це дуже молоді люди і серед них багато тих, які просто закінчили ВНЗ і ще не були у школі.

– Ви шукаєте виключно молодих фахівців?

– Ні в якому разі ми не звужуємо собі межі. Ми ж не знаємо, де є наші вчителі. Ми кинули клич усім, усіх запросили, з усіма спілкувалися. Так, як я розповідала про стереотипи поведінки дітей, як ми засвоюємо стереотипи чиєїсь поведінки, так само, мабуть, усі ми, приходячи на роботу, засвоюємо стереотипи поведінки у колективі.

І державна школа на сьогодні має дуже багато стереотипів комунікації, поведінки колишнього, пострадянського. Навіть дуже талановиті мусять прийняти ті рамки і закони, які діють у школі. Ось ті, що закінчили університет і ще не дійшли до школи, вони тих стереотипів не мають, з ними легше, вони себе не заангажовують, а дуже часто урок ведуть від душі. Вони ж не знають, як має там бути «правильно», хоча це вже давно не правильно.

– Та чи є у Луцьку багато сімей, охочих відправити дитину у приватну школу?

– Оскільки це приватна школа, це платні послуги. Для того, щоб людям прийняти рішення, чому ми, треба певний час. Адже це не тільки суттєві витрати, це ще й експеримент. І я розумію сумніви батьків, адже вони довіряють нам найдорожче. Тому ми проводимо багато співбесід: зі мною, з менеджерами. Але я не сумніваюся ні в собі, ні в колективі, ні в тому, що це перспектива.

Це ж проблема не тільки України, це проблема світова. Усі школи світу ставлять одне й те саме питання — яку роль, яку функцію має виконувати школа в житті дитини. І всі сходяться на тому, що треба дитину готувати до майбутнього, аби вона не боялася бути щасливою, успішною, реалізованою.

– Скільки коштуватиме навчання?

– У нас є різні форми оплати. Якщо це навчання однією сумою за рік, то це 8 500 гривень на місяць. Якщо це помісячне навчання, то це 10 700 на місяць, ціна вища, якщо платити щомісячно.

– Може бути такий варіант, що дитина прийшла, місяць повчилася, повернулася у свою звичайну школу, чи це, якщо вже прийшли, мусять відучитися?

– Ніхто нікого у клітку не садить. Але я навіть не розумію, чому так має статися. З досвіду IT STEP SCHOOL у Львові та у Києві протягом року ніхто не пішов. Ще й цінність нашої школи у тому, що ми виконуємо загальноосвітній стандарт. Це не так, як у ШАГ, що ми набрали набір, запустили, і ти чекай пів року, поки наступні групи будуть. Дитина може приєднатися протягом навчального року у будь-який час, перейти зі школи будь-якого місяця.

Читайте також: Що таке приватні школи і для чого вони дітям

– Інно Анатоліївно, ви згадували, що прийшли керувати бізнесом зі сфери НR. Вам допоміг цей фах, коли опинилися на чолі бізнесу?

– У бізнесі є чотири основних процеси: маркетинг, фінанси, персонал та інновації. Я мала дуже хороший і глибокий досвід управління персоналом.
Мені доводилося формувати команди топменеджменту і середньої ланки управління.

П‘ять років перед VolWest Group я пропрацювала в «Континіумі». Тому добре знаю, що в бізнесі не можна бути ефективним, якщо не розумієш, як відбувається обмін процесами і взаємодія людей у бізнесі. Занурення у бізнес мені дало це знання, як воно відбувається. Це стало поштовхом до того, що у мене виникло спочатку просто бажання самій порулити бізнесом.

Коли ж стала керівником Комп‘ютерної Академії ШАГ, я зрозуміла, що бізнес – це повноцінне життя, це певна країна з цікавим життям і своїми законами. Я можу сказати чому ШАГ, як такий, стався. Через те, що я була до цього готова психологічно, знаннями, хоча у мене немає диплома про вищу освіту фінансиста, економіста, маркетолога. Я за фахом педагог і психолог, педагогом я, хоча не працювала, а ось психологом організаційним досвід хороший набула.

– До речі, про корпоративну культуру. У вас є аж дві нагороди «Star manager», яку в компанії VolWest Group отримує найкращий Топменеджер за підсумками року. Як вам це вдалося?

– Коли дивлюся на нагороди, мені дуже приємно. Це визнання мого успіху командою, колективом всієї корпорації. Але цінність їх не тільки в цьому. Насправді я прожила дуже цікаве, успішне життя.

Читайте також: Зірка року: волинська бізнес-леді отримала іменне світило у небі

І робота у моєму особистому житті переважає, бо це вже стало дуже особисте. Переконана, що треба завжди бути чесною із собою, розуміти себе. Коли я сама себе питала, для чого це треба, то зрозуміла, що не для статусу. Мені треба було зробити щось краще для людей і для своїх дітей. Тож і через материнський інстинкт стався ШАГ у такому вигляді, як є зараз.

Наприклад, коли моя донька вчилася в університеті на дизайні, я саме займалася запуском ШАГу. Тоді я зрозуміла, що вона не знає жодної дизайнерської програми, і була просто у дикому шоці від того, яких спеціалістів випускають наші вузи. І ще це стало поштовхом до того, щоб давати людям таку освіту, яка потім мала б у житті застосування.

Зараз у нас є програма «Перший крок» для дітей 7-8 років і вона дуже успішна. Так збіглося, що в мене підростає внук, йому 7 років, і він теж каже, що хоче в мене вчитися. І я почала цікавитися, яку можна зробити програму, щоб було цікаво молодшим діткам.

Зараз дивлюся на шкільний процес і я поставила собі питання, як зробити так, щоб дітям хотілося ходити до школи, щоб їм було цікаво, щоб їм було корисно. І настільки особисті бажання переплелися з тим, що це треба не тільки моїм дітям, але дітям у Луцьку, в Україні.

Наталія ПАХАЙЧУК

Фото Ірини КАБАНОВОЇ

https://business.rayon.in.ua/topics/6762-z-shagom-v-shkolu-hto-i-navishcho-vidkriv-novii-privatnii-navchalnii-zaklad?fbclid=IwAR0Ksr97sHjkpGX6FuD4KAkXvwbMD4wohO-INpRiN2ZBAG_ZmJ9nvVy1KS4

У День Незалежності Музей Корсаків презентує міжнародний проєкт «Антиципація + Імунітет»

  • Чому думки про прийдешнє змінюють теперішнє та визначають майбутнє?
  • Чому люди, причетні до мистецтва, зазвичай  мають пророчі  якості і можуть змінити майбутнє?
  • Чому мистецтво лікує та формує як біологічний, так і духовний імунітет?

Відповіді на ці питання частково може отримати кожен, хто відвідає арт-проєкт «Антиципація + Імунітет», презентація якого відбудеться у День Незалежності, 24 серпня, у новій виставковій локації Музею сучасного українського мистецтва Корсаків – «Урбан-залі», площею 1100 м2. Початок о 17:00.

Загалом, експозиція містить майже три сотні робіт 180-ти митців із шести країн світу: України, Росії, Німеччини, Індії, Австрії та Англії. Сам проєкт стартував у квітні, під час першого запровадження обмежувальних заходів у зв’язку з пандемією COVID-19.

Фундатор МСУМК Віктор Корсак каже: «Зміни хромосом у біології називаються мутаціями. Вони можуть бути викликані помилками копіювання генетичного матеріалу, опроміненням, хімічними речовинами (мутагенами)…

Аналогічні зміни («естетичні мутації») виникають у мистецтві, їх спричиняють соціально-побутові, політичні, економічні, технологічні, біологічні (COVID -19) та інші фактори.

Біологічні мутації вченими розглядаються, як рушійна сила еволюції, де шкідливі мутації видаляються з генофонду природним добором, тоді як сприятливі прагнуть накопичуватися і є основою розвитку виду. Нейтральні мутації не впливають на виживання видів або індивідуумів.

Аналогічно і у мистецтві: є пошуки митців, які «шкідливі», які стримують розвиток мистецтва (соцреалізм, гітлерівське «правильне» мистецтво…); є «нейтральні» течії, які ні на що не впливають і фіксуються в історії мистецтва просто, як ремесло; а є «сприятливі», які започатковують нові напрями та течії і є відправними точками розвитку мистецтва.

Тому експозиція «Антиципація+Імунітет»  сформована у формі хромосоми. Кожна її частина (ген) відображає напрямок сучасного мистецтва. Кожна робота є унікальною і створена під впливом безлічі факторів (така-собі «естетична мутація»), що дає можливість нашим глядачам (художникам, мистецтвознавцям, галеристам, усім відвідувачам) позмагатися у футуризмі і передбачити: яким буде мистецтво у майбутньому, які «мутації» будуть «сприятливими», а які «шкідливими». Хоча очевидно, що у цьому змаганні переможцем буде час».

«А ще, мистецтво є духовним кодом нації, який у тому числі забезпечує резистентність до різноманітних деструктивних впливів (песимізму, агресії, негативу, заздрості, ненависті, несправедливості…), тобто мистецтво є носієм вродженого духовного імунітету…

Також відомо, що мистецтво вивільняє нас від стереотипів та комплексів та забезпечує осмислення «витісненої» у підсвідоме інформації, що у прямому сенсі лікує нас від захворювань, які мають психосоматичне походження , що у свою чергу підвищує наш біологічний імунітет», – додає Віктор Корсак.

До слова, експозиція триватиме до 15 жовтня.

У програмі відкриття:

13:00 – 14:30 лекція «57 років життя на дні моря сучасного мистецтва. Хроніки української команди батискафу «Неминучий». Лектор Олег Сусленко, викладач Львівської національної академії мистецтв

15:00 – 16:00 презентація фільму  «ПАНТЕОН української слави Івана Корсака»

16:00 – 17:00 екскурсія залами МСУМК

17:00 – 17:40 відкриття виставкового проєкту «Антиципація+Імунітет»

17:40 – 17:50 перформанс Ярини Шумської

18.00 – 18.30 кураторська екскурсія проєктом «Антиципація+Імунітет»

18:30 – 19:30 – музичний супровід: “Avecarnival”

Вхід в музей та участь у всіх заходах безкоштовні (маска+дотримання карантинних вимог)!

«Наше діло – молоко», – директор Шацького молокозаводу Михайло Поліщук

Шацький молокозавод понад 15 років тримає планку якісне масло та сири знають і люблять як на Волині, так і далеко за її межами. Поки ми очікували на зустріч з директором заводу Михайлом Поліщуком, побачили не одну машину, яка зупинялася біля заводського магазинчика, щоб купити продукцію. «Засікли» навіть авто на київських номерах.

Смак свіжого шацького масла не сплутати ні з яким іншим. Чомусь у багатьох воно асоціюється із дитинством – легким та безтурботним. У цьому ми самі переконалися, коли продегустували те саме знамените масло. Михайло Михайлович радить мастити його на свіжий хліб, не шкодуючи – так набагато смачніше. І неодмінно класти зверху чималий шмат сиру.

Чим живе наш локальний виробник, перед якими труднощами постає і які перспективи в розвитку бачить керівництво заводу, дізнавався Бізнес.Район. Ми побували на виробництві і побачили, який шлях проходить молоко, поки не стане кінцевим продуктом.

МОЛОКА СТАЄ ВСЕ МЕНШЕ

Під час пандемії на Шацькому молокозаводі мало що змінилось. Як працювали, так і працюють – переробляють молоко та виготовляють продукцію. Можливо, стало менше покупців, адже відпочивальники у Шацьк приїжджають переважно на вихідні. Інша справа – є дефіцит сировини.

«Наше діло – молоко. Так говорила жінка, яка пропрацювала на нашому заводі 40 років. Вона казала – що б не відбувалося в країні, хто б не був президентом, а завод має працювати і виготовляти продукцію», – каже Михайло Поліщук.

Молоко потрапляє на завод з ближніх сіл Любомльського, Старовижівського, і, відповідно, Шацького районів. Усі в радіусі 40 кілометрів від заводу. Далі не збирають. Підприємство має кілька молоковозів.

«Здають молоко переважно господарі-одноосібники, а також фермери, які мають від п’яти до 23 корів. По селах зазвичай здають люди, які тримають худобу, а залишки – нам», – розповідає директор заводу.

За добу завод може переробити більш ніж 24 тонни молока. Проте зараз працює лише на 30% потужності, тобто понад сім тонн. А це пік сезону. Взимку підприємство майже не завантажене роботою, тому що останнім часом суттєво зменшилась кількість сировини.

«Почали худобу вирізати. Люди вже не утримують корів у такій кількості, як раніше, і збувають. Відповідно, молока меншає. Також конкуренти часто перекуповують молоко. А ціну диктує ринок», – пояснює керівник підприємства.

ПОЧИНАЛИ ЗІ «ЗГУЩОНКИ»

Історія Шацького молокозаводу почалася у 1971 році. Тоді він функціонував ще не як завод, а як сепараторний пункт. Тут приймали молоко, збирали вершки і відправляли їх на молочний комбінат у Володимир-Волинський.

За радянських часів не було такого, щоб приймали молоко з домашніх господарств. Функціонували колгоспи, які забезпечували молоком увесь район.

У 1998 році завод пережив приватизацію. Коли прийшли нові інвестори (завод викупила інвестиційна група VolWest Group, – ред.), тут поставили лінію з виробництва згущеного молока і дали підприємству нове життя.

«Коли я прийшов на посаду директора (у 2002 році, – ред.), тут вже фасували згущене молоко. Потім стало економічно невигідно його випускати, бо сировина дорожче вартувала, ніж продукція. Тоді ми вийшли на масло. А кілька років тому почали пробувати виготовляти сири», – розповідає Михайло Поліщук.

До слова, все згущене молоко, яке переробляли на львівському «Світочі», було з Шацького молокозаводу. Конкуренти починаючи з 2004 року почали виходити на ринок з дешевшою продукцією, використовуючи замінники жиру. Шацький виробник не міг конкурувати з фірмами, які змішували рослинний жир, сухе молоко, воду, смакові добавки і отримували дешевий продукт, дуже схожий на згущене молоко.

До того ж, виявилося, що робити «згущонку» – енергозатратно. Із трьох літрів молока і півкілограма цукру виходив тільки кілограм згущеного молока. Тобто, пояснює Михайло Поліщук, треба було випарувати два з половиною літри вологи. Заводу довелося шукати щось інше, тож після 2006 року тут почали робити масло.

«РИНКИ ЗБУТУ З’ЯВЛЯЮТЬСЯ САМІ»

Продукція Шацького молокозаводу розрахована на широке коло споживачів – від дітей до старших людей. На підприємстві вважають, що їх кінцевий споживач – це кожен, хто хоче вживати смачну натуральну їжу і піклується про своє здоров’я.

Крім масла тут виготовляють до восьми видів сирів – рікотта, бринза, сулугуні, чечіль… Ці сири пасують як до салатів, чаю-кави, так і до пива. Нещодавно завод почав випускати халумі. Це сир, який можна смажити на грилі. Він дуже подобається молоді.

За словами Михайла Поліщука, проблем з пошуком ринків збуту немає, адже продукції завод виготовляє не так багато.

«Ринки збуту самі з’являються (сміється, – ред.). Зараз у зв’язку з тим, що є нестача сировини, виробляємо такий об’єм, що немає проблем з продажем. Практично все, що виробляємо – збуваємо. Без гуртівень і перекупщиків. Бо довгий час працювали за принципом – робимо на склад, заморожуємо, зберігаємо і шукаємо якогось оптовика, щоб збути 10-20 тонн. Зараз нам не потрібні оптовики», – каже директор підприємства.

У заводу з’явилося більше таких кінцевих споживачів, які беруть продукцію напряму у магазини та на ринки. Локальний виробник зайняв таку нішу – масло і сири. А щоб виготовляти інші види продуктів, як-от йогурти, кефіри та інше, треба доставляти додаткову лінію. Цього керівництво поки робити не планує.

ЯК РОБЛЯТЬ ЗНАМЕНИТЕ ШАЦЬКЕ МАСЛО

Виготовляти сири і масло працівники заводу навчалися самостійно. Рецептуру замовляли у науково-дослідному інституті в Києві. Все виготовляють згідно ДСТУ. Це Михайло Поліщук називає «радянською спадщиною».

Коли молоко приїжджає на завод, його одразу аналізують за чотирма показниками: кислотність, чистота, жирність, щільність. Потім зважують, запускають у танки через охолоджувач і вже звідти воно надходить на виробництво. Далі молоко підігрівають до сорока градусів і запускають у сепаратор.

«Далі молоко йде на відділення: відвійки (знежирене молоко, – ред.) і на вершки. Вершки йдуть на пастеризацію. Далі – на великий сепаратор, де розділяються на маслянку і високожирні вершки. Вони збираються у велику ємність. Вона називається «ванна для високожирних вершків». Вершки нормалізуємо до потрібного нам жиру. Зараз ми виготовляємо 73-відсоткове масло», – розповідає про особливості виробництва технологиня заводу Олена Цюриць.

Михайло Поліщук, у свою чергу, сміється: «Спреду наш завод не виготовляє, то якщо побачите, що хтось продає шацький спред – не вірте».

Шацьке масло отримують методом безперервного збивання. І вже нормалізоване та пастеризоване його розфасовують у картонні ящики по 10 кілограмів. «Їх поміщаємо у камеру охолодження, де температура +5 градусів. А наступного дня переносимо масло у морозильну камеру. Тобто молоко, яке ми взяли сьогодні, вже завтра буде маслом», – розповідає Олена Цюриць.

У нас також виникло питання, що ж буде з молоком, яке на початку процесу виявиться непридатним для виробництва. Михайло Поліщук каже, що таке молоко можуть пустити на казеїн (фосфопротеїн, складний білок, головний білковий компонент молока, – ред.), або якщо аналіз дуже поганий, повертають його туди, де зібрали. Цікаво, що кілька літрів «брудного» молока може зіпсувати цілу цистерну.

Читайте також: Шацький молокозавод подарував одиноким пенсіонерам великодні гостинці

ВСЮДИСУЩІ КОНКУРЕНТИ

Якщо ви будете «гуглити» інформацію про шацьке масло, то неодмінно знайдете новини про те, як шахраї дурять покупців і фальсифікують цей продукт. Тож Михайло Михайлович застерігає всіх, аби при покупці масла звертали увагу на пакування та куштували перед покупкою. Смак свіжого і натурального масла не можна сплутати ні з чим.

Чоловік нагадав уже відому історію: років два тому на ковельському ринку він побачив продавчиню, яка торгувала нібито шацьким маслом. Коли Михайло Поліщук спробував цей продукт, він навіть масло мало нагадував.

«Там було кілька видів масла. А на самому верху – 25-кілограмовий шматок, замотаний у плівку. Я ще не бачив, щоб так фасували. Нагадую, шацький молокозавод розфасовує масло у коробки по десять кілограмів. У нас воно тільки в пергаменті», – каже Михайло Михайлович.

Грішать підробками на ринках Володимира і Нововолинська, хоча Шацький молокозавод не постачав туди масло. Лише один підприємець у Нововолинську купував цей продукт, але не настільки велику кількість, аби продавати на весь базар.

Читайте також: Як купити натуральне шацьке масло і не потрапити на гачок виробників фальсифікату

У Шацьку магазини у такі ігри не «бавляться» і не підставляють локального виробника, а беруть масло з заводу і продають. Купити вагове шацьке масло можна і в мережі супермаркетів «Наш Край». У інтернет-магазині «Краю» кілограм цього продукту коштує майже 208 гривень.

Раніше у Луцьку біля «Глобуса» проходили ярмарки, де були і фірмові палатки Шацького молокозаводу. У зв’язку з карантином їх, звісно, припинили проводити. На заводі сподіваються знову брати участь у ярмарках, коли все налагодиться. Також хочуть розширяти асортимент сирів – робити крім м’яких ще й напівтверді.

Експортувати продукцію завод не планує, бо знайшов свого вдячного споживача тут – на рідній землі. І хто б не був при владі, а завод має працювати. Їх діло – молоко.

Світлана КИРИЛОВА

Фото Оксани КАШТАЛЯН

https://rayon.in.ua/topics/6754-nashe-dilo-moloko-direktor-shatskogo-molokozavodu-mihailo-polishchuk

«Гроші – це єдина мова, яку розуміють будівельники», – Анатолій Рабочаускас.

З Анатолієм Рабочаускасом зустрічаємося на будмайданчинку, де кипить робота над другою чергою Музею сучасного українського мистецтва Корсаків.

Усі роботи виконує будівельний підрозділ компанії «ТехноМодуль», на чолі якого стоїть 25-річний керівник і саме він став новим героєм рубрики про молодих людей у бізнесі #НЕЗЕЛЕНІ.

Під акомпанемент виробничого шуму Анатолій натхненно пояснює, як буде влаштований простір колишнього заводу. Гігантський ангар буквально на очах перетворюється у сучасну 4-поверхову будівлю. Хоча всі роботи відбуваються у приміщенні, але фактично це – будівництво з нуля. Перші два поверхи планують відвести під музей, а наступні поверхи для офісів, які можна переплановувати безліч разів. Це безпечно і можливо завдяки виконанню проєкту по технології виливання залізобетонної конструкції.

Анатолію, чи у Луцьку ще хтось зводить будівлі з монолітного залізобетону?

– Звичайно, проте не так активно, як це роблять у Львові чи Києві. Все-таки у нас переважно будуть з цегли, проте це вже минуле. Тренд у будівництві саме зводити з монолітного залізобетону. Це надійно і сучасно. І, насправді, хто уже виливає бетон, той на ринку має якусь вагу.

Ми освоїли цю технологію, коли вперше отримали замовлення із потребою вилити моноліт для великої площі. Залізобетонна конструкція – то було оптимальне рішення для перебудови виробничої споруди під величезний музей.

Ми виконали той проєкт, до речі, за пів року. А прийшли ж у приміщення на півтори тисячі квадратів, де нічого не було: чотири стіни і піщана підлога. 2 січня туди заїхав перший трактор, щоб прибрати територію, а 1 липня ми здали приміщення. Вже 24 серпня лучани прийшли на відкриття Музею сучасного українського мистецтва Корсаків.

Але дедлайни це не зовсім коник будівельників…

– Насправді так, це просто жах. Типовий будівник – це людина, яка живе у своєму світі, за якимись своїми правилами. Кожен з них по своїй суті, нікому не підкоряється. І багато з таких фахівців ніяк не оформленні, так звані шабашники. Своїх працівників ми, звісно, оформили. Але сама ментальність залишається – будівельник собі сам господар і переконати його, що це треба швидше зробити, чи зробити у якийсь термін, – це дуже складно. Але з правильним менеджментом все можливо.

А що таке правильний менеджмент у будівництві?

– Це коли ти підходиш до проєкту не просто з інженерної точки зору. Будівельні інженери знають технологію, норми і їх не можна порушувати ні в якому разі. Проте, можна щось зробити паралельно, а щось у другу зміну, а десь використати нову технологію, або щось спростити.

Менеджмент – це правильне управління всіма видами ресурсів.

Якщо працювати з дев’ятої години ранку по вісімнадцяту, то те, що робиться за пів року, розтягується на 9-12 місяців.

Які можливості вашої компанії?

– Щорічно у нас будівельний проєкт де, одночасно може працювати 50-60 робітників, і є бек-офіс, який дуже простий. Він складається з мене, як з керівника, з інженера, з людини, яка веде усю звітність і з одного водія. Будівельники, сантехніки, електрики у нас постійно працюють уже 7-10 років, які тримаються у нас і не виїжджають у Польщу.

Ми є ліцензованою компанією, що може виконувати об’єкти з класом наслідків (відповідальності) СС2 і СС3.

Чи вплинув якось карантин на будівельні роботи?

– Бек-офіс працював з дому, а будмайданчики, де була можливість працювати з дотриманням усіх санітарних норм, не закривалися. Наприклад, ми в цей період завершили готель і кафе, які розташовані в Адреналін Сіті. Я цим об’єктом дуже пишаюся, круто вийшло.

Читайте також: Не криза, а стрес-тест: чого можна повчитися у «Нашого Краю», щоб вижити в пандемії

Найсвіжіший проєкт, який ми виконали, це магазин SPAR на вулиці Львівській, де був колись магазин «Наш край». У нас є досвід відкривати швидко магазини, бо зазвичай терміни виконання нам ставлять короткі, Але ми завжди вкладаємося у графік, бо вміємо це робити.

Зараз будемо працювати над великим проєктом – збудуємо з нуля десять нових магазинів для мережі SPAR UA.

Читайте також: Домашня випічка та імпортне вино: на Львівській відкрили новий SPAR

Анатолію, ваш юний вік не заважає вам комунікації з працівниками?

– Насправді, заважає. Тому що майже усі наші люди старші за мене: і в бек-офісі, і будівельники. З будівельниками, мені, звісно важче. Але я помітив ключову річ. Вони чітко розуміють, хто їм платить. Якщо їхні гроші залежать від тебе, від твого рішення, то ти їхній авторитет, ти та людина, яку вони слухатимуться. Ти зможеш з ними домовитися, бо гроші – це єдина мова, яку розуміють будівельники і тільки так цей ринок працює.

Моє правило: завжди з людьми домовлятися перед початком роботи. Буває таке, що я відкриваю блокнот, розписуємо роботи, терміни, особливості, дедлайни, і все це обоє скріплюємо підписами.

Якщо тиснути на тих людей і не платити грошей, то до добра це не доводить. Як правило, з усіма можна домовитися. Звичайно, якщо це людина, яка не бухає.

А де ви набралися менеджерської практики?

– Я вчився, у першу чергу в свого батька Олега Рабочаускаса, який опікувався будівельним напрямком «ТехноМодуля», компанії, яка на ринку уже 18 років, розпочинала з «холоду» для ритейлу, а зараз відкриває магазини під ключ, чи то реконструкція, чи то будівництво з нуля.

Тож найважливіші знання я отримав від нього. Перед тим як перейняти справи, пів року був поруч з ним, слідкував, їздив, дивився. Батько розказував, пояснював, навчав.

А перед тим я навчався у Бізнес-академії практичного менеджменту PMBA, де отримав якусь базу з фінансів, маркетингу, менеджменту, управлінні часом.

Читайте також: «Якісне навчання завжди матиме попит», – Тетяна Репницька

Я ще знаю історію з навчанням у виші, яке ви пробували кидати…

– Два роки вчився на стаціонарі, а два на вільному відвідуванні і почав працювати. Відверто кажучи, зараз би я продовжив стаціонарне навчання, можливо, змінив би напрямок, бо я вчився на спеціальності фінанси та кредит. Але на той момент, коли провчився два роки, я зрозумів, що навчання доволі утопічне. Ніби і правильне, але, як застосувати його у реальному житті, було незрозуміло.

У мене був приклад мого старшого брата, який теж почав рано працювати. Тож і я рвався до роботи. І пішов менеджером з продажу на СТО «Прибалтсервіс». Там пропрацював 3,5 роки і ось уже третій рік у будівництві.

Зараз відчуваю, що дуже багато знань не вистачає, треба постійно підучувати, підчитувати, але за тих повних п’ять років у бізнесі я отримав дуже багато практичних знань. Вважаю, що я навчався у реальній школі життя.

А які книжки ви читаєте?

– Мені подобаються видання, які знайомлять з підприємцями, які зробили свою справу не використовуючи адмінресурс або політичне становище, а насправді почали бізнес з нуля. Коли мали 10 тисяч доларів, ще стільки ж позичили і почали розвивати бізнес, який зараз у світі чи в Україні або хоч в області має ім’я. Ось про таких людей люблю почитати книжки.

А ще передивився усі інтерв’ю на YouTube-каналі Євгена Черняка «Big Money», у яких підприємці розповідали про свій успіх, які вони кроки робили. Насправді, от таким запалюєшся, а не книжками, як «Успех за сем дней». Насправді ж треба просто працювати, ризикувати, не боятися, брати відповідальність. Це надихає. Ти розумієш, що результати швидко не приходять.

Хоча світ перевернутий: він пропагує повсюди , що усе вийде саме собою, легкі результати, не потрібно напружуватися – це все неправда.

Читайте також: «Медіа – це насамперед бізнес», – директор CID Media Group Ігор Денисевич. ІНТЕРВ’Ю

А що, на вашу думку, є важливим для успіху в бізнесі?

– Наполеглива і тяжка праця. Буває важко, але тільки так ти перевіряєш хто ти є, у таких складних умовах. І мені подобається у VolWest Group, до якої входить і «ТехноМодуль», те, що менеджер проходить виконання непростих завдань.

Тут така корпоративна культура, що інколи треба і екстрим-задачі вирішувати у непрості терміни. Але саме там перевіряється менеджер, його вага, на що він здатен. Це реально круто.

Читайте також: Корсак-молодший: маркетолог, який виходить з тіні відомого батька. #НЕЗЕЛЕНІ

Анатолію, а вас будівництво «пре» настільки, щоб працювати у цій галузі, скажімо до пенсії?

– До недавнього часу не дуже «перло», бо дуже складно працювати, особливо з будівельниками. Але з часом кожен проєкт стає цікавішим, усе виходить краще, з’являється стимул далі працювати. Коли є цікаве завдання, хочеться викладатися. Коли робиш щось вартісне і в кінці вийшло саме так, як ти хотів. Але я не думаю, що будівництвом хотів би займатися усе своє життя. Проте знаю, що це така школа життя, про яку не прочитаєш у книжках.

Наталя ПАХАЙЧУК

Фото Ірини КАБАНОВОЇ

https://business.rayon.in.ua/topics/6637-groshi-tse-edina-mova-iaku-rozumiiut-budivelniki-anatolii-rabachasukas

Сітка, смола та самозакоханість: у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків презентували інсталяцію «Нарцис» Анатолія Твердого

Нарцисизм – риса характеру, що полягає у надмірній самозакоханості і завищеній самооцінці. Термін походить з грецького міфу про Нарциса – вродливого юнака, який не відповів взаємністю закоханій у нього німфі Ехо. У покарання за це був приречений закохатися у власне відображення у воді озера і помер від цієї любові, перетворившись у квітку.

Актуалізував цей міф для лучан через свою інсталяцію «Нарцис» викладач рисунка, модерніст та експериментатор Анатолій Твердий. Роботу, виконану авторською технікою, презентували в останній день липня у чільній залі Музею сучасного українського мистецтва Корсаків.

«Усі ми бачимо, що відбувається зараз у суспільстві. Любов до селфі, до щоденних фото себе протягом дня – так чи інакше це робить актуальним міф про нарциса, закоханого в себе. Анатолій Твердий – друг нашого Музею ще з його галерейного періоду. Це людина, яку ми завжди тут раді бачити, якого любимо і поважаємо», – розповіла у вітальному слові мистецтвознавиця Зоя Навроцька.

Інсталяція «Нарцис» – це красиве обличчя, яке стає страшним у своєму кривому віддзеркаленні. Це те, що має наштовхнути на думку, чи справжнє те, що ми бачимо щодня у дзеркалі.

«Це скульптура з елементами інсталяції або ж інсталяція з елементами скульптури. А якщо нахилитися і побачити у дзеркалі себе, то можна вважати це ще й дорученням до перформенсу. Дякую, що зголосилися створити свій виставковий проект у нашій залі», – поділилася своїм баченням керівна партнерка Музею Леся Корсак.

Також пані Леся зазначила, що Анатолій Твердий – майстерний викладач, в майстерні якого яблуку ніде впасти, особливо, коли починається підготовка абітурієнтів у художні виші.

«Тема самозакоханості актуальна ще з часів міфу про Нарциса, нічого глобально не змінилося. Єдине що, все перемістилося у віртуальну площину. І гаджети лише підсилюють це відчуття. Коли, наприклад, ми стежимо за людьми, любимо їх і нічого по факту про них не знаємо насправді. Як часто і про себе», – розповів художник.

Бабуся митця жила в Криму, і ця морська тема залишилася у творчості в різних виявах. Так, обличчя Нарциса зроблене із поліефірної смоли, з якої також роблять яхти, а прикріплена до стелі інсталяція за допомогою імітації рибальської сітки.

Пан Анатолій зізнався також, як йому вдається створювати такі продумані роботи: «Іноді мені трапляються дуже цікаві речі, з яких виростає якась філософія, а іноді є вже готова ідея, а деталі доводиться добирати».

А ще, поділився митець, простір диктує картинку, тож первісний задум у МСУМКу втілився в іншій формі, аніж було заплановано. І в цьому одна із «родзинок» такого мистецтва, адже навіть його творець до кінця не знає, як зрештою все виглядатиме.

До слова, це не перший творчий проєкт Анатолія Твердого, реалізований у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків. Луцька публіка уже встиг оцінити та полюбити його роботи «Мотоцикліст. Останній москаль» та «Краса, що вбиває».

На Світязі відбувся чемпіонат України з пляжного волейболу за підтримки SPAR Україна

З 31 липня по 2 серпня у селі Світязь проходив третій тур чемпіонату України з пляжного волейболу серед чоловіків. SPAR Україна організувала активну підтримку цієї спортивної події.

Як розповів головний суддя турніру Олександр Самсонюк, на змагання прибули 22 команди гравців з різних регіонів України. У суботу, 1 серпня, ігри відбувалися до 21:00. А у неділю, 2 серпня, вісім найкращих команд змагалися за перемогу.

Призовий фонд турніру становив – 20 тисяч гривень, які були розподілені між шістьма найкращими командами.

Віктор Мольченко, генеральний директор мережі SPAR, виступив з вітальним словом на відкритті: «Мені приємно, що ми –  міжнародна мережа супермаркетів SPAR – долучились до цієї чудової спортивної події. Адже основний напрямок нашої корпоративної соціальної відповідальності – це підтримка спорту в Україні та світі, а також здорового способу життя загалом.»

Швидкість, інтелект та ящик пива: як у VolWest Group відзначили День торгівлі

нями на території КРЦ «Адреналін Сіті» було дуже людно. Саме там 24 липня розпочався VolWest Автоквест, у якому взяли участь працівники інвестиційної компанії VolWest Group. Подію традиційно присвятили українському Дню торгівлі.

Кожного року волвестівці відзначають свято торгівлі масштабною Спартакіадою. Втім, цьогоріч, через несприятливу епідеміологічну ситуацію, формат довелося змінити.

«Автоквест – аматорське спортивно-інтелектуальне змагання, основою якого є послідовне виконання заздалегідь підготовлених завдань командами або окремими гравцями», – пояснюють організатори.

Під час гри команди вирішували логічні завдання, здійснювали пошук на місцевості, будували оптимальні маршрути переміщення, шукали оригінальні рішення та підказки.

Закінчився квест визначенням переможців. За найшвидше виконання завдань першість отримала команда інвестиційного проєкту «Наш Край» і SPAR «Чотири Пі». Друге місце розділили «Кен і Барбі», інвестиційний проєкт «Наш Край» і SPAR та команда «VolWestFriends» інвестиційної групи Volwest Group. Третю сходинку посіла команда VolWest Group «Зорі запалали». За найкращі креативні відео відзначили команди партнерів франчайзі STAR та Адреналін Сіті «Adrenalin». Цілий ящик пива за волю до перемоги отримала команда Demydiv від «Демидів продукт».

Як працівники VolWest Group святкували День торгівлі – дивіться на фото «Таблоїда Волині».

« of 4 »

«Медіа – це насамперед бізнес», – директор CID Media Group Ігор Денисевич. ІНТЕРВ’Ю

Ігор Денисевич – персона непублічна, хоча і керує однією з найбільших регіональних медіакомпаній.

CID Media Group виросла від газети «Сім’я і Дім», а зараз нова команда редакторів цю абревіатуру розшифровує як Community Information Development (інформаційний розвиток громад).

Хоча самі «сідівці» і їхні колеги з інших редакцій називають CID просто «Сім’я». І то дуже вдало насправді звучить, бо апелює не тільки до материнського бренду, а й відображає стиль відносин у колективі, який уже чотири роки очолює Ігор Денисевич.

CID Media Group останнім часом стрімко нарощує кількість проєктів і аудиторії, у той час коли на медіаринку помітна стагнація через коронакризу.

Тому Бізнес.Район повважав, що цікаво розповісти читачам, як у нас все влаштоване, та завдяки чому вдається успішно працювати у такий буремний час.

Оскільки відсторонено написати інтерв’ю з власним директором не вийде, ми запропонували поспілкуватися з Ігорем Денисевичем рівненському медійникові, голові Незалежної медіа-профспілки України Сергієві Штурхецькому.

До речі, Сергій Штурхецький з початком карантину ініціював експеримент. Він працював на громадських засадах редакційним омбудсменом. Його завданням в Район.in.ua було відстоювати інтереси читачів, тож омбудсмана швидко стали називати «стоп-краном».

Завдяки такому незвичному для українських редакцій досвіду роботи Сергій Штурхецький доволі добре розуміється на редакційній кухні Району.

Читайте також: Лайфхаки від успішної мережі гіперлокальних медіа Волині та Рівненщини

– Вітаю, Ігоре. Можна сказати, що ти тепер – професійний медіа-менеджер і мільйонер?

Так, за кількістю читачів наших сайтів я давно мільйонер (сміється, ред.). І правда в тому, що я медіа-менеджер, хоча я за фахом не журналіст, закінчував спеціальність «міжнародні відносини». От кинули в цю річку і сказали: «Налагоджуй роботу».

– А це як так?

Спочатку працював у газеті «Сім’я і дім» виконавчим директором. У мої обов’язки входило управління виробничими процесами: друком, збутом, фінансами видання. Тоді, станом на 2013 рік, газета була популярною, мала свою армію прихильників і коло рекламодавців.

А от після девальвації гривні 2014 року принт став надто дорогим задоволенням. Стало зрозуміло, що треба рухатися в онлайн, газети приречені. Тому наш тодішній медіа-холдинг, який складався з газети, журналу і радіо, власники вирішили реформувати і розпочали розвивати інвестиційні проекти «Таблоїд Волині» та мережу Район.in.ua.

Читайте також: Спадщина Івана Корсака: як розвивається справа життя видатного волинського журналіста

На той момент на усіх напрямках були хороші редактори, на яких можна було покластися, а от управляти усім цим величезним господарством – нікому.

Бо ж медіа – це насамперед бізнес, який живе за законами ринку. І в кожній редакції, а тим паче медіа-холдингу потрібен менеджер, от тоді мені і доручили стали на чолі холдингу.

Тоді, здається, я і відчув себе у річці, яка несеться невідомо куди, та ще й в умовах кризи, війни, реформ.

Найважче було у 2015-2016 роках і я вже навіть думав покінчити з роботою в медіа. Але з 2017-го ми відмовилися від друкованих видань. Це було наче скидання непосильного фінансового тягаря, і станом на сьогодні у нас зі старого портфеля є тільки радіо СІД-fm. Натомість працюють медіапроєкти «Сім’я і дім», «Таблоїд Волині» і мережа Район.in.ua, у якій вже три десятки сайтів.

– Хто зараз є основою твоєї команди?

З колективу газети, який ще пам’ятає колишню славу, у нас досі працює Інна Семенюк. Вона керує інтернет-виданням «Сім’я і дім». Це дуже важливий проєкт для нас, бо він береже той бренд, з якого ми усі виросли. І цей сайт працює на всю Україну. Видання працює у в ніші, де україномовних медіа дуже мало.

Інна зуміла використати свій досвід роботи редакторкою журналу «Сімейний порадник» та конкурентні переваги нового видання. Їй вдалося дуже швидко зібрати мільйонну аудиторію і монетизувати проєкт.

Читайте також: Головну редакторку сайту «Сім’я і дім» нагородили золотою зіркою

Газетну школу у нас пройшла і Наталія Пахайчук, яка згодом очолила «Райони». Вона прийшла працювати головною редакторкою газети, коли зі старого колективу уже нікого не було. Але Наталка дуже бережно ставилася до десятилітніх традицій газети та її читачів, водночас зуміла привнести свіжість і новий погляд. Думаю, саме цей досвід їй допомагає сьогодні успішно розвивати гіперлокальні медіа, де треба постійно звірятися з попитом, стандартами журналістики і потребою заробляти.

Читайте також: Керівниця мережі Район.in. ua отримала золоту зірку «Star Manager 2018»

Їй вдалося не тільки зібрати великий колектив, а й виховати гідну зміну. Нещодавно мережу очолила Наталка Голодюк, яка реально виросла на Районі. І схожих прикладів кар’єрного росту в межах редакції у нас багато.

Ми постійно шукаємо таланти, для цього у нас навіть є власна Літня школа практичної журналістики, куди приходять початківці і часто залишаються у нас на роботі. Так у свій час робив Іван Феодосійович Корсак, засновник нашого медіахолдингу. Він вмів помічати таланти і робити з них зірок. Він казав, що молодість – велика перевага. Тому і в нас завжди відкриті двері для всіх, хто мріє про журналістику, а там редакція «перемеле».

Окрема республіка у нас «Таблоїд Волині». У його складі було багато журналістів і редакторів, усі з них привнесли у видання щось своє. Проєкт за 5 років існування встиг злетіти, впасти, знову піднятися і так по колу. У конкурентів були спроби повторити успіх «Таблоїда», але він залишається єдиним у своїй ніші. Думаю, що найближчим часом його чекає суттєве оновлення, бо зараз видання очолює, як я вважаю, прима розважальної журналістики Ольга Магас. Вона дуже креативна і вміє розвивати журналістів. Впевнений, що їй вдасться здивувати своїх читачів, які дуже вибагливі до контенту.

Лідеркою на СІД-fm у нас зараз є Вікторія Жуковська, справжня зірка ефіру. До нового сезону, що стартує восени, ми ще формуємо їй команду і оновлюємо концепцію. Думаю, що невдовзі презентуємо зовсім нове медіа, яке буде трохи більше, ніж радіо.

Ну і звісно, рекламний відділ, на якому тримається фінансове благополуччя холдингу. Радий, що це найстабільніший склад, який є в наших редакціях. Дехто уже ветерани СІДу, бо працювали в газеті, як ми кажемо, ще «за Феодосійовича». Очолює команду з п’яти менеджерок Ольга Бондарук і вважаю її заслугою, що з нами працюють майже усі найбільші компанії Волинської області. Адже вона вибудувала роботу так, що редакції працюють синхронно з рекламістами. Такий підхід дозволяє забезпечити рекламодавцю якісні послуги.

Чи вдалося зберегти колектив під час пандемії?

– Так. Ми зберегли усіх, хто сам хотів лишитися у нашому складі. Звісно, фінансові труднощі були величезні, коронакриза дуже відчутно пройшлася по медіабізнесу. Доводилося дещо скоротити витрати на зарплату. Тому я дуже вдячний за розуміння кожному журналістові. Більше того у нас під час кризи було багато ініціатив від редакцій, які вилилися у абсолютно нові проекти.

Наприклад, за час карантину у нас запустилися сайти Район.Медицина, Район.Історія, фанова сторінка Район.Котики, проєкт Волинська експедиція. Все це не потягнуло додаткових ресурсів з редакції, а навпаки допомогло залучити нові: гранти, стипендії, партнерів і аудиторію.

– COVID-19 – «вишенька на торті» в низці криз. Які головні уроки за ці місяці ви засвоїли?

Ми ніби підсвідомо до коронавірусу готувалися. Звісно, ніхто не знав, що він буде. Ще з осені минулого року ми почали переглядати наші процеси, шукати нові канали доходу. Станом на початок року уже мали диверсифіковану модель монетизації. Сьогодні крім прямих продажів реклами і франшизи, ми непогано заробляємо на онлайн-рекламі, а також маємо грантову підтримку. І коли в офлайновій рекламі прямі продажі впали на 40-45%, то нас дуже круто підстрахувала онлайнова реклама, яка стрімко зростала разом із трафіком. А ще у жовтні в нас по цьому напрямку був круглий нуль доходів.

Щодо грантів, то тут ми теж новачки. Раніше здавалося, що то нереально. Та коли стали подаватися на різні конкурси, зрозуміли важливу річ. Гранти – це теж ринок. А значить на ньому можна і варто конкурувати. Теж не з першого разу вийшло. Тож спочатку нам перепадали поодинокі міні-стипендії, а уже зараз реалізовуємо наш перший великий проєкт за підтримки американського народу.

Та до цього успіху ми пройшли довгий шлях. Треба було заробити репутацію і авторитет у донорів. Показати, що ми серйозне медіа, яке виконує зобов’язання, вміє працювати не тільки з текстами, а й з дедлайнами, що у нас є професійна команда, яка не тільки генерує цікаві інноваційні ідеї, а й здатна їх втілити. А ще ми маємо козир – нашу аудиторію. Накрилад, на мережу Район.in.ua щомісяця заходить плюс-мінус мільйон користувачів.

Відколи ти мільйонер? Я, звісно, про трафік переглядів…

На «Сім’ї і домі» мільйон читачів на місяць вже як добрий день. Щоправда, не все так просто, є небезпечна залежність і соцмереж, і наприклад, зараз ми потерпаємо від певних обмежень, відвідуваність дещо впала.

З Районами перший мільйон стався у січні, але тоді редакція сказала мені, що це якась випадковість. Та вони тримають такий гарний рівень читабельності уже півроку, у травні знову побили мільйонний рекорд. І це важливо, бо ж відвідуваність прямо впливає на дохід. Хоча у них нема цілі і завдання накручувати трафік будь-якою ціною. «Райони» прагнуть залучити якомога більше читачів з цільової аудиторії, а це жителі чи вихідці тих територій, на яких вони працюють. В цьому полягає концепція гіперлокальних медіа.

– Через п’ять років вашої роботи зрозуміло, що концепція гіперлокальних медіа успішна, але тоді мало хто про неї чув. Чому ви у 2015 році вирішили працювати у такій ніші?

– У 2015 році з’явився потужний тренд – попит на локальні новини, адже в Україні стартувала реформа децентралазції. До того ж, в Україні запустили технологію 3G, а це означає, що багато людей одночасно отримали доступ до хорошого інтернету.

Взагалі мережа у тому вигляді, в якому зараз вона відома, це продукт не однієї стратегічної сесії інвесторів, редакторів і журналістів. Наприклад, голова ради директорів VolWest Group (компанія, яка інвестує у CID Media Group, – ред.) Віктор Корсак запропонував втілити у життя бізнес-моделі франчайзингу.

А як працює франшиза вашого медіа?

– Ми надаємо партнерам готовий до роботи сайті і наш бренд. Проводимо редакційні навчання, надаємо стандарти якості і вимагаємо їх дотримання. Всі умови роботи прописуємо у договорі. Дуже добре, коли партнери дослухаються до наших рекомендацій та довіряють нам. Тоді їхні видання успішні. Там, де франшизери намагаються влаштувати автономію, то це знак, що скоро ми будемо працювати антикризовими менеджерами. Сила «Району» – у кооперації. Нові видання і люди підсилюють нас, а ми їх.

– У зв’язку з другим етапом адміністративної реформи, коли відбулося серйозне укрупнення районів, ви думаєте закривати якісь проекти?

– Ми думаємо, що тепер простіше буде покрити усю Україну мережею Район.in.ua! (сміється, – ред.). У Волинській області найближчим часом точно не буде закриття сайтів, адже все одно залишаються громади, у яких нікуди не зникла потреба в якісній інформації.

У Рівненській області, де наразі є сім сайтів, ми запускаємо восьмий – Район.Вараш. Хочемо відкрити сайт синхронно із створенням нового району, якого раніше на карті України не було. Дотепер ніхто такого не робив і в нас від історичності моменту захоплює подих.

Можливо, ми саме у Рівненській області випробуємо нову модель роботи. На щастя, команда «Району» любить різні експерименти. Керівницею Рівненської мережі районів зараз є Галина Максимчук. Я певен, що вона знайде не один, а одразу кілька варіантів розвитку.

– Щоб відкриватися по всій Україні та ще й пропонувати нашому медіаринку франшизу, потрібно мати справді сильний бренд. Ви вкладаєтеся у маркетинг?

– Почали. Раніше наш маркетинг був не на тому рівні, що нам потрібно. Адже всі ресурси ми скеровували на виробництво контетну. Зараз маркетинг ми визначили одним із пріоритетів і тому друга половина 2020 року у нас буде націлена на розвиток усіх наших брендів, не тільки «Району». Цим напрямком у нас займаються маркетологиня Наталія Мазепа та Анна Єкименко-Поліщук. Ми не проти, щоб такий місцевий «Таблоїд», який є на Волині, запрацював у Рівному, Харкові, Одесі, Льовові чи будь-якому іншому місті. Взагалі на ринку медіафраншиз в Україні у нас є сильні конкуренти, і в нас є стимул, щоб розвиватися.

– Ти готовий конкурувати на національному рівні?

Конкуренція всюди є стимулом для розвитку. Це як із супермакетами, які працюють через дорогу. Один п’ять років існував і йому було добре, другий відкрився і половина народу пішла туди. Перший думає, що йому робити.

– Мені достатньо, я думаю, як і тобі, зайти на декілька хвилин, щоб зрозуміти, який магазин залишиться, а який невдовзі закриється.

Так. Кожен буде старатися стати кращим. Може навіть паралельно існуватимуть. Конкуренція показує, хто сильніший, хто може адаптуватися, і кого вибере аудиторія.

Сергій ШТУРХЕЦЬКИЙ

Фото Світлани СОЛТ, Ірини КАБАНОВОЇ

https://business.rayon.in.ua/topics/6566-media-tse-nasampered-biznes-direktor-cid-media-group-igor-denisevich-interviu

«Якісне навчання завжди матиме попит», – Тетяна Репницька

Уже 11 років на ринку бізнес освіти у Луцьку працює Бізнес-академія практичного менеджменту PMBA. Навчальний заклад належить до групи компаній VolWest Group, але не обмежується вишколом власного менеджменту і персоналу. Здобувати неформальну освіту тут можуть усі охочі.

А ще PMBA відома тим, що регулярно проводить у місті галузеві форуми і пропагує Луцьк як центр бізнес-туризму. Як розвивалася ділова освіта у період карантину Бізнес.Район дізнавався у директорки Бізнес-академії Тетяни Репницької.

PMBA під її керівництвом уже шостий рік і весь цей час працює на формування іміджу VolWest Group, як сучасного і прогресивного роботодавця.

– Тетяно, Бізнес-академія напередодні карантину перебралася з центру Луцька в «Адреналін Сіті». Ви щось знали?

– Нічого випадкового не буває (сміється). Ми переїхали в кінці лютого, а вже в березні стався карантин. Встигли провести офіційне відкриття і три великих тренінги. Тож переїзд «Адреналін Сіті» врятував нас від даремних витрат, адже локація в центрі це дорого вартісна оренда. Хоча ті аудиторії за три роки стали для нас рідними, та все ж тут базується головний офіс VolWest Group. Тут у нас краще працює синергія, адже є можливість щодня бачитися і спілкуватися не тільки з топменеджерами, але й з усіма працівниками компанії, які вже вчаться або будуть вчитися.

Читайте також: У Луцьку відкрили оновлену бізнес-академію PMBA в «Адреналін Cіті»

– Ваші нові аудиторії обладнали на місці колишнього кафе поряд з кінозалами. Це означає, що це все тепер господарство PMBA?

– Ми разом з адміністрацією «Адреналін Сіті» плануємо зробити тут унікальний конференц-сервіс на Волині. Цей культурно-розважальний центр дає великі можливості.

По-перше, є локації для навчання: дві великих аудиторії та три кінозали на 40, 100 і 200 осіб. По-друге, тут функціонує Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, де можна проводити масштабні заходи не тільки для культури, а й для бізнесу. Вперше там відбувся West Media Forum 2018 і опісля МСУМК приймав не один подібний івент.

Дивіться також: ФОТО з WEST MEDIA FORUM 2018

По-третє, учасників на місці є все: заклади харчування різного рівня, хостел, готель і різноманітні розваги.

Всі ці можливості «Адреналіну» дозволяють розвивати Луцьк, як центр бізнес-туризму. Ми за 5 років уже провели тут два десятки бізнес-форумів і гордимося цим. Адже це – класний інноваційний метод навчання: в одному місці концентрується найкращий досвід, за яким до Луцька їдуть професіонали зі всієї України. Ми постійно доводимо, що Луцьк – ближчий до Європи, ніж Київ.

Читайте також: «Мене проперло від того, що я побачив», – Остап Дроздов про Музей Корсаків

– З перших днів карантину усі стали вчити всіх. Як ви конкурували із засиллям безкоштовних вебінарів?

– Надмірна пропозиція безкоштовних онлайн-навчань насправді стала, даруйте, великим смітником. Тому треба фільтрувати у що інвестувати свій найцінніший ресурс – особистий час. Навчання має бути і цікавим, і корисним. Наша функція – гарантувати якість і дбати про практичність матеріалу.
Інша справа – безкоштовний доступ до технологій. Google, Microsoft, Zoom, GoToMeeting, Cisco надають свої інструменти для вільного користування, то ж для шкіл та університетів зараз зоряний час.

Ті навчальні заклади, які не скористаються цією унікальною нагодою, потрібно закрити за профнепридатність.
Перші два тижні карантину ми транслювали вебінари для того, щоб людей заспокоїти, навчити працювати віддалено. Заняття проводили для працівників ритейлу від керівників департаментів мереж «Наш край» і «SPAR».

Читайте також: Не криза, а стрес-тест: чого можна повчитися у «Нашого Краю», щоб вижити в пандемії

Та коли на такі онлайн-тренінги стали купувати квитки зовнішні слухачі, то ми переконалися, що якісне навчання завжди матиме попит, головне швидко пристосовуватися до нових умов. Адаптивність – у наш час дуже важлива, вона є ключем до майбутнього. Карантин для всіх нас став поштовхом стати гнучкішими.

– Добре, вебінари – це на пару годин, тож можна втримати аудиторію. А як ви відважилися проводити цілий West HR Forum онлайн?

HR-форум ми мали проводити 3 квітня і спершу перенесли на невизначений термін. Але то був дуже очікуваний для ринку захід, адже ми готували його п’ятий рік поспіль. Ми вже добре розуміємо потреби HR-фахівців, тому й замахнулися провести онлайн-івент одразу на цілий день. Звісно, хвилювалися, але як розпочали о десятій, так аж у 18 всі розійшлися, поки не виступили усі 12 спікерів. Було 125 учасників і ще потім люди постійно приєднувалися.
Коли отримали фідбек, то зрозуміли, що нам вдався один з найкращих форумів. Для ділових людей це дуже зручний формат: можеш і щось своє робити, і слухати, і згодом ще й отримати запис.

Читайте також: У Луцьку відбувся перший бізнес-форум онлайн: поради про HR в час коронакризи

– То ви тепер більше схильні до онлайн-формату?

– Навчання має бути доступне в різних форматах: легко, швидко, завжди під рукою. Але онлайн має дуже багато підводних каменів, тому треба поєднувати і офлайну ми не відкидаємо. Навпаки – ми за ту особливу енергетику і нетворкінг.

Наживо – це особлива магія. Люди, які йдуть до нас, розуміють, що поруч з ними такі ж успішні менеджери, або люди, які мають пристрасть, мають потенціал. То як заняття спортом вдома і в залі: різний рівень інтеграції в процес. Офлайн-навчання – це можливість оточити себе успіхом.

Для онлайн-навчання має бути дуже добре підготовлений викладач. Якщо лектор нецікавий, то слухачі просто вимкнуться.

– Розкажіть, будь ласка, більш про викладачів бізнес-академії.

– Бізнес-академія у 2006 році розпочиналася як корпоративний університет, головним завданням якої було навчання працівників VolWest Group. Тож 80% викладацького складу становили топменеджери компанії.

Та коли почали звертатися за тренінгами інші бізнеси, зрозуміли, що треба ширше мислити, не потрібно ставити меж. І з 2009-го року ми вже стали РМВА (Practical Management Business Academe) і відкрилися для всіх.

Це був великий шлях експериментів і знайомств, залучення викладачів з усієї України. Тож зараз топ-менеджери і керівники департаментів наших бізнесів лише 20 відсотків викладачів, а 80 – запрошені.

До нас звертаються тому, що усі наші викладачі – практики. Це одна із базових вимог. Люди, які просто знають теорію і не мають власного бізнесу, або не керують бізнесом, у нас не викладають.

Читайте також: 10 випускників Бізнес-академії РМВА, які стали успішними ТОП-менеджерами

– Поговорімо і про слухачів PMBA. Хто всі ці люди?

– Половина – це працівники 17 інвестиційних проєктів компанії VolWest Group, у якій справжній культ навчання. У положенні про корпоративну культуру зафіксовано, що навчання – це така ж робота. І що найважливіше – ти не можеш бути топменеджером чи керівником, якщо не маєш бізнес-освіти.

Інша половина – люди, які хочуть розвитку, планують вивести свій бізнес на новий рівень, або ж започаткувати його. Часто звертаються коли є ідея, але нема розуміння як її втілити у життя. Хоча це банально звучить, але знання важливі, ідея сама по собі нічого не варта, важливо перетворити її у продукт. Є дуже багато різних тренінгових центрів, але найважливіше, коли знання прикладні і ґрунтуються на науковій базі. Тому дуже важливо вдало обрати для себе освітнього провайдера.

Наталія ПАХАЙЧУК

Фото Ірини КАБАНОВОЇ

https://business.rayon.in.ua/topics/6470-iakisne-navchannia-zavzhdi-matime-popit-tetiana-repnitska

Чи стане Волинь туристичною Меккою: декілька міркувань щодо формування стратегії розвитку регіону

На навчанні у бізнес-школі люблю ставити запитання: «Хто був першим космонавтом?», – зазвичай отримую відповідь: «Гагарін». Коли запитую: «Хто був другим?» – у відповідь отримую тишу. І так побудоване життя, людям потрібні «перші», а «другі» – це перші із тих, хто програв. Психофізіологічний феномен цього явища давно пояснили науковці, проте це не тема статті.

Свої роздуми я вирішив викласти у світлі дискусій, які спалахнули після приїзду президента на Волинь і спрямовані на тих можновладців, які навіть не розуміють у чому їх помилки при формуванні туристичної стратегії регіону. І справа тут зовсім не у МСУМК, ця ситуація – це просто індикатор не професійності людей, які займаються цим напрямком у владі, це як підвищений артеріальний тиск, який не просто потрібно понижувати, а потрібно шукати причину його зростання.

До слова, хочу зауважити, що існує п’ять етапів розвитку знання: несвідоме незнання, свідоме незнання, свідоме знання, несвідоме знання та майстерність. З дискусій у соціальних мережах, я зауважив, що представники влади знаходяться, на жаль, лише на першому етапі, тобто вони навіть не знають, що дуже мало знають в аспекті формування та реалізації туристичної стратегії.

Але щоб не займатися критиканством, що в останній час стало особливо популярним, проведу короткий лікбез зі стратегічного менеджменту та тезисно запропоную власні ідеї, щодо розвитку туризму на Волині.

«Корабель, який не знає куди пливе, ніколи не матиме попутного вітру…», – це сказав Конфуцій і це означає, що кожна справа, має мати стратегію. Стратегія – це план досягнення певної великої цілі (Місії).

Для формування та реалізації стратегії використовується стратегічний менеджмент. Це процес оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища, формулювання цілей з метою створення і утримання конкурентних переваг, здатних забезпечити успіх у довгостроковій перспективі (прошу вибачення за сухі терміни та визначення – далі буде цікавіше).

Тобто, головне – це конкурентні переваги. Не секрет, що кожен регіон хоче залучити до себе туристів і «поласувати» частиною їх бюджету. Тому для того, щоб цей шматок «пирога» був достойний, потрібні конкурентні переваги.

Конкурентна перевага (регіону в аспекті туризму) – це унікальні атрактори (об’єкти, які притягують туристів), які забезпечують території перевагу над прямими найсильнішими конкурентами (наші конкуренти: Рівне, Львів, Київ, Варшава, Париж, Лас-Вегас).

Конкурентні переваги повинні відповідати трьом вимогам:

  • Давати унікальну цінність для споживачів (таке, що ні у кого не має і дуже цікаве)
  • Високу продуктивність (генерувати адекватний грошовий потік)
  • Функціонувати протягом тривалого часу (важко копіюється).

І вищенаведених вимог до конкурентних переваг бачимо, що ставок із карасями та пивзавод, якими хизувалися можновладці перед гарантом, м’яко кажучи не дотягують.

Таким чином, щоб створити стратегію розвитку туризму необхідно:

  • Дослідити світовий (національний) досвід формування атракторів, щоб не видумувати велосипед і створити щось подібне (провести аналіз зовнішнього середовища), вивчити наших конкурентів, щоб зрозуміти що вже зроблено, щоб не стати «другим». Пікассо казав: «Хороші художники копіюють, а великі крадуть».
  • Дослідити наші можливості (історико-культурні, ландшафтні) (провести аналіз внутрішнього середовища) та подумати куди докладати зусиль, адже стратегія передбачає концентрацію ресурсів у визначеному напрямку, адже якщо пробувати зробити щось скрізь – це означає ніде.

На основі отриманої інформації сформувати конкурентні переваги, при цьому вони мають відповідати вище наведеним критеріям.

Потім потрібно створити цілі, щоб реалізувати ці конкурентні переваги.

Тут слід сказати два слова про цілі: цілі мають бути ВЕЛИЧЕЗНИМИ і майже нереальними, такими, щоб коли вперше їх озвучуєш, слухачі крутили пальцем біля скроні. Такими, щоб коли про них думаєш, мурашки по тілу бігали, бо без цього нічого не буде.

Цілі мають бути на кшталт, які поставив Олег Самчук, коли вирішив зайнятися трансплантологією в районному центрі (Ковелі) і першим організував першу пересадку серця в Україні за останні 15 років.

Цілі мають бути такі, як поставив Петро Пилипюк і першим створив підприємство із виробництва торгового обладнання, яке сьогодні є одним зі світових лідерів у даній галузі.

Такими, як колись ми ставили собі і першими створювали франчайзингову мережу «Наш Край» 20 років тому, коли ще слово франчайзинг вводило всіх у ступор, але яка сьогодні є лідером українського ринку ритейлу.

Такими, як коли ми створювали Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (ніхто не вірив, що у Луцьку це можливо, дехто досі сумнівається).

Після того, як поставили цілі потрібно встановити критерії їх досягнення (виключно у цифровому вираженні) та створити проєкти, які дозволять досягнути цих цілей.

Ця методологія є універсальною і підходить для створення та реалізації будь-якої стратегії. Зрозуміло, що я актуалізував тільки основні етапи не вдаючися у деталі (стратегічний менеджмент зазвичай викладають у вишах протягом 1,5 року, а тут 10 абзацах).

Та повернемося до туризму на Волині.

На мій погляд, щоб зробити із Волині туристичний регіон потрібно на основі державно-приватного партнерства (наголошую – партнерства, а не «дерибану») створити туристично-рекреаційний кластер, куди б увійшли: рекреаційні зони, історико-культурні атрактори, туристичні підприємства, навчальні заклади (необов’язково їхати до Польщі, щоб потім гордитися «європейською освітою», в Україні є велика кількість достойних вишів, які дають справді європейський рівень знань), підприємства інфраструктури, органи влади і обов’язково інкубатор, який би навчав підприємців туристичним технологіям та генерував туристичні стартапи.

Читайте також: Куди поїхати на Волині: Затурці – Новий Загорів – Кисилин. #ЕКСПЕДИЦІЯ

І перспективи такого кластеру сьогодні, враховуючи доступність кредитних коштів та наявності пандемії COVID-19, яка обмежила пересування по світу –надзвичайні.

Які ми маємо можливості, на основі чого можна формувати конкурентні переваги: прикордонне розміщення, Світязь, Шацький НПП, НПП Прип’ять-Стохід, НПП Цуманська пуща, сільський рекреаційний потенціал, замок Любарта, МСУМК, Луцький художній музей, Музей «Волинської ікони», Музей військової техніки, музей Лесі Українки, архітектурні пам’ятки у Володимир-Волинську, історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви» та багато інших. Але цього не достатньо і про це свідчать невеликі туристичні потоки: Волинь 0,1 мільйона туристів за рік, Метрополітен – 7 мільйонів, Лувр – 9 мільйонів., Лас-Вегас – 50 мільйонів. На Волині 1 турист припадає на 10 жителів області, а у Лас-Вегасі 10 000 на 10 жителів – є куди рухатися.

У скептиків відразу виникне думка, куди нам до Парижу, чи Більбао, але про це ми вже говорили – це просто питання величини цілей, яку мету поставимо – те і будемо мати. Взагалі я прибічник парадигми, що краще померти, досягаючи чогось великого, а ніж все життя насолоджуватися мізерним.

Якщо повернутися до волинських атракторів, то можна зауважити, що подібні є у кожному регіоні України (Європу я взагалі не розглядаю – історико-культурну спадщину вони зберегли значно краще від нас, а чистими озерами, чи залісненими горами там когось важко здивувати). Тобто для того, щоб зробити щось серйозне у масштабах хоча б Європи, а бажано світу, нам потрібно, щоб наші об’єкти були унікальними, продуктивними та важко копіювалися, щось на кшталт Діснейленду, Ейфелевої вежі, Єгипетських пірамід, Лувру, Прадо, Айронбрідж, Скансен, Біміш, Більбао.

Пропоную розпочати зі Світязя, чому би не перетворити його в один із центрів світового велотуризму: збудувати екологічну велодоріжку навколо Світязя, та з’єднати із лісами та озерами Шацького національного парку. Маршрут міг би становити декілька сотень кілометрів. Зробити інфраструктуру, а на зиму на доріжках організувати траси для бігових лиж. Залучити інвесторів, щоб збудувати декілька мережевих світових готелів і я певен, що за 5-10 років, мільйони туристів будуть насолоджуватися краєвидами парку та витрачати кошти, які раніше витрачалися у Швейцарії, Тасманії, Провансі, Ірландії.

Є ще один шлях, як зробити зі Світязя – центр світового туризму. Відома, що вода цього озера, а також Пісочного, яка тут у достатній кількості, допомагає при артритах та шкіряних захворюваннях (дерматитах, псоріазі), чому б не інвестувати у дослідження, розробити методики та збудувати сучасні діагностично-лікувальні центри, які б забезпечили цілорічний медичний туризм. В Ізраїлі є Мертве море, а чому б у нас не зробити Живе море. На перший погляд все це виглядає нереально, але це добре, адже тільки тоді такі проєкти мають право на життя.

Щодо НПП Прип’ять-Стохід та Сваловичів (надія і опора сучасної влади) та інших екологічних сайтів музеїв, я без сумніву ЗА, проте недостатньо просто на банері намалювати маршрут (це міг робити лише Джельсоміно – це у нього малюнки оживали), потрібно дослідити світовий досвід, а прикладів безліч – «Айронбрідж», «Скансен»… і зробити щось на кшталт етнографічного сайту-музею і тоді це буде викликати гордість, а сьогодні – це історія, яка руйнується і зникає; гори сміття, які залишають туристи та кінознімальні колективи; пенсіонери які страждають від відсутності елементарних засобів для існування – направду сумно.

Щодо Луцька, чому б не об’єднати Замок Любарта, площу ринок та парк імені Лесі Українки в одну концепцію і не зробити український парк розваг типу Діснейленд, щоб не тільки із нашої держави приїжджали сім’ї на відпочинок, а й з Європи. Запросити експертів, які б створили проєкт із новітніх атракціонів, які були б об’єднанні однією ідеєю (Лісова пісня, чи середньовічний етнос…). І тут не потрібна політична воля, тут потрібні: бажання, одержимість та не байдужість.

А ще ми маємо багато кордонів, то чому ми не можемо стати центром медичного туризму, адже ціни у нас у рази на медичні послуги нижче світових, а рівень лікарів досить пристойний і чому б нам не забрати частину коштів від Ізраїлю? Адже ми не гірше інших можемо надавати послуги із стентування, шунтування, трансплантації органів, малоінвазивних оперативних втручань, стоматології, лікувати онкологію. І зараз у світлі медичної реформи фантастичний момент, щоб стимулювати приватний капітал інвестувати у цю галузь і який регіон зробить це першим, той і стане «Кока-Колою».

До речі наша інвестиційна компанія (Volwest Group) має намір створити у Луцьку медичний кластер (технопарк), який буде включати, акселератор, бізнес-інкубатор, навчальні та медичні заклади, наукові інституції, він буде розвивати стартапи у галузі медицини. Ми переконані, що саме сьогодні настав час для інвестицій у медицину, тобто відчинилася «інвестиційна кватирка»: медична реформа, COVID-19, інноваційна революція, гаджеталізація, телемедицина, велика різниця на медичні послуги в Україні та світі, при співмірній їх якості.

А ще ми можемо розвивати івент-туризм, у нас є хороший досвід, адже фестиваль на хвилях Світязя, ще у 90-ті збирав тисячі людей, чому б його не відновити, або створити щось нове, адже Юрмала значною мірою живе лише завдяки фестивалям. І це не складно і не дорого і я певен приватно-державне партнерство тут також буде ефективним.

А візьмемо німецьке місто Кассель, де проживає 200 тисяч населення і де проходить всесвітньо відома виставка творів мистецтва «Документа», яку за декілька місяців оглядає більше мільйона туристів, це кількість туристів, які відвідують Волинь за 10 років. Я переконаний, що ми можемо робити щось подібне, тим більше у нас є МСУМК, є Луцький художній музей, Музей Волинської ікони, тобто є певний імідж та досвід організації мистецьких івентів.

До слова, ще повернуся до презентації президенту туристичних маршрутів Волині (про МСУМК ні слова), але йому перебуваючи у Замку Любарта розповідали про карасі та пиво, а поряд за 50 метрів у Луцькому художньому музеї знаходиться картина Хосе де Рібери, якої подібної не має не лише Україна, а і Лувр, Метрополітен і навіть Прадо (прохання не плутати із торговою маркою Прада) і ринкова вартість цієї картини 500 мільйонів доларів (це для тих організаторів зустрічі, хто не знає хто такий Рібера, думаю така сума викликала б інтерес навіть у президента).

Лише ця одна картина при правильному позиціюванні може стати українською «Монною Лізою», а ще там є Пусен, Снейдерс, Лукас Кранах-старший, Айвазовський. Я розумію, що цього у Любліні не вчать, але на Волині достатньо експертів, які можуть надати цю інформацію, але у них ніхто не питає.

Читайте також: Шацькі туристи відкрили унікальне озеро Чакове

Зрозуміло, що всі ці пропозиції, щодо формування туристичного кластера, потребують серйозних маркетингових досліджень, про те це не складно і в Україні є ряд компаній, які у колаборації з іноземними спеціалізуються на цьому.

Щоб все це реалізувати потрібно провести ряд сесій стратегічного планування на яких верифікувати ідеї та поставити ВЕЛИКІ цілі, також потрібно залучити місцевих та міжнародних експертів, потім створити проєкти та поставити керівникам відповідальних людей і реалізувати їх.

І кожен, хто прийме участь у цих проєктах, у недалекому майбутньому буде насолоджуватися проробленою роботою та значущими досягненнями, як зараз Самчук насолоджується, що організував першу пересадку серця; Пилипюк, що зростив міжнародну компанію, лідера ринку; Корсаки, що створили МСУМК, Адреналін, Наш Край, CID Media Group.

А ще хочу нагадати, що «хороше ворог великого» і посередність зазвичай убиває геніальне – це потрібно пам’ятати, коли приймаються рішення на користь буденних цілей: до прикладу реконструкція Театрального майдану у кращих традиціях соцреалізму, на черзі інвалідизація Замкової площі…

Читайте також: Луцькі ВІПи дискутують про зовнішній вигляд Театрального майдану

Я розумію, що є виборці: «…А що вони скажуть…?». Але коли ми говоримо про значущі речі – це потрібно перетерпіти, потрібно ризикнути своєю кар’єрою, як це робив Черчіль, як це робив мер Більбао, як це робили усі хто досягнув чогось великого, і у довгостроковій перспективі, якщо Ви були чесним, робили все професійно, нащадки ваших виборців, Вам віддячать, як мінімум хорошим словом, хоча найкраща дяка для кожної людини – це самоповага, яка формується, коли ти усвідомлюєш, що зробив, все, що міг зробити.

У нас восени будуть вибори і я зичу, всім нам, щоб громади очолили саме такі великі, одержимі, професійні люди, які зроблять Волинь туристичною Меккою і тоді поруч із нами у кав’ярнях та ресторанах будуть сидіти, китайці, індійці та афроамериканці, а європейці будуть працювати барменами та офіціантами.

Також вважаю за доцільне актуалізувати, що туризм – це лише один із напрямків, які необхідно розвивати в області, а ще можна створити ІТ-кластер і запросити до нас світові компанії із цієї сфери, вони люблять гарну природу і чисте повітря (потрібно подумати про ще якісь преференції, які можуть стати конкурентною перевагою).

А ще можна сконцентруватися на органічних продуктах і спозиціонувати Волинь, як регіон №1 у даному секторі сільського господарства, а ще можна розвивати сільськогосподарське машинобудування, адже ми маємо необхідні для цього виробничі майданчики та потужний технічний університет (можна також перетягнути до нас із Китаю глобальних виробників), і так далі, головне підібрати компетентних людей і не забувати про конкурентні переваги.

І на завершення хочу владі оголосити «тимчасове» перемир’я (хоча залишаюся при думці, що критика – це найкраща порада) і запросити до нас у МСУМК керівництво області, усіх керівників районів, ОТГ, міст, усіх хто відповідає за туризм та культуру, а також всіх охочих можновладців, кому це цікаво (формат та дати такого унікального дійства потрібно проговорити у робочому порядку).

Ми організуємо екскурсії, конференцію, яка матиме виключно практичний характер (робоча назва наприклад: «Туризм та місцеве самоврядування»), послухаємо знаних у даній галузі спікерів, обміняємося досвідом, проговоримо про можливі спільні проєкти. У рамках зустрічі обов’язково відвідаємо Луцький художній музей та Музей Волинської ікони. Я переконаний, що таке спілкування принесе багато користі нашій чудесній землі – славній Волині.

Віктор КОРСАК,

Кандидат медичних наук,
Доктор економічних наук,
Голова Ради директорів VolWest Group

Наприкінці червня відкрилось три магазини мережі SPAR

Наприкінці червня відбулось відкриття трьох магазинів SPAR: двох у Львівській області (м. Львів та смт. Східниця) та одного у Волинській (с. Світязь). Нові торговельні заклади працюють на умовах франчайзингу.

У Львові магазин знаходиться за адресою вул. Залізнична,19. Його площа становить 164 м кв, працює  2-і каси, є відділи м’яса, власної випічки та зона Food to Go.

У смт.Східниця SPAR Express розташований за адресою вул. Шевченка, 92-А, площа 95м кв, а для обслуговування покупців працює 2-і каси.

У с. Світязь теж розпочав роботу SPAR Express. Адреса магазину вул. Жовтнева,59-А, площа 102 м кв, у закладі працює 2-і каси.

Сьогодні SPAR – одна з найбільших у світі мереж супермаркетів та гіпермаркетів, що складається з понад 13 000 магазинів, які діють у 50 країнах світу.

В Україні мережа розвивається за системою франчайзингу та пропонує 4 торгових формати: SPAR Express (магазини біля дому торговою площею до 200 кв.м), SPAR (супермаркети 200-800 кв.м), EUROSPAR (супермаркети 800-3000 кв.м), INTERSPAR (гіпермаркети більше 3000 кв.м). Ключові цінності SPAR для покупців – це широкий асортимент якісних і свіжих товарів, європейські стандарти обслуговування, індивідуальний підхід до кожного клієнта, комфорт і затишок в кожному магазині.

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків запрошує на виставку «Хроніки чумного року» Олександра Ройтбурда

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків вже 24 червня відбудеться відкриття виставкового проєкту знаного митця Олександра Ройтбурда. Виставка триватиме під назвою «Хроніки чумного року» до 19 липня.

Традиційно початок о 17.00. Вхід вільний з дотриманням карантинних вимог (обов’язкова наявність маски та дистанція).

Мистецтвознавиця Зоя Навроцька каже: «Мистецтво Олександра  Ройтбурда як за силою інтенцій, так і за турбулентністю пошуків – явище особливе й по-справжньому знаменне, а надто для нашого часу суспільних криз, конфліктів, морально-етичних зламів, коли передапокаліптичний темп життя набуває шаленого розмаху…»

До слова, Олександр Анатолійович – не лише один із основних художників «української нової хвилі», але й багато в чому її творець. Твори Ройтбурда найбільш повно серед художників його покоління вписуються в постмодерністську модель мистецтва, з її захопленням цитатами, вільним еклектизмом, поєднанням «високого» і «низького, класичного і популярного»…

Сьогодні твори художника знаходяться Державній Третьяковській галереї у Москві, Державному Російському музеї у Петербурзі, музеї сучасного мистецтва МоМА у Нью-Йорку, DUMA (художньому музеї університету Дьюк в Дерхемі, США), Одеському художньому музеї, PinchukArtCentre в Києві та приватних колекціях.

У 2009-у році картина Ройтбурда з серії «Прощавай, Караваджо!» була куплена на лондонському аукціоні Phillips de Pury & Co за рекордну на той час для українського жиовпису суму – $97 тисяч.

Довідково:

Олександр Анатолійович Ройтбурд народився у 1961 році в Одесі. Закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту ім. К.Д. Ушинського.

Захоплення живописом виявилося дуже рано, хоча сам художник з цього приводу жартує: «Я зайнявся мистецтвом, щоб не ходити кожного дня на роботу». З вчителями теж пощастило: перші уроки малювання йому давав легендарний одеський художник Олег Соколов (1919-1990), викладачем в інституті був останній з «бойчукістів» Микола Павлюк (1901-1980).

Створив об’ємний творчий доробок. Мешкає в Одесі.

Тернопіль зустрічає виставку живої легенди: у “файне місто” мандрують твори Емми Андієвської з фондів Музею сучасного українського мистецтва Корсаків

Друга «післякарантинна» виставка у рамках всеукраїнського проєкту «Дифузія», ініційованого Музеєм сучасного українського мистецтва Корсаків (м. Луцьк) відбудеться у Тернополі.

Вже 16 червня о 16:00 Тернопільський  обласний краєзнавчий музей (Площа Героїв Євромайдану,3) радо запрошує на відкриття унікальної виставки творів талановитої українки з діаспори – живої легенди зі світу мистецтва Емми Андієвської. Вхід вільний!

Виставка, під назвою «Космос Емми Андієвської», є частиною масштабного проекту «Дифузія», що його, після хвилі послаблення карантину, відновив Музей сучасного українського мистецтва Корсаків. Мета проєкту – сприяння розвитку мистецтва у різних регіонах України та посилення взаємодії і співпраці між музейними інституціями.

В експозиції, яка триватиме кілька тижнів, буде представлено з півсотні живописних робіт із колекції Музею сучасного українського мистецтва Корсаків.

Нагадаємо, проєкт національного масштабу «Дифузія», присвячений 30-річчю відновлення Незалежності України. Це серія гостьових виставок, які мають на меті продемонструвати світові актуальність, високу професійність та автентичність українського мистецтва, талановитість і творчий потенціал української нації.

Термін «дифузія» в перекладі з латини означає поширення, розтікання, розсіювання, взаємодія.

На думку фундатора МСУМКа Віктора Корсака, саме через гостьові виставки розшириться аудиторія поціновувачів сучасного мистецтва як в Україні, так і за її межами.

Керівна партнерка Музею Леся Корсак зазначає, що ініціатори мають на меті збільшити доступність сучасного національного мистецтва для кожного мешканця держави і сприяти розвитку мистецтва в різних регіонах, представляючи провідних художників.

До слова, перед вжиттям карантинних заходів проєкт «Дифузія» успішно реалізували вже тричі: у Львові з виставками творів Миколи Кумановського та Емми Андієвської, та у Івано-Франківську з її ж творами.

Перша ж «післякарантинна» виставка стартувала у Хмельницькому на початку червня. Зібрала вона чимало поціновувачів сучасного українського мистецтва і залишила незабутні спогади після відвідування.

Цікаво:

Емма Андієвська народилася 19 березня 1931 року в м. Донецьку. Від 1943 року перебуває за межами України. Американська громадянка. Мешкає в Німеччині. Член ПЕН-клубу, Спілки професійних митців Німеччини, Національної Спілки письменників України, лауреат Міжнародної літературної премії «Тріумф» (2003 р.) та премії «Тетяни та Омеляна Антоновичів» (2018 р.).

У 2018 році Емма Андієвська отримала Національну премію ім. Тараса Шевченка в номінації «Література». Мистецтво художниці прикрашає колекції провідних музеїв світу.

У 2019 році великий обсяг творів нею передано до Музею Сучасного Українського мистецтва Корсаків.

На Волині відкрився ще один SPAR

На початку червня відбулось відкриття нового магазину SPAR у смт. Ратне, Волинської обл., за адресою вул. Центральна,2-А.

Працює новий SPAR на умовах франчайзингу. Торгова площа закладу становить 266 м. кВ. Для зручності покупців встановлено три каси та присутній м’ясний відділ, кулінарія та відділ власної випічки. Незмінно, у наших магазинах є відділ Food to Go, де представлений широкий асортимент страв та напоїв для швидкого перекусу: фірмові хот-доги, італійські паніні та великий вибір запашної випічки. А також, ароматна свіжозмелена кава, яку можна випити на місці чи взяти з собою.

Сьогодні SPAR – одна з найбільших у світі мереж супермаркетів та гіпермаркетів, що складається з понад 13 300 магазинів, які діють у 48 країнах світу.

В Україні мережа розвивається за системою франчайзингу та пропонує 4 торгових формати: SPAR Express (магазини біля дому торговою площею до 200 кв.м), SPAR (супермаркети 200-800 кв.м), EUROSPAR (супермаркети 800-3000 кв.м), INTERSPAR (гіпермаркети більше 3000 кв.м). Ключові цінності SPAR для покупців – це широкий асортимент якісних і свіжих товарів, європейські стандарти обслуговування, індивідуальний підхід до кожного клієнта, комфорт і затишок в кожному магазині.

«Дифузія», яка змінюватиме Україну та українців…

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків презентує унікальний проєкт «Дифузія».

«Космос Емми Андієвської», «Метафоричний реалізм Миколи Кумановського» та «Констеляція» — три основні експозиції, які уже найближчим часом вирушать у всесвітню подорож, маючи на меті продемонструвати талановитість та творчий потенціал української нації всьому світу.

Чому саме ці експозиції відправляє МСУМК у кругосвітню подорож?

Емма Андієвська — велика українка, яка створила унікальний власний світ поетичних та художніх образів у високо індивідуальній манері, Микола Кумановський — один із найяскравіших митців України, засновник метафоричного реалізму,  який  мав не тільки власний стиль, а й особисту філософію, як у житті, так і в мистецтві, «Констеляція» — сузір’я провідних українських художників світового рівня, які демонструють різновекторність пошуків та здобутків сучасного українського мистецтва.

Ініціатор та організатор цього грандіозного культурно-мистецького проєкту — Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (МСУМК), що в Луцьку.

Як зазначає керівний партнер Музею Корсаків Леся Корсак, інновація проєкту полягає в тому, що вперше за роки Незалежності організовується серія гостьових виставок, які системно будуть популяризувати сучасне українське мистецтво як в Україні, так і за її межами. З її слів, цей задум приурочується до тридцятиріччя Незалежності України і передбачає проведення тридцяти виставок у тридцяти різних містах нашої країни та за кордоном.

«Серед основних цілей «Дифузії» зростання доступності сучасного національного мистецтва для кожного жителя України, а також збільшення аудиторії його поціновувачів у нашій державі та за її межами. Крім того, завдяки цьому проєкту відбуватиметься сприяння розвитку мистецтва у різних регіонах України та посилення взаємодії між музейними інституціями й досягнення синергетичного ефекту від співпраці, задля інтенсифікації розвитку культури української нації», — наголошують керівник проєкту Олена Наїдко та його куратор Віктор Корсак.

Стартує «Дифузія» в Івано-Франківську: вже 4 лютого Музей мистецтв Прикарпаття зустрічатиме виставку «Космос Емми Андієвської», де буде представлено три десятки картин цієї талановитої мисткині. До слова, пані Емма, яка десятки років живе в Мюнхені, особисто передала родині Корсаків велику кількість своїх творів, з єдиною метою — щоб вони повернулися в Україну та були доступні українцям.

21 лютого презентація експозиції «Метафоричний реалізм Миколи Кумановського» відбудеться у Львівській національній галереї мистецтв ім. Бориса Возницького.

До слова, під час відкриття кожної з виставок МСУМК залишатиме на довічне користування стороні, що приймає, одну з робіт автора, який експонується. Це дозволить розширити фонди інституції та відродити традицію міжмузейної співпраці.

Переконані, що разом ми зможемо забезпечити розвиток національної культури, стимулювати процес українізації України та позбутися комплексу меншовартості у сучасному світовому мистецтві.

Музей сучасного українського мистецтва Корсаків запрошує на грандіозну виставку LYSISTRATA

В останній місяць року Музей сучасного українського мистецтва Корсаків презентує відвідувачам грандіозну виставку унікальної художниці  – Ніни Мурашкіної. Вона творить  у стилі  синтетичного міксу на основі класичної художньої освіти, з поєднанням декоративного живопису, кічу, наїву, магічного символізму та contemporary art.

Головною темою її картин, колажів, ready-made об’єктів та інсталяцій завжди є еротична магія жіночності у її глибинних та хворобливих проявах. Майже у всіх творах головною героїнею є сама авторка.

Отже, відкриття виставки Ніни Мурашкіної LYSISTRATA у Музеї Корсаків відбудеться 20 грудня о 17.00. 

Вхід у день відкриття вільний!

До слова, Ніна Мурашкіна народилася у місті Донецьку, у родині інженерів. Контраст між сірою буденністю шахтарського міста на зламі епох та екзальтованим родинним оточенням залишив свій відбиток у свідомості майбутньої художниці.

Наразі Ніна Мурашкіна є однією з найвідоміших сучасних українських художниць в Україні і світі. Її роботи експонуються з 1999 року. Ніна Мурашкіна є учасницею великої кількості виставок в Україні та за кордоном. Твори знаходяться у приватних колекціях України, Австрії, Польщі, Росії, США, Франції, Японії, Німеччини, Канади, Іспанії, Італії, Чехії, Бельгії, Китаю.

З 2017-го року Ніна Мурашкіна живе на два міста — Київ та Барселона та працює у співавторстві із своїм чоловіком — іспанським митцем Чав’єром Ескалою.

У листопаді торговельна мережа «Наш Край» відкрила три магазини на умовах франчайзингу

У листопаді торговельна мережа «Наш Край» відкрила три магазини на умовах франчайзингу.

У смт. Куликівка (Чернігівська обл.) розпочав роботу заклад у форматі «біля дому» за адресою вул. Шевченка,1-Б, площею 270 м. кВ. та трьома касами. Для покупців працюють відділи: Food to Go, м’ясний відділ, власна випічка та кулінарія.
Ще один магазин працює у м. Володимир-Волинський (Волинська обл.) у форматі «біля дому», за адресою вул.Устилузька,63, двома касами, площею 233 м. кВ. Пропонує покупцям широкий асортимент власної випічки, кулінарії, м’яса та швидких перекусів у відділі Food-to-Go. Завжди є свіжоспечений подовий хліб та риба власного копченя.
Третій магазин відкрився у м. Нетішин (Хмельницька обл.) у форматі «експрес» за адресою вул. Будівельників,13, двома касами та торговою площею 115 м кВ. Працюють відділи власної випічки та Food-to-Go
У нових торгових закладах “Наш Край” діє програма лояльності, що дозволяє покупцям накопичувати бонуси й економити на наступних покупках.

Луцьк зустрічає міжнародний Korsak carving Fest!

Близько двох десятків скульпторів з різьби по дереву з’їдуться до Луцька на перший грандіозний симпозіум майстрів, що з 20 по 25 серпня триватиме в культурно-розважальному центрі «Адреналін Сіті».  Ця подія світового рівня, оскільки Луцьк прийматиме майстрів не тільки з різних міст України, а й країн Європи, Білорусі.

Такий грандіозний захід присвячений 10-ій річниці «Адреналні Сіті» та першій річниці Музею сучасного українського мистецтва Корсаків.

Упродовж тижня з бензопилами в руках майстри вирізатимуть дерев’яні скульптури, які потім залишаться на території закладу і стануть окрасою арт-парку «Містерія». Не менш цікавим та видовищним стануть змагання зі Speed carving. Протягом двох годин скульптори по дереву змагатимуться у швидкісній різьбі, а їхні витвори можна буде придбати наприкінці заходу.

Оцінюватиме роботи професійне журі, яке визначать перші три призові місця, також на результат журі вплинуть глядацькі симпатії.

Крім того, поціновувачі фестивалю урбаністичного мистецтва «Поліхрома» матимуть змогу насолодитися новими муралами на території «Адреналін Сіті».

Буде неймовірно драйвово!

Наш фестиваль відбудеться за підтримки:
Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства;
ТОВ “Андреас Штіль”;
ТОВ «КЕМІКАЛ-ЗАХІД» – офіційний дистриб’ютор високоякісних екологічно чистих лакофарбових матеріалів провідних виробників Італії.

Мережі Наш Край і SPAR працюють над власним серіалом “Енциклопедія успішного ритейлера”!

Мережі «Наш Край» Мережа супермаркетів “Наш Край” і SPAR SPAR UA працюють над власним серіалом!

Навчальний центр мереж «Наш Край» і SPAR та Бізнес Академія Практичного Менеджементу PMBA PMBA Бізнес-Академія розпочали підготовку масштабного презентаційно-інформаційного відео-проекту «Енциклопедія успішного ритейлера».
Це серіал, який складається із 40 відео-презентацій, тривалістю 8-10 хв, в яких доступно та стисло наші топ-менеджери розповідають про ключові компетенції та дають практичні поради, які допоможуть досягти успіху у сфері ритейлу.
Навчальний серіал буде презентовано на черговій зустрічі франчайзі, яка відбудеться у вересні в місті Батумі (Грузія). Його творці очікують, що він дозволить підвищити ефективність функціонування франшизи та буде «настільним» посібником для наших партнерів і менеджерів компанії, які люблять свою справу, а також вбачають свій подальший ріст та розвиток у ритейлі.

« of 6 »

XVI масштабна СПАРТАКІАДА VolWest Group

Близько тисячі учасників зібралися вранці 27 липня в культурно-розважальному центрі «Адреналін Сіті». Саме там відбулася масштабна спортивна подія – Спартакіада для працівників «VolWest Group».

Корпоративна Спартакіада – це багаторічна традиція інвестиційної групи. Захід, який кожного року влаштовують напередодні Дня торгівлі, дає можливість працівникам не тільки спробувати свої сили у різноманітних видах спорту, але і відчути справжній командний дух та познайомитися з новими людьми.

Цьогорічний захід став шістнадцятим в історії «VolWest Group»: починаючи з 2004 року Спартакіада з аматорських змагань перетворилася на справжнє свято спорту та корпоративного духу.

Під час урочистого відкриття на «Арені Спорт» членів команд тепло привітав голова ради директорів «VolWest Group» Віктор Корсак. Також зі вступною промовою виступив його син Роман.

У спортивних поєдинках брали участь та доводили свою першість такі команди: об’єднаної команди «VolWest Group», мережі супермаркетів «Наш Край&SPAR», КРЦ «Адреналін Сіті», об’єднаної команди «Техно Модуль» та команди «Наш Край&SPAR» франчайзі.

Окрім дорослих учасників на подію завітали і маленькі гості. Для них протягом свята влаштовували веселі змагання, численні конкурси та розваги. Також не довелося нудьгувати і вболівальникам, яким також представилася можливість взяти участь у конкурсах.

Цьогорічні змагання були представлені шістнадцятьма видами спорту: картинг, перетягування канату, шашки, більярд, боулінг, бадмінтон, змагання на прес, парковий волейбол, міні-футбол, настільний теніс, риболовля, дартс, лазертаг, стрільба та інші. Масштабне спортивне свято охопило всю територію розважального центру – від спорткомплексу «Арена Спорт» до ставка та вуличних майданчиків.

За результатами змагань, команди-переможці розподілилися наступним чином:

Перше місце – КРЦ «Адреналін Сіті»
Друге місце – мережа супермаркетів «Наш Край&SPAR»
Третє місце – «Наш Край&SPAR» франчайзі.

Нагадаємо, що команда КРЦ «Адреналін Сіті» вже другий рік поспіль отримує першість на Спартакіаді.

« of 2 »

Група компаній VolWest Group прибрала прилеглу територію великого розважального центру

Загальноміська толока «Ековесна 2019» пройшла і на території РЦ «Адреналін Сіті». Журналісти, програмісти, менеджери, піарники… Словом, вся команда VolWest Group навела порядок на великій площі, де полюбляють відпочивати лучани, а також біля проїжджої частини.

Працівники розповідають, що такі прибирання проводять вже багато років поспіль, і вже традиційно збирається чимала команда.

Найбільшою проблемою під час прибирання називають недопалки. Вони на території РЦ повсюди, навіть на дитячому майданчику, хоч урн по периметру вдосталь. Тож команда VolWest Group просить лучан не курити в непризначених для цього місцях та прибирати за собою.

ІНІЦІАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ