«Я робив перформанс «Макбет» у каїрській опері. Не знаю, що мене наштовхнуло на це, що спонукало мене до створення. Але коли я повернувся з Каїру, то одразу відчув ту вібрацію і ту архітектоніку картин. І я не міг відірватися, поки вони не з’явилися на полотні, і не пройшли через мене», – каже художник Василь Бажай, розповідаючи історію серії картин, яким віддав більше, ніж два десятиліття власного життя. Ці роботи, говорить митець, змінили його назавжди.

На стінах Музею сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку висять більше, ніж десяток картин майстра. Одне полотно звисає просто зі стелі. З колонок грає хаотична музика, а залою змінних експозицій неквапно проходяться поціновувачі творчості Бажая. Їх сьогодні помітно більше, ніж зазвичай. Вони співтворять, скаже пізніше мистецтвознавиця Зоя Навроцька. У п’ятницю, 28 лютого тут відкрилася нова виставка «Untitled III».

Абстрактне мистецтво вимагає емоційного інтелекту, переконані знавці. Кожен глядач – співтворець, і кожен сюжет народжується за посередництвом полотна і фарби у свідомості тих, хто дивиться. Майстерність митця – спровокувати «народження».

Картини Василя Бажая не мають назв. Це, за замислом автора, повинно зробити розуміння картин максимально індивідуальним. Все, що робить автор – навіює настрій. Кольором, формою, текстурою і контекстом. Сугестивний вплив музики ще більше занурює у мистецтво. Занурює у себе.

А зрозуміти митця – означає зрозуміти себе.